- •О.І. Захарчук
- •Практикум
- •Чернівці
- •Передмова
- •Передмова
- •Робоча навчальна програма з медичної біології
- •Структура робочої навчальної програми
- •1. Мета та кінцеві цілі вивчення дисципліни
- •Опис структурованого навчального плану з дисципліни “Медична біологія” для студентів медичних факультетів за спеціальностями “Лікувальна справа” і “Педіатрія”
- •2. Міжпредметна інтеграція
- •4. Опис кожного модуля дисципліни
- •4.2. Орієнтовна структура залікового кредиту модуля 1. Біологічні особливості життєдіяльності людини Змістовий модуль 1 “Молекулярно-клітинний рівень організації життя”
- •4.2. Орієнтовна структура залікового кредиту модуля 2.
- •4.3. Тематичний план лекцій
- •4.5. Види самостійної роботи студентів
- •Модуль 3. Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя
- •Змістовий модуль 8. Взаємозв’язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина
- •4.2. Орієнтовна структура залікового кредиту модуля 3. Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя
- •4.3. Тематичний план лекцій
- •4.5. Види самостійної роботи студентів
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань:
- •Модуль 2. Організмовий рівень організації життя. Основи генетики людини Змістовий модуль 2. Закономірності спадковості та мінливості
- •Змістовий модуль 4. Біологія індивідуального розвитку
- •Змістовий модуль 5. Медико-біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія
- •Змістовий модуль 6. Медична гельмінтологія
- •Змістовий модуль 7. Медична арахноентомологія
- •Змістовий модуль 8. Взаємозв’язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина
- •4.8. Перелік препаратів, які необхідно визначати під час підсумкового контролю засвоєння знань із дисципліни
- •5. Засоби та форми проведення початкового, поточного та підсумкового контролю
- •6. Оцінювання рівня підготовки студентів з дисципліни “Медична біологія”
- •6.1 Методика проведення підсумкових контрольних занять з медичної біології по завершенню модулів для студентів і курсу медичного факультету за спеціальностями “лікувальна справа”, “педіатрія”
- •6.2. Методика оцінювання знань студентів і курсу медичного факультету за спеціальностями “лікувальна справа”, “педіатрія” з медичної біології
- •7. Розподіл балів, присвоюваних студентам при вивчені модулів: модуль 1
- •Модуль 2
- •Модуль 3
- •9. Рекомендована література: Основна література
- •Додаткова література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Рівні організації живої матерії
- •Основні ознаки живої матерії
- •Основні методи біологічних досліджень
- •Правила роботи з мікроскопом
- •Можливі помилки при роботі з мікроскопом
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Р ис. 11. Зерна крохмалю в клітинах різних рослин:
- •(Листок тютюну):
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Хід роботи
- •Фарбування слинних залоз
- •Помилки приготування препарату
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Р ис. 20. Електронна мікрофотографія клітини підшлункової залози:
- •Р ис. 24. Форми хромосом людини в метафазі:
- •Самостійна навчально-дослідницька робота
- •Тестовий контроль
- •1. Виберіть найбільш вірний варіант відповіді:
- •Література
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Властивості генетичного коду:
- •Генетичний код (іРнк)
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Синтез білка
- •Оперон, його будова і функція
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Способи поділу соматичних клітин
- •Клітинний цикл та його періоди – інтерфаза
- •Порушення, які виникають у мітозі, їх наслідки
- •Соматичні мутації
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Пояснення до завдання
- •II Рис. 36. Спермато- й оогенез:
- •Теми наукових рефератів:
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Хід роботи
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Студент повинен знати:
- •Студент повинен вміти:
- •Методика проведення контролю модуля 1
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Домінантні і рецесивні ознаки в людини
- •Домінантні ознаки
- •Рецесивні ознаки
- •Гомозиготні, гетерозиготні й гемізиготні організми
- •Закономірності успадкування ознак, розроблені г. Менделем
- •Правило одноманітності потомства у разі схрещування гомозиготних батьків
- •Правило розщеплення ознак у разі схрещування гетерозиготних організмів
- •Закон “чистоти гамет”
- •Правило незалежного розщеплення і вільного комбінування неалельних генів
- •Умови прояву законів г.Менделя
- •Автосомно-домінантний тип успадкування
- •Автосомно-рецесивні менделюючі ознаки в людини
- •Статистичний характер законів спадковості г.Менделя та їх цитологічні основи
- •Відхилення при розщепленні від типових кількісних співвідношень, встановлених г. Менделем, та їх причини
- •Проміжний характер успадкування, неповне домінування
- •Аналізуюче схрещування
- •Летальні гени
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Взаємодія алельних генів
- •Взаємодія неалельних генів
- •Кількісна та якісна специфіка прояву генів в ознаках. Поняття про пенетрантність, експресивність, плейотропію
- •Імуногенетика
- •Множинні алелі
- •Успадкування груп крові ав0 і резус-належності
- •Взаємодія алельних генів
- •Взаємодія неалельних генів
- •Кількісна та якісна специфіка прояву генів в ознаках. Поняття про пенетрантність, експресивність, плейотропію
- •Імуногенетика
- •Захворювання, пов’язані із недостатністю гуморальних факторів імунітету
- •Захворювання, пов’язані переважно з недостатністю клітинних факторів імунітету
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •1. Визначити групу донорської крові за системою ав0.
- •Оцінка результатів реакції ізогемаглютинації
- •Тестовий контроль
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Хромосомна теорія спадковості
- •Кросинговер як генетична закономірність
- •Хромосомна карта, її зміст, значення
- •Позаядерна спадковість та її значення
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Способи визначення статі:
- •Зчеплені зі статтю спадкові хвороби
- •Рецесивне успадкування, зчеплене зі статтю
- •Балансова теорія визначення статі
- •Розвиток статі і його порушення
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Мінливість організмів, її значення
- •Модифікаційна мінливість і її роль у патології
- •Статистичні закономірності модифікаційної мінливості
- •Норма реакції генетично-детермінованих ознак
- •Фенокопії, механізм їх виникнення
- •Мутаційна мінливість і її роль у патології людини
- •Генні, хромосомні, геномні мутації
- •Класифікація мутацій
- •Соматичні і генеративні мутації
- •Загальні властивості мутацій
- •Мутагенез і репарація днк
- •Мутагенні чинники
- •Комбінативна мінливість і її механізми
- •Біотехнологія. Генетична та клітинна інженерія. Клонування організмів
- •Закон гомологічних рядів м.І.Вавилова в спадковій мінливості
- •Генетична небезпека, забруднення навколишнього середовища мутагенними чинниками
- •Екологічні і медико-біологічні наслідки аварії на Чорнобильській аес
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Цитогенетичний метод
- •Методика вивчення каріотипу людини, складання каріограми
- •Денверська класифікація хромосом
- •Метод вивчення статевого хроматину
- •Метод дослідження статевого хроматину за Сандерсоном
- •Генеалогічний метод
- •Методика складання родоводів, аналіз
- •У генеалогічному методі антропогенетики:
- •Особливості родоводів за різних типів успадкування
- •Популяційно-статистичний метод
- •Близнюковий метод
- •Метод дерматогліфіки
- •Дерматогліфічні особливості в осіб з хромосомними порушеннями
- •Біохімічні методи
- •Онтогенетичний метод
- •Метод моделювання
- •Імунологічний метод
- •Еритроцитарні фактори
- •Резус-фактор
- •«Сімейні» і «загальні» антигени
- •Генетика соматичних клітин
- •З утворенням гетерокаріонів
- •Принципи геномної дактилоскопії
- •Самостійна навчально – дослідницька робота
- •Тестовий контроль
- •Література
- •Практичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Цитогенетичний метод
- •Методика вивчення каріотипу людини, складання каріограми
- •Метод вивчення статевого хроматину
- •Метод дослідження статевого хроматину за Сандерсоном
- •Генеалогічний метод
- •Методика складання родоводів, аналіз
- •У генеалогічному методі антропогенетики:
- •Особливості родоводів за різних типів успадкування
- •Популяційно-статистичний метод
- •Близнюковий метод
- •Методика вивчення каріотипу людини, складання каріограми
- •Хромосомні хвороби, механізми їх виникнення та принципи лабораторної діагностики
- •Хромосомні хвороби, пов’язані зі зміною кількості і структури автосом Синдром Дауна
- •Синдром Патау
- •Синдром Едвардса
- •Синдром «котячого крику» (синдром 5р–)
- •Хромосомні хвороби, пов’язані зі зміною кількості статевих хромосом Синдром Клайнфельтера
- •Синдром Шерешевського-Тернера
- •Синдром трисомії х (ххх)
- •Синдром полісомії за y-хромосомою
- •Мікроцитогенетичні синдроми
- •Євгеніка
- •Самостійна навчально-дослідницька робота
- •Тестовий контроль
- •13. Для якої хвороби характерний каріотип 47 (ххх)?
- •14. Для якої хвороби характерний каріотип 49(хххху)?
- •15. Хто є засновником євгеніки?
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Класифікація уроджених хвороб обміну речовин (генних захворювань)
- •Спадкові хвороби білкового обміну Алькаптонурія
- •Гістидинемія
- •Гомоцистинурія
- •Хвороба “кленового сиропу”
- •Фенілкетонурія (фку)
- •Цистинурія
- •Порушення обміну вуглеводів Галактоземія
- •Глікогенози
- •Фруктоземія
- •Спадкові хвороби обміну сполучної тканини Хвороба Марфана
- •Спадкові хвороби обміну ліпідів
- •Хвороба Німанна-Піка
- •Хвороба Тея-Сакса
- •Хвороба Гоше
- •Хвороба Фабрі
- •Спадкові хвороби мінерального обміну Хвороба Вільсона-Коновалова
- •Спадкові хвороби з невиявленим первинним біохімічним дефектом
- •Муковісцидоз
- •Самостійна навчально – дослідницька робота
- •Тестовий контроль
- •15. Імовірність народження дитини з фенілкетонурією в родині, в якій мати хвора, а батько гомозиготний за нормальним алелем, становить:
- •ЛіТература
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Основні завдання медико-генетичного консультування:
- •Показання для медико-генетичного консультування:
- •Етапи медико-генетичного консультування
- •Оцінка обтяжливих чинників
- •Скринінг-програми з виявлення спадкових хвороб обміну речовин
- •Пренатальна діагностика спадкової патології
- •Інвазивні методи дослідження в пренатальній діагностиці
- •Неінвазивні методи дослідження в пренатальній діагностиці
- •Пренатально діагностовані форми спадкової та уродженої патології
- •Самостійна навчально-дослідницька робота
- •Задачі на складання й аналіз родоводів
- •Тестовий контроль
- •Література
- •З аняття (підсумкове)
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Література
- •П рактичне заняття
- •Технологічна карта заняття:
- •Методика проведення заняття
- •Заняття і
- •Заняття іі
- •Явище ембріональної індукції
- •(Явище ембріональної індукції) Післяембріональний розвиток, його етапи і типи у тварин
- •Тератогенез, тератогенні фактори середовища
- •Перелік тем, які виносяться на підсумкове заняття:
- •Теми наукових рефератів:
- •Самостійна навчально-дослідницька робота:
- •Тестовий контроль
- •Література
Технологічна карта заняття:
- підготовчий етап (контроль початкового рівня підготовки) 10 хв;
- основний етап (самостійна навчально-дослідницька робота) 50 хв;
- заключний етап (контроль кінцевого рівня підготовки;
підведення підсумків заняття) 30 хв.
Методика проведення заняття
Розглянути теоретичні питання:
1. Організація потоку інформації в клітині. Транскрипція.
Процесинг, сплайсинг. 20 II
2. Трансляція (ініціація, елонгація, термінація).
Посттрансляційна модифікація білків. 20 II
3. Екзонно-інтронна організація генома еукаріотів. 15 II
4. Регуляція експресії генів у прокаріотів. 30 II
5. Молекулярні механізми мінливості в людини. 15 II
Пояснення до завдання
Синтез білка
Синтез білка – це багатоступінчастий ферментативний процес, який здійснюється в клітинах живих організмів і забезпечує постійне оновлення білків органів і тканин. Процес синтезу білка складається з чотирьох послідовних стадій, або етапів.
Перший етап – активування амінокислот, у результаті чого підвищується їх реакційна здатність і вони легше взаємодіють між собою при з’єднанні в поліпептидний ланцюг. У цитоплазмі завжди міститься набір амінокислот, необхідних для синтезу потрібних клітині білків.
Процес активування амінокислоти відбувається при взаємодії її з АТФ (аденозинтрифосфорною кислотою) і специфічним ферментом. При цьому внаслідок розриву фосфорних зв’язків вивільняється велика кількість енергії. Весь запас енергії АТФ переходить на амінокислоту й остання стає більш активною. У кінцевому результаті утворюється комплекс: фермент аміноацил-тРНК-синтетаза – амінокислота – АМФ з великою кількістю енергії.
Другий етап – зумовлений процесом перенесення, або транспортування активованих амінокислот до рибосом (рис.27). Цю функцію виконує тРНК. Один кінець тРНК містить основи, комплементарні відповідній ділянці (кодону) в ланцюгу іРНК, а другий кінець – здатний “впізнавати” амінокислоту. Кінець, до якого приєднується амінокислота, у всіх тРНК має однакові нуклеотиди – ЦЦА. Кожна з молекул тРНК приєднується до “своєї” активованої амінокислоти. При цьому АМФ відщеплюється й утворюється сполука тРНК – амінокислота. У такому вигляді амінокислота транспортується до рибосом і зв'язується з ними.
Третій етап – розпочинається розташуванням амінокислот у порядку, визначеному чергуванням нуклеотидів ДНК, на іРНК – матриці і закінчується замиканням пептидних зв'язків у молекулі білка. Відбувається цей процес у рибосомах за участі ферменту пептидилтрансферази. Рибосоми побудовані з білка і РНК. Ця РНК отримала назву – рибосомна (рРНК). На одній молекулі іРНК може одночасно перебувати декілька рибосом, які утворюють між собою групи або агрегати, що називаються полісомами. Здебільшого на одній молекулі іРНК розташовуються 4–5 рибосом, проте відомі випадки, коли на одній такій молекулі міститься одночасно 50-70 рибосом (клітини, заражені вірусом поліоміеліту). Число рибосом, які входять у полісоми, визначається довжиною ланцюга іРНК. Очевидно, вони здійснюють одночасно синтез не одного, а декількох різних поліпептидних ланцюгів. Доведено, що в ретикулоцитах синтез молекули гемоглобіну триває 1 хв. У клітинах бактерій час синтезу білків ще коротший і для деяких білків – ферментів становить 10 с.
У полісомах рибосоми з’єднані між собою ниткою інформаційної рибонуклеїнової кислоти діаметром 1-1,5 нм.
Із прикріплення до іРНК активованих амінокислот розпочинається синтез поліпептидного ланцюга. Рухаючись в одному напрямку, рибосома зчитує по три нуклеотиди і приєднує до поліпептидного ланцюга по одній амінокислоті. Досягнувши протилежного кінця ланцюжка іРНК, рибосома відділяється, і в цитоплазму надходить синтезована молекула білка.
Четвертий етап . На цьому етапі лінійна молекула поліпептидного ланцюга набуває об’ємної структури. Під впливом водневих зв’язків поліпептидний ланцюг скручується в спіраль і білкова молекула набуває біологічно активної конфігурації.
Отже, провідна роль у біосинтезі білка належить ДНК. Залежно від розташування кодуючих триплетів, вздовж її ланцюга на ній синтезується іРНК. Остання реалізує інформацію, розташовуючи відповідно до своєї будови амінокислоти в синтезувальній молекулі білка. Передача генетичної інформації в живих системах здійснюється в напрямку:
ДНК
іРНК
транскрипція
Білок
(зберігач
генетичної інформації) (переносник)
трансляція
(реалізація
генетичної інформації)
Таким чином, спадкова інформація, всі ознаки і властивості організму зберігаються в молекулярній структурі ДНК, а реалізується спадковість у процесі синтезу білка.
ДНК бере участь у синтезі всіх білків, вона визначає їх будову і функції. Проте сама ДНК не є безпосередньою матрицею в синтезі білків. Відомо, що ДНК, за винятком бактерій, розташована в хромосомах клітинного ядра, а синтез білка відбувається переважно в цитоплазмі, де вміст ДНК дуже незначний. Отже, має існувати механізм перенесення генетичної інформації від ядра до цитоплазми – до місця синтезу білка.
Вчені Е.Волкін і Л.Астрахан вперше довели, що проміжною матрицею в процесах біосинтезу білка є РНК. Прямі докази того, що безпосередньо на ДНК білок не синтезується, а здійснюється це за участі РНК, були отримані в досліді з використанням методу радіоавтографії. Точними експериментами доведена пряма залежність між вмістом у клітинах РНК і кількістю синтезованого ними білка. Клітини, багаті на РНК, синтезують більше білка, ніж клітини, що мають низький її вміст.
Рис. 27. Схема біосинтезу білка
Так було доведено основний генетичний постулат матричної теорії спадковості, який схематично має такий вигляд:
(реплікація) → ДНК — (транскрипція)→ РНК — (трансляція) → білок
Транскрипцією (від лат. transcriptio – переписування) називають процес перенесення (переписування) інформації із дволанцюгової молекули ДНК на одноланцюгові молекули РНК. При цьому матрицею для синтезу РНК може бути тільки один ланцюг ДНК, який отримав назву сенсового ланцюга.
У транскрипції розрізняють три стадії: ініціацію, елонгацію і термінацію. Фермент, який здійснює цей процес, називають ДНК-залежною РНК-полімеразою.
В еукаріот відомо три типи РНК-полімераз: 1 – відповідає за синтез рРНК, 2 – відповідає за синтез іРНК, 3 – відповідає за синтез тРНК і низькомолекулярної рРНК – 5S РНК.
Трансляція (від лат. translatio – переведення, перенесення) – переведення генетичної інформації, що міститься у вигляді послідовності мономерів ДНК, у послідовність амінокислот білка.
Під час трансляції інформація переводиться з чотирилітерного алфавіту нуклеїнових кислот на двадцятилітерний алфавіт амінокислотних послідовностей поліпептидних ланцюгів.
У цьому процесі розрізняють три стадії:
Стадія активації амінокислот – утворення аміноациладенілатів у результаті взаємодії амінокислот з АТФ під контролем ферменту, специфічного для кожної амінокислоти. Ці ферменти – аміноацил-тРНК-синтетази – беруть участь у наступній стадії.
Стадія аміноацилювання тРНК – приєднання амінокислотних залишків до тРНК у результаті взаємодії рРНК і комплексу аміноацил-тРНК-синтетази з аміноациладенілатом. Кожний амінокислотний залишок приєднується до специфічної тРНК.
Власне трансляція, або полімеризація, амінокислотних залишків з утворенням пептидних зв’язків і, таким чином, полімеризація поліпептидних ланцюгів. Ця стадія відбувається на рибосомах під контролем іРНК згідно з генетичним кодом.
Таким чином, організми розрізняються між собою специфічними білками (структурними, ферментативними, антигенними та ін.). Білки (ланцюги їх молекул) складаються з амінокислот. Взаєморозташування амінокислот визначає специфічні властивості білка.
З вищевикладеного випливають висновки:
біосинтез білків відбувається в цитоплазмі клітини на спеціальних органелах – рибосомах;
кожна рибосома має велику і малу субодиниці, які відіграють важливу роль на різних етапах біосинтезу білків;
біосинтез білка відбувається в чотири етапи:
на першому етапі, у процесі траскрипції на матриці ДНК синтезуються всі необхідні для біосинтезу білка РНК;
матричні (інформаційні) РНК після транскрипції зазнають процесу посттранскрипційної модифікації: у процесі сплайсингу з новоутвореної іРНК вирізаються неінформаційні фрагменти – інтрони і зшиваються інформаційні ділянки – екзони;
модифікована іРНК у комплексі з білками (у вигляді інформосом) виходить з ядра в цитоплазму;
рибосомальна РНК (рРНК) необхідна для побудови рибосом, де вона утворює комплекси з різними білками;
транспортна РНК (тРНК) бере участь у процесі активації амінокислот;
на другому етапі, який називається рекогніція, відбувається активація амінокислот за допомогою тРНК і ферменту аміноацил-тРНК-синтетази;
на третьому етапі, у процесі трансляції, відбувається зчитування інформації з іРНК і перенесення її на амінокислотну послідовність поліпептидного ланцюга;
у процесі трансляції рибосома стрибкоподібно пересувається триплетними кроками, у результаті чого до іРНК приєднуються все нові комплекси тРНК-амінокислота і нарощується поліпептидний ланцюг;
на четвертому етапі синтезований поліпептидний ланцюг набуває вторинної, третинної, а в деяких випадках і четвертинної структури (процес посттрансляційної модифікації).
Для синтезу білка необхідно: 1) енергія (у вигляді АТФ у мітохондріях); 2) відповідні ферменти; 3) інформація про структуру білка (у ДНК, а потім в іРНК); 4) амінокислоти і відповідні їм тРНК; 5) рибосоми. Молекули білка синтезуються в клітині впродовж 1-2 с. Синтез білків у клітині відбувається в інтерфазі – період між її поділом.
