Витяги з Політичної доповіді Центрального Комітету кпрс XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу (25 лютого 1986 р.)

(Текст доповіді узято з книги М.С. Горбачова „Мораторий: Сборник речей и выступлений Генерального секретаря ЦК КПСС по проблеме прекращения ядерных испытаний (январь-сентябрь 1986 года). – М.: Изд-во Агенства печати Новости,1986.” Переклад українською О.М.Сапицької.)

Соціалізм беззастережно відкидає війни як засіб вирішення міждержавних політичних та економічних протиріч, ідеологічних суперечок. Наш ідеал – мир без зброї та насильства, мир, у якому кожен народ вільно обирає шлях розвитку, свій спосіб життя... Тому і на майбутнє магістральним напрямом діяльності партії на світовій арені залишається боротьба проти ядерної небезпеки, гонки озброєнь, за збереження та укріплення загального миру.

Альтернативи цій політиці немає. Це тим більше вірно в періоди загострень у міжнародних справах. Мабуть, ніколи в післявоєнні десятиліття положення у світі не було настільки вибухонебезпечним, а стало бути, складним і несприятливим, як у першій половині 80-х років...Ми вважаємо...що різке похолодання міжнародного клімату в першій половині 80-х років ще раз нагадало, що нічого не робиться саме собою: за мир доводиться боротися, боротися наполегливо і цілеспрямовано. Треба шукати, знаходити й використати навіть найменший шанс, щоб – поки ще можливо – переломити тенденцію до наростання військової небезпеки. Розуміючи це, ЦК КПРС на своєму квітневому (1985 р.) Пленумі знову проаналізував характер і масштаби ядерної погрози, визначив практичні кроки, які можуть привести до оздоровлення ситуації. Ми виходили з наступних принципових міркувань.

Перше. Характер нинішньої зброї не залишає жодній державі надії захистити себе тільки військово-технічними засобами, скажімо, створенням оборони – навіть самої потужної...Безпека не може нескінченно будуватися на страху перед відплатою, тобто на доктринах „стримування” або „залякування”. Не говорячи вже про абсурдність та аморальність такої ситуації, коли ядерним заручником стає увесь світ, ці доктрини заохочують гонку озброєнь, що рано або пізно здатна вирватися з-під контролю.

Друге. Безпека, якщо говорити про відносини між СРСР і США, може бути тільки взаємною...Потрібно, щоб усі почували себе в рівній безпеці, тому що страхи й тривоги ядерного століття породжують непередбачуваність у політиці та конкретних діях...Поява нових систем зброї масового знищення неухильно скорочує час, звужує можливості для прийняття у випадку криз політичних рішень із питань війни та миру.

Третє....ми добре розуміємо: інтереси та цілі військово-промислового комплексу зовсім не те саме, що інтереси та цілі американського народу, справжні національні інтереси цієї великої країни...

Четверте. Мир перебуває в процесі стрімких змін, і нікому не під силу зберегти у ньому вічний статус-кво. Він складається з багатьох десятків держав, кожна з яких має свої цілком законні інтереси. Перед ними, усіма без винятку, постає завдання фундаментального порядку: не закриваючи очі на соціальні, політичні та ідеологічні протиріччя, опанувати наукою і мистецтвом поводитися на міжнародній арені стримано та обачно, жити цивілізовано, тобто в умовах коректного міжнародного спілкування та співробітництва. Але щоб вивести це співробітництво на широкі простори, потрібна й всеосяжна система міжнародної економічної безпеки...Така система здатна поряд з роззброюванням стати надійною базою міжнародної безпеки взагалі.

Одним словом, сучасний мир став занадто малим і тендітним для війн і силової політики. Урятувати та зберегти його не можна, якщо не порвати – рішуче та безповоротно – з напрямом думок і дій, які століттями будувалися на прийнятності, допустимості війн і збройних конфліктів.

А це значить усвідомити, що виграти гонку озброєнь, як і саму ядерну війну, уже не можна. Продовження такої гонки на Землі, а тим більше поширення її на космос, прискорить і без того критично високий темп нагромадження та удосконалення ядерної зброї. Обстановка у світі може набути такий характер, коли вона вже не буде залежати від розуму або волі політиків. Вона виявиться в полоні техніки, військово-технократичної логіки. Отже, не тільки сама ядерна війна, але й підготовка до неї, тобто гонка озброєнь, прагнення до військової переваги, об'єктивно не можуть принести політичного виграшу нікому.

Це значить, далі, усвідомити, що нинішній рівень балансу ядерних потенціалів конфронтуючих сторін непомірно високий. Поки він забезпечує кожній з них рівну небезпеку. Але тільки поки. Продовження гонки ядерних озброєнь неминуче збільшить цю рівну небезпеку та може довести її до таких меж, коли навіть паритет перестане бути чинником військово-політичного стримування. Отже, необхідно насамперед набагато знизити рівень військового протистояння. Справжня рівна безпека в наше століття гарантується не гранично високим, а гранично низьким рівнем стратегічного балансу, з якого необхідно повністю виключити ядерний та інші види зброї масового знищення.

Це значить, нарешті, усвідомити, що в сучасній обстановці немає альтернативи співробітництву і взаємодії між всіма державами...

Як ви знаєте, ми почали серію однобічних шагів – ввели мораторій на розгортання ракет середньої дальності в Європі, скоротили їх число, призупинили всі ядерні вибухи. У Москві та за кордоном проведені бесіди з лідерами або членами урядів багатьох держав миру. Потрібними та корисними кроками з'явилися радянсько-індійська, радянсько-французька та радянсько-американська зустрічі у верхах.

...Перетворювати зброю масового знищення в предмет політичних махінацій – щонайменше аморально, а політично – безвідповідально.

...У повній відповідності з буквою та духом висунутих ініціатив будується і радянська військова доктрина. Її спрямованість однозначно оборонна. У військовій сфері ми і надалі маємо намір робити так, щоб ні в кого не виникало підстав для страхів, нехай навіть уявних, за свою безпеку. Але і ми, і наші союзники рівною мірою хочемо бути врятовані від відчуття навислої над нами погрози. СРСР взяв на себе зобов'язання не застосовувати ядерної зброї першим і буде найсуворішим образом дотримуватися його. ...Радянський Союз –переконаний супротивник ядерної війни у будь-якому її варіанті. Наша країна за те, щоб вилучити з обігу зброю масового знищення, обмежити військовий потенціал межами розумної достатності...У цих умовах ми знову й знову повторюємо: на більшу безпеку Радянський Союз не претендує, на меншу не піде.

...Ядерне роззброєння не може залишатися монополією політиків. Про це сьогодні міркує увесь світ, тому що мова йде про саме життя...

№ 23*