3.5.3. Методи та технології соціальної роботи

Згідно із стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я вичерпна допомога людям, що живуть з ВІЛ/СНІДом, складається з клінічної допомоги для всіх,

психологічної та соціоекономічної підтримки, залучення ВІЛ-позитивних та їхніх близьких, розвиток поваги до прав та забезпечення правових потреб (рис. 11).

Політика з підтримки та соціальне оточення

Психологічна підтримка							Соціоекономічна підтримка
	(Консультування,			Дорослі та діти,			(Матеріальна допомога,
	служби підтримки в			що живуть з ВІЛ/СНІД			економічна безпека,
	громаді, духовна						забезпечення їжею)
	підтримка)
				Розвиток поваги до прав
				та забезпечення правових
				потреб
				Попередження
	Рис. 11. Складові допомоги людям, що живуть з ВІЛ/СНІДом

253

У наведеній схемі кожна зі складових передбачає надання тих чи інших соціальних послуг, тобто практичної діяльності, спрямованої на вирішення соціальних проблем і покращення соціального життя. Навіть такий напрям як клінічна допомога не означає суто медичних послуг, які надаються співробітниками медичних закладів. У частині проведення до- і післятестового консультування, участі у формуванні прихильності до ВААРТ медичні заклади тісно співпрацюють з недержавними ВІЛ-сервісними організаціями.

Зауважимо також, що форми і методи соціальної роботи з ВІЛ-позитивними людьми певною мірою варіюються від того, на якому етапі захворювання перебуває людина.

Безсимптомна

ПГЛ (персистуюча

СНІД-АК

СНІД

стадія

генералізована

(комплекс, пов’язаний зі

лімфаденопатія)

СНІДом)

Добровільне консультування та тестування, профілактика ЗПСШ

Психосоціальна підтримка

Профілактика

та

лікування

опортуністичних інфекцій

ВААРТ

Допомога

на

дому, паліативна

допомога

Рис.12. Форми і методи соціальної роботи з ВІЛ-позитивними людьми

Зауважимо також, що психосоціальна допомога може бути надана у формі індивідуального психологічного і соціально-психологічного консультування,

індивідуальної, сімейної чи групової соціальної чи психотерапевтичної роботи. Поряд із професійним консультуванням психолога, психотерапевта чи соціального працівника ВІЛ-

позитивним і їх близьким можуть допомогти знайти та використати власні ефективні і безпечні способи виходу з кризи в групах само- та взаємодопомоги, ВІЛ-сервісних організаціях (непрофесійні консультанти), де працюють ті, хто має такі самі проблеми.

Таким чином, форми і методи соціальної роботи з людьми, які живуть із ВІЛ,

визначаються загальними фаховими підходами до організації роботи на різних рівнях надання допомоги, а також стандартами надання допомоги цій групі осіб, їхніми

254

потребами на різних етапах захворювання.

Методи соціально-психологічної реабілітації ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД

людей:

• дотестове та післятестове консультування;

• групи самодопомоги для людей з ВІЛ;

• робота з родичами та близькими ВІЛ-інфікованих людей;

• представництво інтересів людей з ВІЛ/СНІД. Медіа-представництво.

Дотестове та післятестове консультування. Основна мета консультування людей з ВІЛ – оцінка ризику, зменшення ризику, просвітницька робота з питань ВІЛ/СНІДу, пояснення результатів тесту. Ідеально, якщо передтестове та післятестове консультування проводить один і той самий спеціаліст. Він повинен встановити довірливі стосунки з клієнтом. Тоді він зможе найкраще оцінити та керувати реакціями клієнта на результат тестування.

Найбільшу потребу в консультуванні мають особи, яким вперше поставили діагноз ВІЛ-інфекція. Це пов’язано з великою кількістю психоемоційних реакцій, які виникають при повідомленні про наявність в крові антитіл до ВІЛ. Було встановлено, що консультування на даному етапі повинно бути регулярним, виявляти суїцидальні феномени і коректувати їх. Потреба в консультуванні має змінний характер, залежить від психосоціальної стабільності пацієнтів і виникає по мірі появи проблем.

Передтестове консультування є обовязковим для всіх громадян, яким роблять тести.

В процесі такого консультування виявляють необхідність тестування, оцінюють загальний стан здоровя, наявність ризикованої поведінки, обговорюють зниження шкоди,

пояснюють зміст і значення тесту, готують до результату тестування. В процесі консультування клієнт отримує інформацію про так званий період “вікна” в перебігу хвороби, про безпечну поведінку і засоби захисту від ВІЛ-інфекції. Крім того, клієнту потрібно надати психологічну підтримку, тому що він перебуває в стані стресу під час очікування результатів тесту.

Тестування дозволяє виділити три групи людей, які потребують післятестового консультування: ті, хто виявився інфікованим ВІЛ і потребує підтримки; ВІЛ-негативні особи з категорії високого ризику; ВІЛ-негативні особи з категорії низького ризику.

Під час післятестового консультування при негативному результаті консультант повинен повторити всю інформацію, яку він надавав до тестування.

Післятестове консультування при позитивному результаті є власне кризовим консультуванням. Післятестове консультування повинно бути конфіденційним і

255

проводитися наодинці з клієнтом. Ніколи не слід сповіщати результат по телефону.

Групи самодопомоги. Учасники групи взаємодопомоги ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей діляться своїми почуттями і накопленим досвідом, і це дає кожному унікальне відчуття співпереживання і взаємної підтримки, а також дозволяє зібрати разом практичну інформацію і способи подолання труднощів. Такі групи управляються самими учасниками та існують для їхнього блага. Деякі групи розширюють сфери своєї діяльності. Крім внутрішнього обговорення існуючих проблем і шляхів їх вирішення,

вони можуть, наприклад, надавати інформацію і допомогу іншим людям, які зіткнулися з проблемою ВІЛ-інфекції. Іноді в роботі групи беруть участь спеціалісти – лікарі, юристи,

психологи та інші. Деякі групи мають оплачуваних працівників, інші існують цілком на добровільній основі.

Створення і розвиток груп може відбуватися різними шляхами, в більшості випадків ініціаторами створення групи є або самі ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД люди, або спеціалісти, які їх обслуговують (наприклад, медичні працівники, соціальні працівники),

які бачать необхідність в додатковій морально-психологічній підтримці своїх клієнтів чи їх близьких. З часом неформальна група може перетворитися в організацію з власним юридичним статутом чи стати структурною частиною громадської організації, яка вже існує. Інші групи спеціально зберігають свою неформальність. Деякі групи створюються на певний період часу, а потім закриваються – наприклад, коли бажані зміни досягнуті.

Робота з родичами та близькими ВІЛ-інфікованих людей. Сім’ям, які доглядають за хворими, необхідно надавати підтримку, щоб втримати такі сім’ї від розпаду і допомогти людям, які піклуються про хворих членів родини, займатися важливими справами. Тому близьким і родичам ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД людей мають бути передбачені такі ж послуги з соціально-психологічної підтримки, як і для самих клієнтів, а саме: консультування (психологічне, інформаційне тощо), групи самодопомоги,

захист прав та інтересів.

Представництво інтересів (адвокація) – це процес, спрямований на зміну політики,

законів і практик, які використовуються впливовими людьми, групами або закладами.

В Україні часто говорять про порушення прав людей, які живуть з ВІЛ . Проте, з

часу проголошення незалежності в Україні відбулося лише декілька прецедентів, коли ВІЛ-позитивні люди звернулись за правовою допомогою. Але зазвичай люди не звертаються до суду, оскільки бояться розголошення діагнозу, що тісно пов’язано з питанням дискримінації та стигматизації ЛЖВ.

Відомо, що ЗМІ мають потужний потенціал у процесі формування певних уявлень у

256

суспільстві щодо тієї чи іншої проблеми, особливо щодо, проблеми, думка громадськості про яку ще остаточно не сформована, куди належить проблема ВІЛ/СНІДу. Тому залучення мас-медіа до представництва інтересів (адвокації) людей, що живуть з ВІЛ/СНІД могло бі бути сильним інструментом впливу на осіб, що приймають рішення. А

саме соціальна реклама по телебаченню та радіо допомогла б суттєво збільшити кількість звернень. Люди мають знати, що такі послуги надаються, до того ж безкоштовно.Такі методи представництва інтересів як прес-реліз, інтерв’ю в засобах масової інформації,

прес-конференція, написання листа або статті в газету є методами медіа-представництва.

Для роботи з ВІЛ-позитивними дітьми пропонують різні форми роботи. Важливу роль відіграють психокорекційні методики як-от: арт-терапія, казкотерапія, лялькотерапія

(клоунотерапія), терапія середовищем, ігрова терапія, логотерапія, фитотерапия тощо.

Звичайно, що можливі й інші стратегії втручання – соціальний супровід, представництво інтересів тощо.

Одна з найпоширеніших форм психосоціальної роботи з дітьми - ігрова терапія,

тобто використання ігрових ситуацій в терапевтичному середовищі. Це найприродніший,

в деяких випадках практично єдиний, спосіб корекції поведінки, розв’язання проблем дитини. Під час ігрової терапії дітям надають можливість «програти» свої почуття та проблеми, так як дорослим «виговоритись» під час бесід з консультантом.

Досить часто про ВІЛ-статус стає відомо, коли жінка проходить обстеження у період вагітності. Соціальний працівник може допомогти ВІЛ-позитивній вагітній жінці через

– консультування з різноманітних питань життя з ВІЛ/СНІД;

– консультування з приводу догляду за дитиною;

– консультування про специфіку діагностики і лікування дитини (в контексті реальних можливостей району, в якому жінка проживає);

– психологічну підтримку, можливо при залученні психолога;

– роз’яснення, яку допомогу має право отримувати від держави жінка і її дитина;

– роз’яснення, яку підтримку вона може отримувати від соціальних служб і громадських організацій та ін.

Дуже актуальною в Україні є проблема відмови від немовлят в пологових будинках

саме ВІЛ-позитивними жінками, але ці відмови не завжди залежать від ВІЛ-позитивного статусу жінки. І саме вчасна допомога соціального працівника може запобігти прийняттю необґрунтованого рішення жінки відмовитись від дитини і не набувати батьківства з самого моменту народження дитини, що, в свою чергу, дуже ускладнює повернення дитини в сім’ю пізніше, коли жінка міняє своє рішення і бажає повернути дитинку.

257

Проблема раннього сирітства дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, є подвійною проблемою: якщо подальша доля дитини-сироти вже відома і система державних інтернатних закладів більш-менше вирішує проблему її виховання, то діти які, народжені ВІЛ-позитивними жінками, або біологічні і соціальні сироти в наслідок смерті батьків від СНІДу є зовсім незахищені. Їх подальше перебування в дитячих будинках на законодавчому рівні не обґрунтовано, тому вони перебувають просто в інфекційних відділеннях дитячих клінічних лікарень де, звісно, зовсім відсутня система педагогічного розвитку дитини. Про такі обставини варто інформувати тих жінок, які висловлюють намір покинути дитину після народження.

Важливий напрям соціальної роботи з ВІЛ-позитивними людьми – формування прихильності до вживання високоактивної атиретровірусної терапії (ВААРТ), пре парів, які сповільнюють розвиток імунодефіциту. Для оптимального пригнічення розмноження вірусу за схемою ВААРТ необхідно чітко дотримуватися призначеного режиму лікування. Результати ряду досліджень продемонстрували, що для досягнення оптимального результату хворий повинен прийняти 90 - 95% призначених доз ВААРТ,

завдяки чому імовірність встановлення стійкого контролю за вірусом зростає. Інтервенції для покращення прихильності (режиму прийому лыкыв) зазвичай спрямовуються на три ключові компоненти: інформування людей про ВІЛ-інфекцію та методи її лікування;

формування чи зміну поведінки пов’язаної з дотриманням режиму лікування та надання емоційної підтримки клієнтам.

Паліативна допомога, яка здійснюється переважно на етапі СНІДу, складається з:

медичної паліативної допомоги, спрямованої на зменшення фізичного болю, а також допомоги родині при втраті близької людини, соціально-економічної допомоги, духовної і релігійної підтримки. Передбачає якомога триваліше продовження активного життя клієнта і надання психологічної підтримки родичам хворого за життя та після його смерті.