IX. Укладання мирних договорів і допущення

В ОРГАНІЗАЦІЮ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Три Уряди вважають бажаним, щоб теперішнє аномальне положення Італії, Болгарії, Фінляндії, Угорщині та Румунії було змінено укладанням мирних договорів. Вони впевнені, що інші зацікавлені союзні уряди розділяють їх точку зору....

Що стосується допуску в Організацію Об'єднаних Націй інших держав...Три Уряди, оскільки це їх стосується, підтримають прохання про прийняття в члени тих держав, що залишалися нейтральними під час війни...

Три Уряди вважають себе, однак, зобов'язаними роз'яснити, що вони зі своєї сторони не будуть підтримувати прохання про прийняття в члени, заявлене теперішнім Іспанським Урядом, що, будучи створений за підтримкою держав осі, не володіє, через своє походження, свій характер, свою діяльність та свій тісний зв'язок з державами-агресорами, якостями, необхідними для такого членства...

XII. Упорядковане переміщення німецького населення

Конференція прийняла наступне рішення:

Три Уряди, розглянувши питання у всіх аспектах, визнають, що повинно бути початим переміщення в Німеччину німецького населення або частини його, що залишилось у Польщі, Чехословаччині та Угорщині. Вони згодні у тому, що будь-яке переміщення, що буде мати місце, повинне виконуватися організованим і гуманним способом. Через те, що прибуття великої кількості німців у Німеччину збільшує тягар, що лежить на окупаційній владі, вони вважають, що Контрольна Рада в Німеччині повинна у першу чергу вивчити цю проблему, особливо звернувши увагу на питання справедливого розподілу цих німців по всіх зонах окупації...

У той же самий час Чехословацький Уряд, Польський Тимчасовий Уряд і Союзна Контрольна Комісія в Угорщині будуть інформовані про вищевикладене і їм буде запропоновано втриматися від подальшого виселення німецького населення надалі до розгляду відповідними урядами доповіді їх представників у Контрольній Раді...

XV. Про міжнародну зону танжеру ***

Була розглянута пропозиція Радянського Уряду та прийняте наступне рішення:

Розглянувши питання про зону Танжеру, три Уряди домовилися, що ця зона, що включає місто Танжер і прилягаючий до нього район, через її особливе стратегічне значення повинна залишитися міжнародною...

XVI. Чорноморські протоки

Три Уряди визнали, що Конвенція про Протоки, укладена в Монтре ****, повинна бути переглянута як така, що не відповідає умовам теперішнього часу.

Погодилися, що як наступний крок дане питання буде темою безпосередніх переговорів між кожним із трьох Урядів і Турецьким Урядом....

XXI. Переговори по військовим питанням

Під час Конференції відбувалися зустрічі Начальників штабів трьох Урядів по військовим питанням, що представляють спільні інтереси.

Й. Сталін

Гаррі Трумен

Берлін, 1 серпня 1945 р. К. Р. Еттлі

* Умовна назва – „Термінал”.

** Питання про репарації підіймалося ще на Кримській (Ялтинській) Конференції Глав Урядів Сполучених Штатів Америки, Великобританії та СРСР ( 4-11 лютого 1945 р.). Зокрема передбачалося, що репарації повинні були стягуватися з Німеччини у трьох формах:

а) одноразові вилучення протягом двох років з моменту капітуляції Німеччини або припинення організованого опору з національного багатства Німеччини, що перебуває як на території самої Німеччини, так і поза нею (устаткування, верстати, судна, рухомий склад, німецькі вкладення за кордоном, акції промислових, транспортних, судноплавних та інших підприємств Німеччини тощо), причому ці вилучення повинні бути проведені головним чином з метою знищення військового потенціалу Німеччини;

б) щорічні товарні поставки поточної продукції після закінчення війни протягом періоду, тривалість якого встановлювалася пізніше;

в) використання німецької праці.

Загальна сума репарацій згідно рішення Союзної комісії по репараціям повинна була розподілятися наступним чином : СРСР отримував 56 % від загальної суми, Об’єднане Королівство та США – по 22 %. Для задоволення репараційних претензій інших держав, кожна з вищеназваних країн повинна була виділити певну частку зі своєї долі репараційних надходжень.

*** Танжер – місто і порт на північному заході Африки (Марокко), розташоване при вході у Гібралтарську протоку з Атлантичного океану.

**** Конвенція про режим Чорноморських проток, підписана в Монтре 20 липня 1936 р. представниками СРСР, Англії, Австралії, Франції, Туреччини, Болгарії, Греції, Румунії, Югославії та Японії передбачала збереження проходу через протоки торгівельних судів всіх країн як в мирний, так і у воєнний часи з дотримуванням правил, передбачених конвенцією, що надавала Туреччині право ремілітаризувати зону проток. Нагляд та контроль за проходом суден через протоки покладалася на Туреччину.

Щодо проходу через протоки військових суден було встановлено різницю між чорноморськими та нечорноморськими державами. Військовим судам чорноморських держав було надане право вільного проходу через протоку. Нечорноморським державам дозволялося проводити у Чорне море лише легкі надводні кораблі, невеликі бойові та допоміжні судна. Гранична тривалість перебування військових суден нечорноморських держав у Чорному морі обмежувалася трьома неділями. Під час ведення війни, якщо Туреччина не приймала в ній участі, заборонявся прохід через протоки військових кораблів будь-якої воюючої країни. У випадку участі Туреччини у бойових діях, прохід через протоки підкорявся рішенню турецького уряду.

Конвенція була укладена строком на 20 років з автоматичним подовженням, якщо жоден з учасників за два роки до кінця терміну дії конвенції не денонсує її.

№ 20

„Загальний наказ №1”

Із таємного листування Й.Сталіна та Г.Трумена.

(Текст документу з книги „Переписка Председателя Совета Министров СССР с президентами США и премьер-министрами Великобритании во время Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Т.2. – М.: Госиздатполит, 1957”. Переклад українською О.М.Сапицької.)

СТРОГО СЕКРЕТНО

ДЛЯ ГЕНЕРАЛІСИМУСА СТАЛІНА

ВІД ПРЕЗИДЕНТА ТРУМЕНА

Я схвалив наступний загальний наказ генералу армії Макартуру щодо питання про деталі капітуляції японських збройних сил:

„ЗАГАЛЬНИЙ НАКАЗ № 1*.

1. Військова та військово-морська частина.

I. Імператорська генеральна штаб-квартира за вказівкою імператора і відповідно до оголошеної імператором капітуляції всіх японських збройних сил перед Верховним Командуючим, що представляє союзні держави, цим наказує всім підлеглим їй командуючим у Японії і за кордоном дати розпорядження японським і контрольованим японцями збройним силам, що перебувають під їх командуванням, негайно припинити воєнні дії, скласти зброю, залишитися там, де вони в цей час перебувають, і беззастережно здатися командуючим, що діють від імені Сполучених Штатів, Китайської Республіки, Об'єднаного Королівства і Британської Імперії та Союзу Радянських Соціалістичних Республік, як зазначено нижче або як може бути зазначене надалі Верховним Командуючим, що представляє союзні держави. Зі згаданими командуючими або призначеними ними представниками встановлюється безпосередній контакт, якщо не буде яких-небудь змін у деталях, що будуть запропоновані Верховним Командуючим, представляючим союзні держави, і їх вказівки повинні будуть повністю і негайно виконуватися.

a) Старші японські командуючі і всі наземні, морські, авіаційні та допоміжні сили, що перебувають у Китаї (за винятком Маньчжурії), на Формозі та у Французькому Індо-Китаї північніше 16 градусів північної широти, повинні здатися генералісимусу Чан Кай-ші.

b) Старші японські командуючі і всі наземні, морські, авіаційні та допоміжні сили, що перебувають у межах Маньчжурії, Кореї північніше 38 градусів північної широти та на Карафуто, повинні здатися Головнокомандуючому радянськими збройними силами на Далекому Сході.

c) Старші японські командуючі і всі наземні, морські, авіаційні та допоміжні сили, що перебувають у межах Андаманських островів, Нікобарських островів, Бірми, Таїланду, Французького Індо-Китаю південніше 16 градусів північної широти, Малайї, Борнео, Голландської Індії, Нової Гвінеї, архіпелагу Бісмарка та Соломонових островів, повинні здатися Верховному Союзному Командуючому у Південно-Східній Азії або Головнокомандуючому австралійськими збройними силами (точне розмежування між Маунтбеттеном та австралійцями повинно бути визначене між ними, і деталі цього пункту повинні бути розроблені потім Верховним Командуючим, який представляє союзні держави).

d) Старші японські командуючі і всі наземні, морські, авіаційні та допоміжні сили, що перебувають на підмандатних японських островах Рюкю, островах Бонін і на інших островах Тихого океану, повинні здатися Головнокомандуючому Тихоокеанським флотом Сполучених Штатів.

e) Імператорська генеральна штаб-квартира, її старші командуючі, а також всі наземні, морські, авіаційні та допоміжні сили, що перебувають на головних островах Японії і на дрібних островах, що примикають до них, у Кореї південніше 38 градусів північної широти і на Філіппінах, повинні здатися Головнокомандуючому сухопутними збройними силами Сполучених Штатів на Тихому океані.

f) Вищевказані командуючі є єдиними представниками союзних держав, уповноваженими прийняти капітуляцію, причому у всіх випадках японські збройні сили повинні здаватися тільки їм або їх представникам.

Японська імператорська генеральна штаб-квартира наказує, далі, перебуваючим в її підпорядкуванні командуючим у Японії і за кордоном повністю роззброїти всі збройні сили Японії та сили, що перебувають під японським контролем, де б вони не були розташовані, здати неушкодженими й у повній цілості все озброєння та спорядження в ті строки і у тих пунктах, які можуть бути запропоновані вищевказаними союзними командуючими. (Надалі до подальших вказівок японські поліцейські сили на головних островах Японії не підпадають під дію цього пункту про роззброєння. Поліцейські сили залишаються на своїх постах і будуть відповідати за підтримку закону й порядку. Будуть запропоновані чисельність і озброєння цих поліцейських сил.)

II. Японська імператорська генеральна штаб-квартира надає Верховному Командуючому, який представляє союзні держави, через (строк) після одержання цього наказу наступну повну інформацію у відношенні Японії та всіх територій, що перебувають під японським контролем:

a) списки всіх наземних, авіаційних частин і частин протиповітряної оборони із вказівкою їх дислокації та чисельності офіцерського і рядового складу;

b) списки всіх літаків: військових, військово-морських і цивільних – з повними відомостями про кількість, тип, місцезнаходження і стан цих літаків;

c) списки всіх японських та перебуваючих під японським контролем військово-морських судів, надводних і підводних, а також допоміжних військово-морських судів, діючих, недіючих і таких, що будуються, із вказівкою їх місцеперебування, стану та напрямків проходження;

d) списки всіх японських і тих, що знаходяться під японським контролем торговельних судів водотоннажністю понад 100 тонн брутто, діючих, недіючих і таких, що будуються, включаючи торговельні судна, що раніше належали який-небудь із (країн) Об'єднаних Націй і перебувають нині в руках японців, із вказівкою їх місцезнаходження, стану та напрямків проходження;

e) повну і докладну інформацію з картами, що показує розташування всіх мін, мінних полів та інших перешкод для пересування по суші, морю або повітрю і наявні безпечні проходи в них;

f) розташування та описи всіх військових пристроїв та установ, включаючи аеродроми, бази гідролітаків, протиповітряну оборону, порти і військово-морські бази, склади, постійні і тимчасові наземні та берегові укріплення, фортеці й інші укріплені райони;

g) розташування всіх таборів та інших місць утримання військовополонених і інтернованих цивільних осіб Об'єднаних Націй.

III. Органи японських збройних сил і цивільної авіації забезпечать, щоб всі японські військові, військово-морські і цивільні літаки залишалися на землі, на воді або на борту судів доти, поки не буде отримане повідомлення про те, що з ними повинно бути зроблено.

IV. Японські або перебуваючі під японським контролем військово-морські та торговельні судна всіх типів будуть утримуватися у справності і не будуть пересуватися до одержання вказівок від Верховного Командуючого, який представляє союзні держави. На судах, що перебувають у морі, будуть негайно знешкоджені та викинуті за борт усякого роду вибухові пристрої. Із судів, що не перебувають у морі, усякого роду вибухові засоби будуть негайно вивантажені на берег для безпечного зберігання.

V. Відповідальні японські або перебуваючі під японським контролем військові та цивільні власті забезпечать, щоб:

a) всі японські міни, мінні поля та інші перешкоди для пересування по суші, морю і повітрю, де б вони не були розташовані, були зняті відповідно до вказівок Верховного Командуючого, що представляє союзні держави;

b) всі допоміжні навігаційні пристрої були негайно знову встановлені;

c) всі безпечні проходи були відкриті і ясно позначені надалі до здійснення зазначеного в пункті „а” вище.

VI. Відповідальні японські та перебуваючі під японським контролем військові і цивільні власті повинні зберігати неушкодженими, у повній цілості надалі до одержання подальших вказівок від Верховного Командуючого, який представляє союзні держави, наступне:

a) все озброєння, боєприпаси, вибухові речовини, військове спорядження, запаси та постачання, а також інші знаряддя війни всіх видів і іншу військову техніку (за винятком того, що особливо обговорено у розділі IV цього наказу);

b) всі наземні, водні та авіаційні засоби, пристрої і устаткування транспорту й зв'язку;

c) всі військові спорудження та установи, включаючи аеродроми, бази гідролітаків, протиповітряну оборону, порти і військово-морські бази, склади, постійні та тимчасові наземні і берегові украплення, фортеці й інші укріплені райони разом із планами та кресленнями всіх таких украплень, споруджень і установ;

d) всі фабрики та заводи, майстерні, дослідницькі інститути, лабораторії, іспитові станції, технічні дані, патенти, плани, креслення й винаходи, запроектовані або призначені для виробництва чи полегшення виробництва, чи використання всяких засобів війни та іншої техніки і майна, використовуваного або призначеного для використання будь-якими військовими або напіввійськовими організаціями у зв'язку з їх операціями.

VIІ. Японська імператорська генеральна штаб-квартира повинна представити Верховному Командуючому, який представляє союзні держави, через (строк) після одержання цього наказу повні списки всіх предметів, зазначених у пунктах „а”, „b” і „d” розділу VI вище, із вказівкою кількості, типів і місцезнаходження кожного предмета.

VIII. Виробництво та розподіл усякої зброї, боєприпасів і знарядь війни негайно припиняється.

IX. Що стосується військовополонених і цивільних інтернованих осіб Об'єднаних Націй, які перебувають у руках японських або підвладних японцям властей, то:

a) безпека та благополуччя всіх військовополонених і цивільних інтернованих осіб Об'єднаних Націй будуть повністю забезпечуватися, включаючи господарсько-постачальницьке обслуговування, необхідне для цілей забезпечення їх достатньою кількістю продовольства, дахом, одягом і медичним обслуговуванням, доти, поки ці функції не візьме на себе Верховний Командуючий, який представляє союзні держави;

b) всі табори або інші місця утримання військовополонених і цивільних інтернованих осіб Об'єднаних Націй разом з їх обладнанням, запасами, документами, зброєю та боєприпасами будуть негайно передані під командування старшого офіцера або виділеного для цієї мети представника військовополонених і цивільних інтернованих осіб;

c) відповідно до вказівок Верховного Командуючого, який представляє союзні держави, військовополонені та цивільні інтерновані особи будуть переведені у безпечні пункти, де вони можуть бути прийняті союзною владою;

d) японська імператорська генеральна штаб-квартира надасть Верховному Командуючому, який представляє союзні держави, через (строк) після одержання цього наказу повні списки всіх військовополонених і цивільних інтернованих осіб Об'єднаних Націй із вказівкою їх місцезнаходження.

X. Всі японські та перебуваючі під японським контролем військові та цивільні власті повинні надавати допомогу та сприяння заняттю Японії та контрольованих Японією територій збройними силами союзних держав.

XI. Японська імператорська генеральна штаб-квартира та відповідні японські посадові особи повинні бути готовими зібрати та здати за вказівками командуючих союзними окупаційними силами всю зброю, наявну в японського цивільного населення.

XII. Ці та наступні вказівки, видані Верховним Командуючим, який представляє союзні збройні сили, або іншими союзними військовими властями, будуть точно і швидко виконуватися японськими та перебуваючими під японським контролем військовими та цивільними посадовими і приватними особами. Будь-яка затримка у виконанні та невиконання положень цього або наступного наказів і будь-які дії, що, по визначенню Верховного Командуючого, який представляє союзні держави, завдають шкоди союзним державам, спричинять застосування союзною військовою владою і Японським Урядом заходів суворого та швидкого покарання”.

Цей наказ схвалюється мною з умовою, що він може піддатися зміні як у результаті подальших вказівок, виданих через Об'єднаний Штаб, так і зміні деталей, що будуть зроблені Верховним Командуючим, який представляє союзні держави, у світлі відомої йому оперативної обстановки. Прийняття рішень по розділах наказу, укладеним у дужках, є справою Верховного Командуючого, який представляє союзні держави.

15 серпня 1945 року

*Акт капітуляції Японії, підписанням якого 2 вересня 1945 р. і закінчилася Друга світова війна, містив у собі всі положення Труменівського „Загального наказу №1”, але доповненому „побажанням” Радянського Союзу варіанті, а саме: включення в район здачі японських збройних сил радянським військам всі Курильські острова, які відповідно до рішення трьох держав у Криму повинні були перейти у володіння Радянського Союзу. Радянський Союз при цьому забезпечував американським літакам право посадки на радянських аеродромах при надзвичайних ситуаціях на період окупації Японії та можливість посадки комерційних літаків на одному з Курильських островів. Натомість побажав мати взаємність зі сторони США по відношенню до права посадки радянських комерційних літаків на американському аеродромі на одному з Алеутських островів.

Й. Сталін також вимагав включення в район здачі японських збройних сил радянським військам північну половину острова Хоккайдо, що примикають на півночі до протоки Лаперуза, що перебуває між Карафуто та Хоккайдо. Демаркаційну лінію між північною і південною половиною острова Хоккайдо потрібно було провести по лінії, що йде від г. Кусіро на східному березі острова до міста Румое на західному березі острова, із включенням зазначених міст у північну половину острова.

Це прохання Радянський Союз мотивував прагненням радянського народу відомстити Японії за окупацію Радянського Далекого Сходу японськими військами у 1919-1921 рр. На що Трумен відповів, що японські збройні сили на всіх островах власне Японії – Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю – повинні здатися генералу Макартуру при використанні символічних союзницьких збройних сил, і лише він повинен вирішувати, яку територію можна окупувати для здійснення союзних умов капітуляції.

№ 21