2. Теоретичні моделі соціальної роботи

• соціальній роботі завжди спостерігалося балансування між орієнтацією на психологічні особливості клієнта та на соціальні детермінанти проблем групи клієнтів

(структурні чинники складної життєвої ситуації). Тому прийнято навіть говорити про виникнення двох шкіл соціальної роботи – психологічної та соціологічної, кожна з яких виробила власні методики роботи, вимоги до навичок соціальних працівників та форм їхньої підготовки. Одна школа – зосереджена на веденні випадку й спирається на індивідуалізований підхід, використовуючи переважно психологічні методи роботи. Друга

– намагається вплинути на соціальне становище клієнтів завдяки роботі з його оточенням та умовами, орієнтована на роботу в громаді й використовує переважно знання з соціології та менеджменту.

Процес соціальної роботи відзначається складністю, для оцінки потреб клієнтів,

планування можливих дій і вибору альтернативних рішень, втілення обраного плану дій,

оцінки досягнутого потрібні різнопланові знання. Отже, у сучасній соціальній роботі не існує єдиної теорії, у ній співіснують різноманітні наукові школи, застосовують моделі практики, засновані на тих чи інших теоретичних поглядах. Це дає змогу охарактеризувати соціальну роботу як поліпарадигмальну теорію та практику, тобто таку,

що заснована на різних наукових і науково-практичних парадигмах і підходах.

У науці послуговуються різними класифікаціями теорій та теоретичних моделей соціальної роботи. Найпоширенішою є класифікація за спорідненістю з іншими соціально-гуманітарними науками (табл.2). У ній виділяються три групи теорій (або теоретичних моделей) соціальної роботи:

1. психологічно орієнтовані, які передовсім беруть до уваги психологічні та емоційні,

• не на соціальні (структурні) чинники виникнення складних життєвих ситуацій клієнта;

2. соціологічно орієнтовані, які зосереджують основну увагу на навколишньому середовищі (фізичному і соціальному) клієнта;

2. комплексно орієнтовані, для яких властиве врахування як психологічних, так і

78

соціальних чинників виникнення складних життєвих ситуацій.

Таблиця 2

Класифікація теоретичних моделей соціальної роботи

Група теорій

Характеристика групи

Основний

Конкретні теорії,

наголос

що належать до

групи

Психологічні

Сукупність

теоретичних

На психологічних



Психодинамічна

моделі соціальної

концепцій соціальної роботи,

та

емоційних,

а

модель

роботи

спільною

основою

яких

не на соціальних



Когнітивно-

виступає

пізнання

чинниках.

біхевіористична

закономірностей



Гуманістична

психологічного

розвитку

і

модель

статусу людини в суспільстві

Соціологічні моделі

Сукупність

теоретичних

На



Системно-

соціальної роботи

концепцій соціальної роботи,

навколишньому

екологічна модель

в основі яких – пізнання

середовищі



Соціально-

закономірностей

соціального

(фізичному

і

радикальна

розвитку,

структурування

соціальному)

на

модель

суспільства, взаємодії його

противагу



Теорія ролей

і

соціальних інститутів

індивідуалізації

стигматизації

психологічно

орієнтованих

підходів

Комплексні

Cукупність

теоретичних

Врахування

як



Кризове

(біопсихосоціальні)

концепцій соціальної роботи,

психологічних,

втручання

моделі соціальної

які орієнтують

на

цілісне

так

і соціальних



Модель,

роботи

бачення

проблем

захисту

чинників

зосереджена

на

життєвих

сил

людини

як

завданні

біопсихосоціальної істоти.



Сімейна терапія



Психосоціальна

терапія



Соціально-

педагогічна

модель

Психологічні моделі соціальної роботи. До цієї групи входять ті теоретичні моделі,

в центрі яких – ідея допомоги клієнтові шляхом оптимізації його власних зусиль щодо використання його особистісних і соціальних ресурсів задля впливу на ситуацію.

Однією з найпоширеніших є психодинамічна модель, в основу якої покладено ідеї та техніки психоаналізу. Психоаналіз суттєво розширив уявлення про сутність допомоги у соціальній роботі. Психодинамічна модель соціальної роботи фокусується на внутрішньому житті індивіда, розглядає дії та поведінку людини як такі, що є наслідком процесу її мислення, а не особливостей міжособистісних відносин або навколишньої ситуації. Вона пропонує добре розроблені техніки діагностування соціального відхилення,

дає змогу для прогнозування перспектив поліпшення стану.

79

Когнітивно– біхевіористська (від cognio – пізнання та behaviour – поведінка) модель

соціальної роботи ґрунтується на ідеї допомоги клієнтові, орієнтуючись на особливість його мислення, установки, які в кінцевому підсумку спрямовують його дії. Суть допомоги полягає у регуляції соціальної поведінки клієнта шляхом набуття навичок відпрацьовувати механізми своїх вчинків адекватно до соціальних умов.

Гуманістична модель вбачає головні резерви в особистості самої людини, в

початково закладених в неї силах добра, психічного здоров’я і бажання до самовдосконалення. Тому у рамках цієї теоретичної моделі соціальної роботи клієнтам відводять роль активних творців власного життя, стиль якого може бути обмежений тільки фізичними або соціальними впливами. Допомога у виборі стратегії дій для клієнта має орієнтуватися на його пошук власного життєвого призначення.

Соціологічні моделі соціальної роботи. Ці моделі зосереджують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних детермінантах виникнення складних життєвих ситуацій, соціальних нормах і патології, соціальному контролі за поведінкою клієнта.

Одна з найбільш популярних у сучасній практиці соціальної роботи - це системно-

екологічна модель. Суспільство розглядається як складна соціальна система, утворена із сукупності взаємопов’язаних елементів у вигляді соціальних організацій та інститутів,

взаємодія яких вливає на життєдіяльність людини. Модель ґрунтується на ідеї, що задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують, а сім’ю можна розглядати як систему, всередині якої існують відносини між подружжям, дітьми і родичами, а сама вона включена у взаємодію з різноманітними соціальними інститутами – державою,

системою освіти і виховання, економічними та іншими організаціями. Допомога полягає у виявленні факторів оточення клієнта, фіксації впливу на нього інших людей, а також соціальних факторів. Зміст діяльності спеціалістів у рамках цієї моделі практики полягає в тому, щоб за допомогою активних методів адаптації і соціалізації клієнта досягнути особистісних змін задля досягнення відповідності між станом індивіда й вимогами навколишнього середовища, або у впливі на зміну умов оточення з тим, щоб соціальне і фізичне середовище якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи акцентує увагу на ідеї допомоги клієнтові в розвитку його соціальної самосвідомості, передусім її політичної та правової складових. Вона, спираючись переважно на ідеї марксизму і радикального фемінізму,

кидає виклик психологічним поясненням проблем клієнтів і закликає до розгляду балансу

80

влади, використання структурних засобів розв’язання проблем, колективних дій. Мета допомоги – підвищити рівень самоконтролю та особистої відповідальності клієнта,

самоактуалізації його можливостей у захисті та обстоюванні прав, протистоянні дискримінації.

Теорія ролей і стигматизації, що активно використовується в практиці соціальної роботи, ґрунтується на ідеї рольової поведінки клієнта, який будує свою поведінку відповідно до загальноприйнятих моделей, схем, що відтворюються індивідуальною свідомістю. Рольова модель соціальної роботи охоплює проблеми клієнта, пов’язані з очікуваною поведінкою і бажаним розвитком з урахуванням минулого досвіду, розуміння значущості актуальних подій та механізмів формування у людини уявлень про її роль у житті.

Комплексні, або біопсихосоціальні, моделі соціальної роботи. Такі моделі об’єднують концептуальні підходи кількох гуманітарних наук – соціології, психології,

педагогіки, соціальної психіатрії тощо. Таке знання обумовлено комплексним характером типових ситуацій допомоги клієнтові.

Так, модель кризового втручання орієнтована на допомогу клієнтові, який перебуває в стані глибокої і гострої психологічної кризи і якому необхідне оперативне втручання для виведення з дезадаптивного стану.

Із практики і досліджень у соціальній роботі взяла свій початок зосереджена на завданні модель, яка пропонує концептуальну структуру діяльності – чітку послідовність діагностики проблеми клієнта та роботи з нею. Вона є однією із найбільш технічних моделей і допомагає практичним працівникам усвідомити, яким саме чином будувати процес безпосередньої роботи з клієнтом.

Сімейна терапія заснована на твердженні, що пояснення та вирішення людських проблем полягають у розумінні минулих та нинішніх взаємовідносин між людьми,

близько пов’язаними одне з одним, а не в кожній конкретній людині. Ця теоретична модель, що спирається на ідеї різних наукових шкіл, пропонує соціальним працівникам низку специфічних технік для сімейного, а в деяких випадках, і індивідуального консультування.

Останнім роками у західній соціальній роботі поширилася психосоціальна терапія,

яка передбачає довготривалий соціальний супровід клієнта соціальним працівником і приділяє особливу увагу їх взаємостосункам. В основі моделі - прагнення вичленити проблеми із середовища, підсилюючи при цьому сильні сторони „Я” клієнта та його механізми, за допомогою яких він може подолати проблеми самостійно за достатньої

81

підтримки соціального працівника.

Часто до теорій соціальної роботи відносять і соціально-педагогічну модель, яка ґрунтується на ідеї допомоги шляхом виховного впливу на процес соціалізації індивіда або соціальної групи, який здійснюється через систему інститутів – сім’ю, школу,

позашкільні заклади. Ці інститути мають коригувати формування соціальних якостей особистості відповідно до суспільно значущих цінностей, обмежувати або активізувати вплив тих чи інших факторів.

Орієнтація на конкретні теоретичні моделі значною мірою впливає на напрями діяльності та функції соціальних працівників. Так, філософія та заходи реабілітаційних програм для людей, залежних від психоактивних речовин, значною мірою залежить від того, яких теоретичних моделей дотримуються фахівці, що здійснюють цю реабілітацію.

Прихильники одних теорії віддають перевагу груповим заняттям, що мають на меті пошук клієнтами сенсу власного життя, прихильники інших – методам трудотерапії, що передбачає реабілітацію через залучення до трудового процесу і конструювання терапевтичного середовища, ще інші – активній роботі з сім’ями та зміні стосунків у них як передумови налагодження продуктивних взаємин між клієнтом і його середовищем.

Або, наприклад, працівник, який допомагає клієнтові в стані депресії, може будувати свою роботу, спираючись на різні теоретичні концепції. Якщо він дотримується теорії, що депресію спричинює досвід втрат у ранньому дитинстві, то ключовим методом його роботи буде соціально-психологічне консультування (каунселінг). Якщо фахівець вірить у те, що депресію спричинює нинішнє відчуття безпорадності і безправності, то важливим є пошук причин того, чому людина сприймає себе безвладною над власним життям і яким чином вона може це змінити, які додаткові навички потрібні для цього тощо. У кожному разі потрібно, щоб фахівець виразно усвідомлював, якої саме теоретичної моделі він дотримується, які цінності сповідує, на яких саме концепціях будується його програма дій.