- •Тема 1.1. Соціальна робота як єдність теоретичних знань, практичної та навчальної
- •1.1.1. Сутність поняття "соціальна робота"
- •Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна
- •1.1.3. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності
- •Тема 1.2. Еволюція суспільної допомоги і соціальної роботи
- •1.2.1. Суспільна допомога як підґрунтя соціальної роботи
- •Зародження професійної соціальної роботи за кордоном
- •1.2.3. Історія фахової соціальної роботи в Україні
- •1.3.1. Професійні вимоги до соціального працівника
- •1.3. Відносини між соціальними працівниками і клієнтами
- •Професійні ролі соціальних працівників
- •1.3.3. Клієнти соціальної роботи
- •2.1. Класифікація теоретичних моделей і методів соціальної роботи
- •2.1.1. Взаємозв’язок теорії та практики соціальної роботи
- •Теоретичні моделі соціальної роботи
- •Методи і технології соціальної роботи
- •2.2. Психологічні моделі соціальної роботи
- •2.2.1. Психодинамічна модель соціальної роботи
- •2.2.2. Когнітивно-біхевіористська модель соціальної роботи
- •2.2.3. Гуманістично-екзистенційна модель соціальної роботи
- •2.3. Соціологічні моделі соціальної роботи
- •2.3.1. Системно-екологічна модель соціальної роботи
- •2.3.2. Соціально-радикальніа модель
- •2.3.3. Теорія ролей і стигматизації
- •2.4. Комплексні моделі соціальної роботи
- •2.4.1. Кризове втручання
- •Зосереджена на завданні модель
- •2.4.3. Сімейна терапія
- •2.4.4. Психосоціальна терапія
- •2.4.5. Соціально-педагогічна модель соціальної роботи
- •3.1. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •3.1.1. Уявлення про старість і старіння
- •3.1.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.1.4. Організація надання допомоги
- •3.1.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.2. Соціальна робота з людьми,
- •3.2.1. Сучасні уявлення про інвалідність
- •Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.2.3. Методи і технології соціальної роботи
- •Організація надання допомоги
- •3.2.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.3. Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади
- •3.3.1. Розлади психіки та їх соціальні наслідки
- •3.3.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.3.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.3.4. Організація надання допомоги
- •3.3.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.4. Соціальна робота з людьми,
- •3.4.1. Вживання наркотиків як соціальна проблема
- •3.4.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •2. Виявлення та соціальний супровід споживачів ін’єкційних наркотиків
- •3.4.3. Методи та технології соціальної роботи
- •Організація надання допомоги споживачам ін’єкційних наркотиків
- •3.4.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •Соціальна робота з людьми, які живуть із віл/сніДом
- •3.5.1. Перебіг віл/сніДу і його соціальні наслідки
- •3.5.2. Загальні засади та принципи соціальної роботи
- •3.5.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.5.4. Організація надання допомоги
- •3.5.5.Приклади діяльності соціальних служб
- •3.6. Соціальна робота з проблемними сім’ями
- •3.6.1. Дисфункціональні (неблагополучні) сім’ї
- •3.6.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.6.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.6.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.7. Соціальна робота з дітьми, що залишилися без піклування батьків
- •3.7.1. Сирітство та бездоглядність як соціальні явища
- •3.7.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.7.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.7.4. Організація надання допомоги
- •3.7.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.8. Соціальна робота з людьми, які зазнали насильства в сім’ї
- •3.8.1. Насильство в сім’ї як соціальна проблема
- •3.8.2. Загальні підходи і принципи соціальної роботи
- •3.8.3. Методи та технології соціальної роботи
- •Організація надання послуг
- •3.8.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.9. Соціальна робота з безробітними людьми
- •3.9.1. Безробіття як соціальне явище
- •3.9.2. Загальні підходи та принципи роботи
- •3.9.3. Методи і технології соціальної роботи
- •Організація надання допомоги
- •3.9.5. Приклади діяльності соціальних служб
Професійні ролі соціальних працівників
своїй роботі з окремих клієнтами, сім’ями та невеликими групами, організаціями і громадами соціальні працівники виконують цілу низку ролей.
Роль можна визначити як модель поведінки, детерміновану фаховою культурою, або як робочу функцію, що передбачає застосування певного підходу, або як низку завдань,
виконання яких очікують від працівників. Вона залежить від рівня, на якому діє соціальний працівник (мікро-, мезо- чи макрорівень), теоретичного підґрунтя та моделі роботи. Структура професійної ролі може також визначатися нормативними обов’язками та відповідальностями, які окреслюють статус та посаду працівника, і формують стиль поведінки, яка відповідає певній соціальній ситуації.
57
На рольовий репертуар соціальних працівників також впливають встановлені у межах кожної країни стандарти й вимоги до таких спеціалістів.
У літературі по-різному описують та класифікують ролі соціальних працівників. В
американській “Енциклопедії соціальної роботи” описано понад 20 різновидів таких ролей. В українській та російській літературі прийнято здебільшого говорити не про ролі,
про функції соціальних працівників. Досить часто виділяють такі функції, як:
діагностична (оцінювальна) – вивчення, аналіз та оцінка життєвого поля клієнта
(індивіда, групи, громади), оцінка результатів, досягнутих у процесі роботи;
прогностична – розробка плану розв’язання проблеми;
організаторська – діяльність соціального працівника з забезпечення взаємодії всіх учасників та установ, задіяних до роботи з клієнтом;
комунікативна – встановлення, продовження й припинення необхідних професійних контактів, обмін інформацією;
правозахисна – використання законів та правових норм для захисту прав і інтересів клієнтів;
превентивна – запобігання виникненню життєвих колізій у окремих індивідів і груп ризику;
коригуючa – конструктивні зміни в соціумі та системі життєзабезпечення людини;
соціально-економічна – задоволення матеріальних інтересів і потреб бідних клієнтів, а також інші функції.
Проте така класифікація більше описує можливі професійні обов’язки соціальних працівників і напрями, вона не бере до уваги модель поведінки соціального працівника по відношенню до клієнта, колег по роботі й ширшого суспільства. Ґрунтовний аналіз рольового репертуару соціальних працівників можна знайти у працях українського фахівця В, Сидорова, котрий виділяє шість груп ролей:
– практичні,
– посередницькі,
– управлінські,
– дослідницькі,
– сервісні,
– латентні (приховані).
Усі ролі взаємопов’язані між собою. При наданні соціальних послуг, соціальний працівник може інтегрувати ці ролі, тобто одночасно виконувати кілька ролей; ролі можуть включати в себе додаткові ролі та функції.
58
Якщо орієнтуватися на головні цілі практики соціальної роботи, визначені Національною Асоціацією соціальних працівників США, то можна розподілити ролі працівників на чотири групи (див. табл. 1).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця.1 |
|
|
|
|
|
Ролі соціальних працівників |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Мета діяльності |
|
|
|
|
Ролі |
|
|
||
1. |
Підвищувати |
здатність |
|
|
Практичні |
|
|
|||
клієнта до розвитку, до |
– |
фасилітатор та заохочувач |
|
|
||||||
вирішення проблем та здатність |
– |
всі терапевтичні ролі - консультант/ |
||||||||
справлятися з труднощами. |
|
|
консультант-клініцист, терапевт групи, сім’ї; |
|||||||
|
|
|
|
|
– |
тренер/вчитель соціальних навичок |
|
|||
2.Зв’язувати клієнтів з |
|
|
Посередницькі |
|
||||||
системами, |
які |
надають |
– |
керівник (управляючий) випадку |
|
|||||
ресурси, |
послуги |
та |
– |
брокер соціальних послуг |
|
|
||||
можливості. |
|
|
|
– |
захисник |
прав |
та |
інтересів |
клієнта |
|
|
|
|
|
|
|
(представництво) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
3. |
Просувати |
ефективну |
та |
|
|
Адміністративні |
|
|||
гуманну діяльності систем, які |
– |
консультант, експерт соціальних служб |
||||||||
забезпечують |
ресурси |
та |
– |
координатор |
|
|
|
|||
послуги. |
|
|
|
– |
керівник (супервізор). |
|
|
|||
|
|
|
||||||||
4. |
Розвиток та удосконалення |
Пов’язані з аналізом політики та розвитком |
||||||||
соціальної політики. |
|
|
|
|
систем |
|
|
|||
|
|
|
|
|
– розробник програм/ напрямів роботи, |
|
||||
|
|
|
|
|
– |
дослідник, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
– |
аналітик, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
– |
представник інтересів громад. |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Фокус практичних ролей зосереджено “на людині”, саме тому соціальні працівники виступають головним чином як фасилітатори або заохочувачі. У ролі фасилітатора соціальний працівник працює переважно як той, що надає можливість, полегшує взаємодію з соціальним оточенням. Виконання цієї ролі передбачає надання допомоги соціальним працівником окремим індивідам або групам виразити свої потреби,
ідентифікувати/з’ясувати свої проблеми, розробити та застосувати стратегії їх вирішення.
Фасілітатор допомагає розвинути здатності клієнта справлятися з проблемами більш ефективно.
Ця рольова модель трапляється в практиці соціальної роботи найчастіше і застосовується як підхід при виконанні практиком соціальної роботи ролей/функцій вчителя, терапевта або консультанта індивідів, груп та сімей . Також використовується у роботі з громадою – переважно коли метою є допомогти людям організувати допомогу самим собі. Орієнтуючись на концепцію „людина в оточенні”, соціальні працівники
59
допомагають клієнту “навчитися жити” в умовах громади, наприклад за програмою
“Проживання розумово відсталих людей у громаді”.
Соціальні працівники можуть також виконувати функції вуличного працівника, а
також того, хто надає догляд (забезпечує послуги підтримки для тих, хто не може самостійно вирішити свої проблеми та задовольнити особистісні потреби), або того, хто змінює поведінку (як-то зміна специфічних патернів поведінки клієнта). Виконання цих ролей вимагає застосування таких методів роботи, як: індивідуальна робота/консультування, подружня/сімейна терапія, групова робота, освіта/ поширення інформації та інших.
При виконанні ролі тренера/вчителя навичок мова йде про практичні та соціальні навички. Залежно від проблем, стану здоров’я та ступеню функціонального обмеження
(інвалідності) клієнта виділяють кілька підходів до розгляду проблем, пов’язаних з практичними та соціальними навичками. Згідно з цими підходами, соціальні працівники,
виконуючи роль вчителя навичок, ставлять за мету:
– набуття навичок (яких клієнт не мав),
– поновлення втрачених навичок,
– компенсування втрачених шляхом поновлення інших,
– попередження втрати існуючих навичок внаслідок соціальної ізоляції і практичної залежності від інших.
Наприклад, працюючи з розумово відсталими дітьми, соціальний працівник в якості тренера/вчителя навичок допомагає дітям набути та закріпити практичні та соціальні навички, необхідні для щоденного життя: навички самообслуговування, самогігієни,
самодогляду, прання, користування побутовими приладами, готування їжі, використання транспорту, планування часу, поведінка у типових побутових ситуаціях, навичкам прийнятної міжперсональній поведінці під час спілкування, звернення по допомогу до фахівця в разі необхідності тощо. Яскравий приклад виконання цієї ролі демонструють соціальні працівники Центру соціальної реабілітації благодійного товариства “Джерела” м. Києва, де діють навчальні програми “Поведінка у складних ситуаціях”, “Самообслуговування”, “Приготування їжі”, “Одиниці виміру”, “Вихід у місто”.
Необхідно зазначити, що підтримка навичок та їх поновлення необов’язково має виконуватись соціальними працівниками, професіоналами. Соціальний працівник може просто пояснити або навчити близьких, родичів, або тих, хто доглядає клієнта, як потрібно терпляче і наполегливо, без дратування допомогти клієнту відновити навички.
Це економія професійного часу.
60
Виконання ролі тренера/вчителя соціальних і практичних навичок – не легке і не швидке завдання. Цей процес може залучати закріплення ситуаційної динаміки, пошук і залучення ресурсів, підтримання використання їх клієнтом до тих пір, поки не буде досягнуто певних результатів.
Чимало авторів стверджують, що програми набуття, поновлення та попередження втрати навичок є більш ефективними, коли соціальні послуги надають у громаді, коли використовують нормальні, природні соціальні процеси і можливості. В умовах інституції
(стаціонарних закладах соціального чи медичного обслуговування) досягти певних результатів у соціальній абілітації чи реабілітації значно важче: адже будь-який заклад – це штучний конструкт, заздалегідь визначений географічно та соціально.
Соціальні працівники, що перебирають на себе терапевтичні ролі, консультують клієнтів з різноманітних життєвих запитів, таких як:
– консультування молоді, що втікає з дому,
– консультування суїцидальної особистості;
– консультування фостерних (прийомних) батьків при влаштуванні бездомних дітей в сім’ю;
– консультування підлітків щодо вживання наркотиків;
– консультування клієнтів, що мають сексуальні дисфункції;
– допомога алкоголікам усвідомити, що вони мають проблеми;
– професійне консультування та з питань влаштування на роботу
Терапевтичну роль виконує соціальний працівник, коли здійснює сімейні терапевтичні сесії, у сім’ях, що мають родича з проблемами психічного здоров’я. Під час таких терапевтичних сесій, наприклад за моделлю Андерсена, соціальний працівник заохочує співпрацю між клієнтом та членами сім’ї, допомагає членам сім’ї справитися зі своїми почуттями, проговорити очікування, врегулювати сімейні ролі, визначити стилі поведінки, посилювати незалежність, підтримувати баланс влади.
Коли соціальні працівники виконують посередницькі ролі, то фокус їхньої практики зосереджується на відносинах між клієнтами та системами, з якими вони взаємодіють. Ці ролі відповідають за поєднання систем.
Керівник (управляючий) випадку. Деякі клієнти мають обмежені можливості для того,
щоб самостійно дістатися до інших ресурсних систем. Соціальний працівник в такому випадку є відповідальним за оцінювання потреб клієнта, влаштування та координацію надання необхідних послуг іншими спеціалістами через їх залучення або супроводження клієнта до певних установ.
61
Прикладом виконання такої ролі можуть слугувати куратори в хеседах (благодійних організаціях єврейських громад), котрі відповідають за оцінку потреб і матеріальних умов тих, хто звертається за допомогою, визначення тих послуг, на які клієнт має право,
координацію надання послуг конкретному клієнтові, стежать за наданням послуг та зміною становища клієнта. А от у Білоцерківській службі підтримки сім’ї визначено, що соціальний працівник опікується 15 родинами, оцінює проблеми і потреби кожної родини,
розробляє індивідуальний план роботи, що містить соціальну програму допомоги кожній
родині, звітується щоквартально перед міським ЦССМ щодо виконання цього плану.
Брокер соціальних послуг – зв’язує окремих клієнтів або групи, які потребують допомоги і не володіють інформацією, де її шукати, з соціальними службами в громаді.
Наприклад, жінці, яка страждає від брутальної поведінці свого чоловіка, має бути надана
інформація стосовно притулку для жінок що зазнали насильства.
Практик соціальної роботи в ролі брокера має бути обізнаним з наявними ресурсами громади, розкладом роботи та процедурами різних агенцій, та має бути ознайомлений з процесом медіації. У процесі роботи виникає необхідність направлення клієнта до інших установ. Виконання цієї ролі вимагає знань про наявні у громаді ресурсні системи, їхні особливості та встановлення необхідних робочих стосунків з контактними людьми з цих установ. Прикладами виконання ролі брокера служать направлення соціальним працівником територіального центру пенсіонера до управління соціального захисту населення для оформлення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-
комунальних послуг, або до поліклініки до дільничного лікаря. Або соціальний працівник служби підтримки сім’ї, яка діє при центрі соціальних служб для молоді, може допомагати своїм клієнтам отримати належну їм за законом грошову допомогу від органів соціального
захисту населення.
Захисник прав та інтересів клієнта – ця роль була запозичена з професії юриста і передбачає активну спрямовану діяльність по представництву прав та інтересів клієнта або групи громадян, ведення переговорів від імені клієнта, захищення його юридичних інтересів, в тому числі у суді. в тих випадках коли вони потребують допомоги, а існуючи
служби або інституції незацікавлені у наданні послуг та вирішенні питань або
демонструють відкрито негативне ставлення до клієнта. Особистісні якості та професійні навички соціального працівника мають відповідати виконанню цієї ролі. В цієї ролі соціальний працівник має бути обізнаний з законодавчими актами та нормативними документами. В якості захисника прав соціальний працівник забезпечує керівництво у збиранні інформації, доводить обґрунтовано та переконливо, спираючись на
62
законодавство, необхідність задоволення потреб та вимог клієнта. Фахівець оскаржує рішення інституцій, які відмовляють клієнту у забезпеченні послуг. Ціллю захисника прав є не висміювання і не засудження окремої інституції, а вплинути на зміну політики обслуговування клієнтів.
Соціальний працівник може поєднувати всі ці ролі: надавати адвокатські послуги по захисту інтересів клієнта, допомагати встановити зв’язок з ресурсами (брокер), виступати
посередником (медіатором) у процесі прийняття рішень по врегулюванню проблем клієнта, працювати як фасилітатор, з’єднувач.
Фокус практики соціальної роботи при виконанні адміністративних ролей зосереджується на системах, з якими люди вступають у взаємодію. Тому ці ролі передбачають підтримку та вдосконалення системи соціального захисту (це ті ролі, які виконуються на макрорівні – робота з організаціями та громадськістю).
Консультант – забезпечує керівництво, управління агенціями та організаціями шляхом порад, пропозицій як підвищити ефективність роботи служб, надання послуг.
Консультування в цьому сенсі – це процес, у ході якого експерт допомагає консультованому надавати послуги клієнтові ефективніше завдяки збільшенню, розвитку,
модифікації знань, навичок, ставлень чи поведінки.
Соціальні працівники можуть надавати консультації не тільки своїм менш кваліфікованим колегам, але й представникам інших професій. Скажімо, у Великобританії соціальні працівники виступають консультантами суддів і слідчих, коли оцінюється соціальне функціонування правопорушника і соціально-корекційні можливості того чи іншого різновиду нев’язничого покарання.
Координатор – функція має на меті покращення систем надання послуг через підвищення контактів, зв’язку та координування людськими ресурсами у службах.
Фахівець забезпечує узгодження, гармонійне функціонування різних компонентів та направлень роботи разом в єдиній організованій манері. Виконання цієї ролі передбачає уникання дублювання послуг та конфлікту між службами.
У цій ролі працівник може виконувати функції члена мультидисциплінарної команди.
Виконуючи роль члена команди соціальний працівник має зафіксувати соціальну історію клієнта та його сім’ї з врахуванням етичних моментів. Це інформація, яка передбачає розуміння особистісного, соціального і матеріального контексту життя клієнта.
Інформація, яку вдасться зібрати та записати соціальному працівникові у соціальну історію клієнта може бути вирішальною для формування процесів догляду і допомоги. Ця інформація потрібна команді, щоб визначитися в стратегіях, враховуючи немедичні
63
аспекти.
Керівник (супервізор) – стежить за підвищенням ефективності та дієвості,
оперативності (вчасності) надання послуг, контролюючи штат працівників.
Загалом, супервізія – це засіб, за допомогою якого визначений установою супервізор полегшує роботу персоналу та забезпечує стандарти роботи. Її мета – допомагати супервізованим якнайефективніше виконувати їхні завдання, зазначені в посадових обов’язках. Виділяють чотири основних різновиди супервізії:
– менеджерська супервізія – супервізор є безпосереднім менеджером працівника. У цьому випадку їхні стосунки можуть бути описані як керівник – підлеглий;
– наставницька супервізія – супервізор виконує роль учителя, наставника і пропонує навчальний внесок у процес;
– навчальна/тренінгова супервізія – інша роль учителя, у випадку, коли супервізований є студентом, і супервізор несе відповідальність за його практику;
– консультаційна супервізія – супервізор не несе відповідальності за супервізованого чи його роботу і пропонує свої послуги консультанта.
Вважається, що постійний процес супервізії (професійної підтримки та наставництва)
соціального працівника з боку його керівника –головна умова якісної та безпечної роботи.
Супервізія також є ключовим елементом у персональному професійному розвитку соціального працівника. У професійних соціальних службах супервізія є частиною процесу надання допомоги, оскільки вона спрямована на забезпечення стандартів якості й підтримку соціальних працівників у їхній щоденній діяльності.
На соціальних працівниках, які виконують такі ролі, що відносяться до аналізу політики та розвитку систем, лежить функція полегшення та ініціації змін, пошук змін у статутах та соціальній політиці. Від них очікують особистого вкладу в розвиток соціальної роботи.
Розробник програми – просуває або розробляє програми або технології, які мають на меті задовольнити соціальні потреби певних категорій клієнтів. Скажімо, практичні соціальні працівники часто долучаються до створення та розвитку служб і послуг, які стають відповіддю на появу чи виявлення нових потреб клієнтів. Такі послуги можуть надаватися у рамках освітніх програм (наприклад, для мігрантів та біженців), груп підтримки (для жертв сексуального насильства, або дітей, чиї батьки надуживають алкоголем), програм із розвитку навичок (наприклад, навичок управління стресом,
асертивності тощо).
Працівники у громаді разом із лідерами громад беруть участь у планування таких
64
місцевих соціальних програм, які б задовольняли потреби членів громади. Такі потреби,
зокрема, можуть включати догляд за дітьми, транспортування людей із функціональними обмеженнями, програм відпочинку для певної вразливої групи тощо.
Дослідник – час від часу кожний соціальний працівник стає дослідником.
Дослідження в практиці соціальної роботи може передбачати вивчення літератури за певною тематикою, оцінювання результатів виконаного втручання, визначення якості та недоліків соціальних програм, вивчення громадських потреб у запровадженні тих чи інших соціальних послуг. Як зазначалося в попередніх розділах, дослідницький елемент у роботі соціальних служб є доволі значним, він відіграє важливу роль у плануванні роботи служб, процесі надання послуг, використанні ресурсів.
Аналітик – аналізує та оцінює, наскільки вдало працюють програми та системи.
Скажімо, соціальні працівники можуть збирати інформацію щодо конкретної географічної території (тобто профілю громади): зокрема, думки людей щодо розвитку населеного пункту, детальну інформацію про існуючі послуги та доступні заклади. Про виявлену різницю між очікуваннями, потребами, про які заявляють люди, та доступними послугами інформують групи в громаді, громадські та державні організації, що дозволяє їм оцінювати власну роботу й складати плани розвитку. Вивчення існуючих даних
(матеріалів перепису, змін в економічному статусі регіону, перспективних планів різних установ) дозволяє працівникам визначати потенційні проблеми, з якими доведеться зіткнутися громаді. Завдяки спілкування з людьми можна проаналізувати сильні сторони та потреби громади.
Представник інтересів громад – представляє інтереси громади перед органами влади та перед державними структурами на різних рівнях. Соціальні працівники мають широкі контакти з колегами з споріднених дисциплін (пов’язаних з соціальною роботою),
працівників інших служб, агенцій, лікарнями, юристами та іншими. Через ці контакти соціальні працівники зв’язують клієнтів з ресурсами громади і працюють у напрямку усунення інституціональних бар’єрів і негативного ставлення до клієнтів. Досить часто працівники в громаді, захищаючи її інтереси, стають організаторами груп людей, котрі зазнають дискримінації. Це передбачає створення та скерування масових організації та рухів, тобто мобілізацію мас, а також вплив на політичний процес.
Поряд з тими ролями, які соціальний працівник виконує безпосередньо,
сформувалась низка латентних (прихованих) ролей, котрі приписуються соціальному працівникові. Серед латентних ролей виділяють такі: захисник порядку, що існує;
руйнівник порядку, що існує; донор; брокер у сірих тона.
65
Існування цих латентних ролей багато в чому зумовлене стереотипами щодо соціальної роботи та соціального працівника. Так, соціальний працівник, виконуючи роботу, діє в межах повноважень, даних агенцією, і часто представляє інтереси держави.
Тому клієнти сприймають його як представника влади, що надає ресурси або обмежує доступ до них і, таким чином, виступає захисником встановленого порядку. Разом з тим,
саме соціальні працівники, працюючи зі складними проблемами, часто виступають з найгострішою критикою на адресу держави і стають руйнівниками панівного порядку.
Соціальний працівник у ролі донора сприймається як той, хто має постійно жертвувати собою заради інших, ставити інтереси та потреби інших понад усе. Але така жертовність не несе нічого доброго, бо повністю нівелює стосунки партнерства між клієнтом і соціальним працівником, може набувати різних форм: потурання, позбавлення влади, розбещування, позбавлення досвіду тощо.
На думку британських фахівців, соціальні працівники є брокерами у сірих тонах, “коли з двох лих вибирають менше, вони часто поставлені перед необхідністю вибору, за яким іде дія з непередбачуваним наслідком”. Соціальні працівники часто стикаються з дилемами під час прийняття рішення. А від того, яке рішення прийме соціальний працівник, нерідко залежить доля людини.
Отже, соціальним працівникам властивий розмаїтих функціонально-рольовий репертуар. При цьому один і той самий працівник може виконувати або одну визначену роль, або застосовувати в процесі своєї щоденної діяльності різні функції,
переключаючись з однієї ролі до іншої.
