4. Організація надання допомоги споживачам ін’єкційних наркотиків

• світі домінує підхід, при якому біологічну (медичну) частину роботи виконують переважно в загальносоматичних медичних закладах, які здійснюють так звану детоксикацію. Психосоціальну ж реабілітацію у формі різноманітних програм в більшості випадків організовано за межами медичних установ. Значна кількість таких програм – це так звані фахові реабілітаційні програми, побудовані на 12-крокових та споріднених підходах. Майже 10 відсотків реабілітаційних установ – це різноманітні терапевтичні спільноти. При цьому співвідношення між амбулаторними і стаціонарними програмами швидко змінюється в напрямку тотальної переваги амбулаторних форм обслуговування.

Нині популярними є такі заклади, що надають соціальні та психологічні послуги людям із залежністю від психоактивних речовин, як реабілітаційний центрі, спільноти, “будинки на півдорозі” тощо.

Наприклад, у Польщі в останні роки відбуваються зміни в модальності лікування та реабілітації наркозалежних, розширюється використання комплексних програм допомоги,

зокрема, індивідуальної і групової терапії.

Нині у цій країні реабілітацію наркозалежних проводять у різних закладах, зокрема,

у клініках системи охорони здоров’я; громадських центрах, заснованих державними органами, міністерствами або місцевою владою; недержавних закладах, заснованих громадськістю, фондами, юридичними або приватними особами.

Клініки системи охорони здоров’я можуть надавати послуги у стаціонарних чи амбулаторних умовах. Реабілітаційні центри стаціонарного і амбулаторного характеру надають, зокрема, наступні послуги, як психологічні інтерв’ю і консультації, оцінювання стану; фармакотерапію; індивідуальну психотерапію залежного, включно з кризовими

239

інтервенціями, підтримуючу психотерапію; інші види психотерапії і консультування,

включно з сімейною терапією, груповою терапією, консультуванням; інші види реабілітаційного лікування, включно з рекреаційною терапією, терапією праці, інтерв’ю і соціальними інтервенціями.

У рамках допомоги, яку надають клієнтам після проходження ними повного основного циклу реабілітації у стаціонарних клініках, переважають наступні види діяльності: групи підтримки, семінари, консультування; продовження шкільного навчання, особливо для підлітків; професійні курси (які фінансують місцеві органи влади);

інтервенції, соціальні інтерв’ю, допомога у знаходженні місця працевлаштування;

фінансування квартир і гуртожитків, куди пацієнтів направляють із реабілітаційних центрів (клієнт використовує квартиру чи гуртожиток упродовж адаптаційного періоду,

коли він зобов’язаний брати участь у заходах психологічної або соціальної підтримки).

Варто підкреслити, що ці гуртожитки і так звані адаптаційні квартири органи місцевої влади фінансують далеко не завжди, оскільки клієнти часто прибувають до реабілітаційних центрів із різних частин країни. Головний фінансовий тягар фінансування несе Бюро з проблем наркозалежності Польщі. Кошти на соціальну реабілітацію у рамках програми „постреабілітації” виділяє й Національне бюро з профілактики наркозалежності.

В останнє десятиліття в Польщі спостерігається розширення спектру послуг, які надають в амбулаторних умовах. Клієнтам пропонують: діагностику, консультування,

медичні і юридичні консультації, сприяння контактам зі стаціонарними клініками, іноді індивідуальну і групову психотерапію. Програми замісної (метадонової) терапії реалізують тільки громадські амбулаторні служби лікування наркозалежностей.

В Україні до кінця 1980-х років проблемою наркотиків займалося надвзичайно вузьке коло спеціалістів, переважно лікарі-наркологи. Інформація, якою вони оперували,

була закритою. Й досі основу існуючої системи допомоги особам із залежністю від наркотичних речовин в організаційному плані складають наркологічні медичні заклади,

переважно місцевого підпорядкування. В деяких випадках (Київ, Харків) такі наркологічні заклади – це наркологічні лікарні, у більшості областей – обласні наркологічні диспансери.

Разом із тим в Україні розвиваються новітні підходи до допомоги людям із залежністю від психоактивних речовин. Окрім реабілітаційних програм Київської наркологічної лікарні „Соціотерапія”, діють нехай і невеликі, але повноцінні психосоціальні реабілітаційні центри, які відповідають вимогам державних стандартів, у

недержавних і комерційних організаціях. Такі центри працюють в Одесі, Полтаві,

240

Чернігові, Дніпропетровську, Київській та Хмельницькій областях, деяких інших місцях.

Вони мають помітний вплив на підвищення рівня соціально-психологічної реабілітації.

Є приклади здійснення вуличної соціальної роботи зі споживачами ін’єкційних наркотиків, впроваджуються певні освітньо-профілактичні програми.

Звичайно, в Україні необхідний подальший розвиток соціально-психологічної допомоги особам із залежністю, поєднання зусиль професіоналів, зокрема соціальних працівників і тих, хто подолав залежність, створення низки сучасних закладів і системи моніторингу за якістю надання послуг у них.