Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пішак В.П. - Медична біологія, паразитологія та генетика. Практикум 1-21, 2011.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
14 Мб
Скачать
☆

Методика вивчення каріотипу людини, складання каріограми

Отримавши мікропрепарат із культури лімфоцитів периферичної крові, із клітин амніотичної рідини або клітин хоріона вивчають його візуально. Відбирають у полі зору метафазу з роздільно розміщеними хромосомами, а потім мікропрепарат фотографують. З негатива роблять відбитки на фотопапері. З мікрофотографії вирізають зображення кожної хромосоми ножицями, наклеюють їх гумовим клеєм на білий аркуш паперу в ряд, починаючи від найбільшої першої пари, закінчуючи малими хромосомами 21-ї, 22-ї пар і статевої Y-хромосоми. Так отримують ідіограму.

Побудову каріотипу, тобто впорядковане розміщення кожної пари хромосом за індивідуальними ознаками відмінностей: загальна довжина хромосоми, форма, розташування центромери.

Більшість хромосом за такого методу можна тільки віднести до певних груп згідно з денверською класифікацією.

Денверська класифікація хромосом

Група

Номер за каріотипом

Характеристика хромосом

А

1-3

1 і 3 метацентричні, 2 – субметацентрична, великі

В

4-5

Великі субметацентричні

С

6-12, Х

Середні субметацентричні

D

13-15

Середні акроцентричні

Е

16-18

Дрібні субметацентричні, 18- акроцентрична

F

19-20

Найдрібніші метацентричні

G

21-22, Y

Найдрібніші акроцентричні

Цей метод дозволяє діагностувати багато спадкових хвороб, вивчати мутаційний процес, складні перебудови і найменші хромосомні аномалії в клітинах, які вступили у фазу поділу та поза поділом.

На хромосомний аналіз направляються:

  • пацієнти з множинними уродженими вадами розвитку;

  • діти із затримкою фізичного та психомоторного розвитку;

  • пацієнти з недиференційованими формами олігофренії (недоумства);

  • пацієнти з порушенням статевого диференціювання;

  • жінки з порушенням менструального циклу (первинна або вторинна аменорея);

  • сім’ї з безпліддям;

  • жінки із звичним невиношуванням вагітності (викидні, мертвонароджені).

Метод вивчення статевого хроматину

Поряд з вивченням мітотичних хромосом певного діагностичного значення набуває спостереження інтерфазних клітин. Відмінною ознакою жіночої статі є вміст в інтерфазних ядрах статевого хроматину або тілець Барра.

У 1949 р. Барр і Бертрам при вивченні нервових клітин кішки виявили в ядрах невеличке інтенсивно забарвлене тільце, якому дали назву “сателіт ядра”. Пізніше було доведено, що воно міститься тільки в ядрах клітин самок і його можна розглядати як ознаку, що відрізняє клітини самок від клітин самців. Це тільце отримало назву статевий хроматин або тільце Барра.

Статевий хроматин міститься тільки в ядрах клітин самок тварин, які мають Х-хромосоми. Після забарвлення ця грудочка хроматину розташована поблизу ядерця, біля ядерної оболонки або лежить вільно в каріоплазмі. Локалізація статевого хроматину всередині ядра відносно постійна для клітин певного типу тканин.

Встановлено, що статевий хроматин є не що інше, як одна із Х-хромосом, яка під час інтерфази перебуває в гетеропікнотичному стані. На стадії бластоцисти одна із Х-хромосом, материнського або батьківського походження, інактивується.

Хід визначення статевого хроматину в людини.

  1. Стерильним шпателем отримують зішкріб із слизової оболонки порожнини рота (із внутрішньої поверхні щоки).

  2. Зскрібок (білуватий наліт) розміщують як можна рівніше посередині предметного скельця.

  3. Мазок для фіксації занурюють у 96%-ний етанол.

  4. Через 15-20 хв мазок виймають і підсушують на повітрі.

  5. На мазок наносять 1-2 краплі розчину ацеторсеїну. Накривають покривним скельцем і препарат мікроскопують. Спочатку на малому збільшенні, а потім під олійною імерсією. Доліджують тільки інтерфазні добре помітні овальної форми ядра.