3.1.5. Приклади діяльності соціальних служб

180

У кожному районі України зараз діють територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян – державні заклади системи соціального обслуговування населення України. Згідно з Типовим положення центру такі заклади можуть надавати біля 40 видів соціальних послуг. Наприклад, у

Севастопольському центрі функціонують два відділення соціальної допомоги вдома (одне обслуговує 650 клієнтів, які мешкають у міській місцевості, інше – 310 клієнтів, що мешкають у приміській та сільській місцевості, в цьому відділенні створені комплексні бригади з обробки присадибних ділянок, косметичного ремонту житла, надання перукарських послуг тощо), відділення соціально-побутової реабілітації (на базі якого працює група денного перебування) та відділення організації надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам (зокрема, забезпечення благодійними обідами, продуктовими наборами, надання одягу та взуття тощо). Крім того,

при центрі працюють бригади самодопомоги пенсіонерів, майстри з ремонту окулярів та годинників, які надають послуги за пільговими цінами, на території центру працює аптечний кіоск, ціни в якому на 15-20 відсотків нижчі, ніж у середньому по місту. У

центрі також планується відкриття швейної майстерні, створення творчої лабораторії для талановитих клієнтів.

Суттєву роль у догляді за особами похилого віку та людьми з інвалідністю у багатьох західних країнах відіграють некомерційні благодійні організації. Однією з таких є релігійна благодійна організація „Карітас”, яка, наприклад, у сфері надання послуг для непрацездатних осіб похилого віку є третьою по рейтингу у Німеччині і утримує 1200

відділень „Домашньої опіки”, 500 лікарень, близько тисячі реабілітаційних установ. „Карітас” також здійснює допомогу особам похилого віку в Італії, Франції, Бельгії,

Румунії та ін. країнах Європи.

Домашня опіка хворих у „Карітас”, як християнська турбота про людину,

скерована на всю людину, і її допомога охоплює тілесні, духовні, соціальні і матеріальні негаразди. Орієнтовані на особу, її життєву ситуацію, послуги по опіці керуються головною засадою “допоможи собі самому”. Для покращення і забезпечення догляду для людей похилого віку „Карітас” ставить наступні цілі:

• покращення забезпечення населення доступними амбулаторними і соціальним послугами;

• залучення співпраці і активація власних сил населення;

• сприяння здоров’ю шляхом інформування, консультацій і початкового скеровування, а також через раннє розпізнавання хвороб і запобігання ускладнення

181

здоров’я;

• створення відповідних умов праці, а саме спеціалізація, диференціація і розвиток соціальної фахової діяльності „Карітас”;

• утворення мережі співпраці з організаціями соціального забезпечення.

Проект “Домашня опіка” реалізується в Україні з 1999 року. Метою проекту є покращення якості життя одиноких осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують сторонньої допомоги. За підтримки Міжнародної благодійної організації

“Карітас”, “Карітас” в Україні сподівається створити, розвинути та провадити надійну кваліфіковану модель по домашньому догляду.

„Карітас надає такі послуги, які не в змозі виконати сам хворий, члени його родини чи інші люди, які здійснюють догляд, зокрема: медичне обслуговування і догляд за хворим; реабілітаційні рухові вправи; допомога при відвідуваннях лікаря і приватних візитах до хворого; інформація, консультації, емоційна підтримка; прокат допоміжних засобів для догляду; надання допомоги у домашньому господарстві і організації харчування; навчання догляду і інструктаж членів родини хворого.

„Карітас” виявляє тих, хто потребує постійного стороннього догляду. Після укладення списків таких людей та отримання необхідних матеріалів, складаються плани та графіки обслуговування. З особами, які приймаються під опіку відділення „Домашня опіка”,

укладаються угоди щодо надання послуг та узгоджується перелік послуг, необхідних для догляду. Відповідно до визначених потреб, деякі клієнти відвідуються раз чи кілька разів на тиждень, інші – щоденно. Кожного дня працівник відділення відвідує 8 – 10 осіб. При потребі клієнти отримують ліки, медичне обладнання, гарячу їжу (з благодійної їдальні при “Карітасі”), медичну та соціальну допомогу та послуги від працівників відділення

“Домашня опіка”. Медичні огляди здійснює лікар – терапевт, при потребі – в співпраці з дільничними лікарями – спеціалістами.

„Карітас” співпрацює з іншими організаціями і установами, які здійснюють догляд,

організовують своєчасне втручання лікаря, допомогу соціальних служб і консультаційних центрів, візит духівника, харчування та іншу соціальну допомогу. Працівники „Карітасу” по домашньому догляду формують свої завдання у співпраці з членами родини, лікарями,

духівниками, волонтерами тощо.

Програма “Домашня опіка” має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами. Важливим є налагодження мережі контактів з лікарнями, будинками престарілих, різними організаціями та установами у сфері охорони здоров’я, які виявляють подібні проекти чи напрямки діяльності з запропонуванням

182

послуг домашньої опіки за хворими.

Ще один приклад догляду в громаді за людьми похилого віку демонструють хеседи –

благодійні соціальні служби єврейських громад. Нині такі заклади створені в усіх обласних центрах України, а також у деяких великих містах і районних центрах. У них впроваджено комплексний підхід до розв’язання проблем людей похилого віку. Окрім догляду на дому, створено денні центри, клуби за інтересами, освітні гуртки та бібліотеки,

є програми прокату реабілітаційного обладнання, доставка обідів додому, організація безкоштовного харчування в їдальнях або так званих „теплих будинках” (обідніх клубах),

надання гуманітарної допомоги, є можливості для отримання консультацій лікарів,

юристів тощо. Важливою складовою хеседів є залучення до надання послуг волонтерів,

надання можливості клієнтам для самореалізації.

Висновки

1. Старіння є невід’ємним елементом розвитку особистості. У житті старої людини,

зазвичай, відбуваються зміни, що зачіпають усі сфери життя: виробничу, сімейну,

громадську, особисту.

2. Завданням соціальної роботи з літніми людьми є: організація довготривалого догляду, для тих, хто його потребує; надання можливостей людям похилого віку реалізовувати свої здібності, брати участь у громадській діяльності; сприяння адаптації особистості до нових умов, відшуковуючи незадіяні на попередніх етапах життєвого шляху ресурси тощо.

2. У соціальній роботі з людьми похилого віку використовують такі форми допомоги,

як медико-соціальна реабілітація, надання корокотерміновоаго і довготермінового догляді, консультування і групова робота, сприяння трудовій та громадській зайнятості,

допомога в захисті прав тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Які Вам відомі соціальні і соціально-психологічні проблеми старості?

2. Яким чином процес старіння позначається на само сприйнятті і самопочутті людей похилого віку?

3. Яких принципів необхідно дотримуватися при організації соціальної підтримки людей похилого віку?

4. На що має бути спрямована соціальна робота з людьми похилого віку?

5. Обговоріть різні форми і методи роботи з людьми похилого віку.

6. У чому полягає соціальна реабілітація людей похилого віку?

183

7. Проаналізуйте сильні та слабку риси групового догляду для людей похилого віку.

7. Яким чином здійснюється соціальна робота з людьми похилого віку в різних закладах соціальної сфери?

7. Визначте заходи для подолання соціальної ізоляції людей похилого віку.

Література

1. Ариес Ф. Возрасты жизни // Философия и методология истории. – М.., 1997.

2. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник/ Семигіна Т.В. та інш. – К.: Феникс,

2001.

3. Гулина М.А., Духновская Л.Б. Психологические особенности людей пожилого возраста // Психология социальной работы. – СПб: Питер, 2002. – С. 275.

3. Давыдовский И. В. Геронтология. – М.,1966.

3. Кабаченко Н., Семигіна Т. Сучасні підходи до соціальної роботи з людьми похилого віку // Соціальна політика і соціальна робота. – 2005. - № 1.

3. Крайг Г. Психология развития. – СПб: Питер, 2001. – 753 с.

3. Пузирьов О. З досвіду роботи Севастопольського терцентру // Соціальний захист.

– 2003. - № 2. – С. 36-40.

3. Соціальна робота як професійна діяльність. Вип. 3. Форми і методи соціальної роботи з людьми похилого віку /Упор. Т. Семигіна, Н. Кабаченко. – К.: Київ. ін-т соціальних та общинних працівників, 2002. – 24 с.

3. Соціальна робота. В 3-х ч. – Ч.3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред.

Т. Семигіної, І. Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – C. 7-20.

10. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід та перспективи / За ред.

Семигіної Т.В. – К.: Гурт, 2005.

11. Харвен Т.К. Последний этап: исторические аспекты зрелости и старости //

Социальная геронтология: современные исследования. – М.: РАН ИНИОН, 1994.

12. Холостова Е.И. Стратификация возраста и активное старение // Психология зрелости и старения. – 2003. - № 4. – С. 17-25.

12. Что мы думаем о процессе старения и старости? (По материалам Чикагской миссии). Метод. пососбие. Вып. 1 / Cост. В.Ю. Приходько. – К.: КИСОР, 2003. – С. 8-9, 12-13.

12. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология. – М.: ВЛАДОС, 1999.

–224 с.

184