Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посибник з диловодства13.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆
  1. Поняття про договір, його правову основу.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення відповідних прав та обов’язків. Залежно від правових відносин, які вони регулюють, договори можуть бути цивільними, господарськими, адміністративними та трудовими, окрему групу становлять міжнародні договори. Зважаючи на актуальність у підприємницькій діяльності господарських договорів, вони будуть предметом уваги цієї лекції.

Законодавче регулювання господарських договорів

До прийняття Господарського кодексу України (ГКУ) умови, порядок укладання, зміни та розірвання договорів у сфері підприємницької діяльності регламентувалися Цивільним кодексом України (ЦКУ). Сьогодні кодекс, норми якого застосовуються при укладанні договору, визначається відповідно до суб’єктів, між якими він укладається. З’ясувавши, хто виступатиме як сторони договору, визначають і вид договору, що укладається.

За умови державної реєстрації фізичних осіб як СПД, вони фігурують у сфері правовідносин як фізичні особи – підприємці, до діяльності яких застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність, а саме ГКУ. У випадку, якщо договір укладається між суб‘єктами підприємництва, застосовуються норми Господарського кодексу України. Якщо відносини суб‘єктів підприємництва не можуть бути урегульовані положеннями договору чи нормами ГКУ, застосовуються норми цивільного законодавства.

При розробці договору важливу роль відіграють типові договори. Типовий договір застосовується у випадках, передбачених законодавством, а його форма затверджена органом державної влади. Хоча від змісту типового договору сторони відступати не можуть, проте вони можуть конкретизувати його умови. Примірні форми договорів мають, швидше, рекомендаційний характер і за взаємною згодою сторони мають право змінювати окремі його умови або доповнювати його зміст.

  1. Форма та зміст договору: основні вимоги.

Форма господарських договорів

  • Усна

  • Письмова

В усній формі можуть бути укладені договори:

  1. які повністю виконуються сторонами у момент їх укладання, за винятком договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також договорів, для яких недотримання письмової форми спричиняє їх недійсність;

  2. якщо юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного договору з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Договір укладається письмово:

  1. між юридичними особами;

  2. між фізичною та юридичною особою, крім випадків, передбачених для договорів, що можуть укладатися усно;

  3. між фізичними особами на суму, що у двадцять і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім випадків, передбачених для договорів, що можуть укладатися усно.

Зміст господарського договору

Відповідно до законодавства, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, ціну та строк дії договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких, за заявою хоча б однієї зі сторін, має бути досягнуто згоди. Крім істотних умов виділяють також звичайні умови, які передбачаються у законі чи іншому нормативному акті і стають обов’язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних вони відрізняються тим, що не потребують окремого погодження і про них не обов’язково застерігати у тексті договору. Також існують випадкові умови – такі, що погоджені сторонами з метою вирішення питань, не врегульованих законодавством.