3.6.5. Приклади діяльності соціальних служб

З-поміж цікавих програм, орієнтованих на надання послуг неблагополучним сім’ям,

можна відзначити програму розвитку інтегрованих соціальних служб підтримки сім'ї,

яка здійснюється у співпраці центрами соціальних служб для молоді Міжнародною благодійною організацією "Кожній дитині" (EveryChild). Розвиток таких служб створить умови для проведення превентивної роботи із вразливими категоріями сімей з метою запобігання передачі дітей на виховання в державні заклади опіки. Іншими важливими напрямками їхньої роботи є: здійснення соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу; розробка і впровадження індивідуального плану опіки для дітей, які перебувають в інтернатних закладах; підтримка випускників інтернатів;

підтримка постраждалих від насильства дітей тощо.

Служба здійснює соціально-правове консультування, представництво інтересів сімей у відповідних державних та недержавних структурах, індивідуальні і сімейні психологічні консультування, групову роботу (групи взаємодопомоги та групи особистого розвитку),

тренування навичок догляду за дітьми, ведення сімейного бюджету, допомогу у навчанні та працевлаштуванні, профорієнтаційну роботу, надає за потребою матеріальну допомогу.

Робота соціальних працівників із кризовими сім’ями складається з низки етапів,

які відповідають фазам процесу соціальної роботи:

1) прийом і вивчення направлення до служби (вивчення документу направлення,

інтерв’ювання клієнта, збір інформації про клієнта від дотичних служб та установ)Ж

2. первинне обстеження клієнта (відвідання помешкання клієнта, огляд умов проживання, роз’яснення клієнтові змісту та умов діяльності служби, зустріч членів команди з метою прийняття рішення про відповідність/невідповідність потенційного клієнта критеріям програми підтримки сім’ї, офіційне повідомлення клієнта про прийняте рішення), а згодом комплексне обстеження клієнта (визначення на командній зустрічі, хто із соціальних працівників працюватиме з сім’єю, збір детальної інформації про сім’ю від її членів, дотичних установ, заповнення анкети);

2. планування догляду, укладення угоди (спільне з клієнтом планування догляду,

затвердження угоди на командній зустрічі, сумісний з клієнтом періодичний перегляд

угоди);

4. надання допомоги клієнту (здійснення втручання, надання матеріальної або фінансової допомоги);

4. завершення стосунків і оцінка проведеної роботи (заповнення соціальним працівником оціночної форми з визначеними індикаторами виконання, заповнення

283

оцінювальної анкети клієнтом, надання клієнту інформації про соціальну підтримку,

якими сім’я може скористатися у майбутньому), написання звіту працівниками та обговорення проведеної роботи.

Дещо інші підходи до організації соціальної підтримки сімей і дітей демонструє проект “Створення реабілітаційного центру “Батьки й дитина разом”, м. Чернігів (2004-

2006 рр.), метою якого є запобігання передачі немовлят до дитячих будинків. Учасниками проекту є Державний центр соціальних служб для молоді, Чернігівська облдержадміністрація (Чернігівський обласний центр соціальних служб для молоді), "Кожній дитині" (Представництво в Україні), Гуманітарний підрозділ Спілки працівників транспортної сфери.

Цільова група проекту - батьки, в тому числі неповнолітні, які мають намір відмовитися від своїх дітей; матері-студентки; випускники державних закладів опіки;

вагітні матері, в тому числі неповнолітні, які мають намір відмовитися від своїх дітей;

матері-жертви насилля. Ідея проекту полягає в тому, щоб у м. Чернігові відремонтувати і обладнати відповідне приміщення з метою створення на його базі центру "Батьки й дитина разом", розрахованого на вісім місць. Батьки і матері перебувають у Центрі за умови, якщо вони продовжують навчання і водночас мають нагоду доглядати за своєю дитиною. На час відсутності батьків (уроки в школі, виконання домашніх завдань,

відвідування професійних курсів) професійний персонал Центру допомагатиме їй доглядати за дитиною. В той самий час обов'язками батьків буде самообслуговування:

прибирання, готування їжі і догляд за іншими дітьми. Це дасть змогу здобути їм навички,

що необхідні для дорослого незалежного життя.

Соціальний працівник працюватиме з сім'єю неповнолітньої матері, і також з біологічним батьком дитини з метою повернення матері в домашнє середовище. Після завершення проекту Центр буде продовжувати існування за державний кошт.

Соціальні служби України демонструють й інші підходи до організації роботи з неблагополучними сім’ями, зокрема неповними сім’ями. Так, Нововолинський осередок

Суспільної служби України за домовленістю з директорами трьох місцевих шкіл надає дітям із таких сімей гаряче харчування. Щодня у благодійній їдальні цієї організації харчується 10 дітей різного віку. Готують обіди для дітей та представників інших соціально вразливих груп студенти харчового училища, що дає їм змогу пройти виробниче навчання. У такий спосіб громадська організація намагаються бодай частково задовольнити базові потреби дітей.

284

Висновки

1. Дисфункціональними вважають – такі сім’ї, в яких виконання функцій, властивих сім’ї, порушується, внаслідок чого у подружній, батьківській, матеріально-побутовій та інших сферах життєдіяльності не досягаються цілі родичів і суспільства в цілому. В основі порушення функцій сім’ї можуть лежати найрізноманітніші фактори: дисгармонія в інтимних стосунках, психологічна несумісність подружжя, відсутність навичок й низька культура спілкування, погані умови життя і т. ін.

2. Соціальна робота з неблагополучною сім'єю спрямована на створення умов для подолання сім'єю причин і наслідків свого неблагополуччя.

3. Соціальну роботу із проблемними сім'ями прийнято поділяти на такі види, як екстрені дії, спрямовані на виживання родини; діяльність, спрямована на підтримку стабільності родини; заходи, спрямовані на соціальний розвиток родини та її членів.

Запитання для самоконтролю

1. Що, на вашу думку, викликає дисфункціональність сім’ї?

2. Які види сімей можна, на Вашу думку, віднести до неблагополучних?

3. Як ви вважаєте, чи повинна кожна сім’я обов’язково проходити усі стадії життєвого циклу сім’ї? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Розкрийте основні завдання соціальної роботи з неблагополучною сім’єю.

5. У чому полягає сутність соціального супроводу неблагополучної сім’ї?

6. У чому полягає мета сімейного консультування?

7. Які стратегії сімейного консультування ви можете назвати?

8. Порівняйте соціальні послуги та форми роботи із неблагополучними сім’ями у різних соціальних закладах.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / За заг. ред. А.Й. Капської. – К., 2002. – С. 33.

2. Алешина Ю. Индивидуальное и семейное консультирование. – М.: Класс, 2000. -

208. с.

3. Барсукова Т. Соціально-педагогічний супровід дітей “групи ризику” і їх сімей //

Соціальна педагогіка. - № 1. – 2003. – С. 70-71.

4. Веб-сторінка організації „Кожній дитині”. - http://www.everychild.org.ua/uk/about/

5. Веб-сторінка організації „Надія і житло для дітей”. - з:

285

http://www.hopeandhomes.org.ua.

6. Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 рр.

6. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 2001 р.

6. Карпінська А. Жодної забутої в суспільстві людини //Добра воля. – 2004.– № 5. –

С. 25.

9. Козубовська І.В., Керецман В.Ю. Вплив сім’ї на формування особистості //

Соціальна робота в Україні та за рубежем. – Доступно з:http://www.quarterly.uz.ua/3/4.html.

10. Педагогічний словник для молодих батьків. –К.: ДЦССМ, 2003. С. 292-293, 42.

10. Проблемні сім’ї: діти і батьки / Якубова Ю.М та ін. - К., 1998. – С. 76.

10. Програма формування педагогічної культури батьків / За ред. Постового В,В. – К.,

2003. –С. 10-12.

13. Робота шкільного психолога з неблагополучними сім’ями. – Доступно з: http://uk.wikibooks.org/wiki.

14. Сидоренко Ю.А. Сучасна українська сім’я як клієнт соціальної роботи //

Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. - № 2. – С. 100-101.

15. Соціальна педагогіка: теорія і технологія / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.:

Науковий світ, 2006. – С. 252.

16. Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом: Методичний посібник для проведення курсів підвищення кваліфікації / За ред. Семигіної Т.В. – К.: Вид. дім „Києво-

Могилянська академія”, 2006.

17. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспективи / За ред.

Семигіної Т.В. – К.: Гурт, 2005.

18. Соціальні служби – родині: Розвиток нових підходів в Україн і/За ред. І.М. Григи,

Т.В. Семигіної. – К., 2002. - С. 13-14.

19. Технології соціально-педагогічної роботи: навчальний посібник/За заг. ред. А.Й.

Капської. – К., 2000. – 372 с.

20. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів ЦССМ: Метод. посібник

/С.В.Толстоухова та ін. – К.: ДЦССМ, Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. -

С. 7-16.

21. Трубавіна І.М. Соціально-педогогічна робота з неблагополучною сім’єю. Навч.

посібник – К.: ДЦССМ, 2003.

22. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності” від 28 січня 2000 р.

286