Глава III. Про хворих і поранених

Стаття 21

Обов'язки воюючих Сторін, що відносяться до догляду за хворими й пораненими, визначаються Женевською конвенцією ***.

ВІДДІЛ II. ПРО ВОЄННІ ДІЇ ****

Глава I. Про засоби нанесення шкоди ворогу, про облоги й бомбардування

Стаття 22

Воюючі (сторони) не користуються необмеженим правом у виборі засобів нанесення шкоди ворогу.

Стаття 23

Крім обмежень, установлених особливими угодами, забороняється:

а) уживати отруту або отруєну зброю;

б)по-зрадницькому вбивати або ранити осіб, що належать до населення або військ ворога;

в) убивати або ранити ворога, що, поклавши зброю або не маючи більше засобів захищатися, безумовно здався;

г) повідомляти, що нікому не буде дано пощади;

д)уживати зброю, снаряди або речовини, здатні заподіяти зайві страждання;

е)незаконно користуватися парламентерським або національним прапором, військовими знаками та форменим одягом ворога, так само як і відмітними знаками, встановленими Женевською конвенцією;

ж)винищувати або захоплювати ворожу власність, крім випадків, коли подібне винищування або захоплення настійно викликається військовою необхідністю;

з) оголошувати такими, що втратили силу, припиненими або позбавленими судового захисту права та вимоги підданих противної сторони.

Так само воюючому заборонено примушувати підданих противної сторони брати участь у воєнних діях, спрямованих проти їх країни, навіть у тому випадку, якщо вони були на його службі до початку війни.

Стаття 24

Військові хитрості та вживання способів, необхідних для одержання відомостей про ворога та про місцевість, визнаються дозволеними.

Стаття 25

Забороняється атакувати або бомбардувати яким би то не було способом незахищені міста, селища, житла або будови.

Стаття 26

Начальник нападаючих військ раніше, ніж почати бомбардування, за винятком випадків атаки відкритою силою, повинен зробити все від нього залежне для попередження про це владу.

Стаття 27 

При облогах і бомбардуваннях повинні бути прийняті всі необхідні міри до того, щоб щадити, наскільки можливо, храми, будинки, що служать цілям науки, мистецтв і добродійності, історичні пам'ятники, госпіталі та місця, де зібрані хворі й поранені, за умов, що такі будинки та місця не служили одночасно військовим цілям. Осаджувані зобов'язані позначити ці будинки і місця особливими видимими знаками, про які осаджуючі повинні бути заздалегідь сповіщені.

Стаття 28

Забороняється віддавати на розгарбування місто або місцевість, навіть узяті приступом.

Глава II. Про лазутчиків

Стаття 29

Лазутчиком може бути визнана тільки така особа, що, діючи таємним образом або під удаваними приводами, збирає або намагається зібрати відомості в районі дій одного з воюючих з наміром повідомити їх противній стороні.

Так, не вважаються лазутчиками військові чини, які у формі проникнуть для збирання відомостей у район дії ворожої армії.

Рівно як не вважаються лазутчиками особи військового та не військового звання, відкрито виконуючі свої обов'язки, яким доручена передача депеш за призначенням в їх власну або у ворожу армію. До цього ж розряду належать і особи, що посилаються на повітряних кулях для передачі депеш або взагалі для підтримки повідомлень між різними частинами армії або території.

Стаття 30

Лазутчик, пійманий на місці, не може бути покараний без попереднього суду.

Стаття 31

Лазутчик, що повернувся у свою армію та згодом узятий ворогом, визнається військовополоненим і не підлягає ніякій відповідальності за колишні свої дії у якості лазутчика.