3.4. Соціальна робота з людьми,
залежними від психоактивних речовин
3.4.1. Вживання наркотиків як соціальна проблема
Наркотичними речовинами (наркотиками чи психоактивними речовинами)
називають хімічні сполуки, які мають властивість специфічно впливати на мозок та на організм людини. У повсякденному житті наркотики можуть зустрічатися у складі ліків,
напоїв, харчових продуктів тощо. Регулярне вживання таких речовин спричинює виникнення залежності від них.
Зловживання психоактивними речовинами (ПАР) – неадекватне вживання, яке характеризується продовженням вживання, незважаючи на усвідомлення того, що вживання зумовлює або загострює постійні або тимчасові соціальні, виробничі,
психологічні або фізичні проблеми або ж тимчасові соціальні, виробничі, психологічні або фізичні проблеми або ж періодичним вживанням, коли це небезпечно для здоров’я.
Залежність – необхідність у повторюваних дозах певної речовини для того, щоб почувати себе краще або не почувати себе гірше. Стан залежності може призвести до
224
негативних фізичних та поведінкових наслідків, які можуть зумовити медичні або соціальні проблеми.
Наркозалежність - захворювання, що виникає внаслідок неконтрольованого вживання хімічних речовин на основі особистісної схильності у вигляді переваги рис залежної особистості, і проявляється у формі патологічної залежності від ПАР, яка має психологічний і фізичний характер.
Відомо, що алкоголізм та наркоманія — це хвороби соціальні. Психоактивні речовини — це відомі адаптогени, тобто засоби, які забезпечують адаптацію до умов та вимог життя завдяки своїй дії. Саме таке ставлення до психоактивних речовин формує, як буде сказано нижче, підходи до реабілітаційних програм. Зловживання не з'являється нізвідки — це реакція на життєві проблеми та негаразди. Алкоголь та наркотики використовують як засоби для розв'язання цих проблем. Їх використовують для релаксації, як засіб проти монотонної роботи чи одноманітного буття, як джерело насолоди, як супроводження соціальних дій тощо.
Загалом залежність від психоактивних речовин є проявом адиктивної поведінки,
тобто однієї з форм деструктивної поведінки, яка проявляється в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану через прийом певних речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій.
Це визначення дає нам можливість глибше подивитися на проблему залежності,
яка тут подається досить широко. Це може бути залежність не лише від алкоголю та наркотичних речовин, але й від комп‘ютерних чи азартних ігор, від роботи (трудоголізм),
від стосунків тощо. Важливо зауважити, що людина через ці види діяльності прагне щось змінити у своєму житті (не завжди свідомо) і обрана діяльність (засіб досягнення певного стану) супроводжується сильними, як правило, позитивними емоціями, які по своїй силі переважають ті емоції та почуття, які людина може отримувати від спілкування з близькими їй людьми. Так, залежна людина від наркотичних речовин, алкоголю, роботи,
ігор тощо є “закоханою” у наркотик, алкоголь, вид діяльності, гру тощо.
У людини, яка використала якусь психоактивну речовину для досягнення бажаного психологічного стану, з часом засіб, тобто алкоголь або наркотик перетворюються на мету і все життя підкорюється непереборному бажанню вживати цю речовину.
З-поміж проблем, спричинених зловживанням наркотиків, можна виділити проблеми соціального статусу (зміна соціального оточення, зменшення кола соціальних зв‘язків та
225
якості цих зв‘язків, поступова втрата поваги та визнання у значущому соціальному оточенні тощо), проблеми ефективності (погіршення дієздатності, втрата роботи, втрата здатності забезпечувати певний рівень достатку тощо), проблеми із здоров‘ям (хронічні захворювання, інтоксикація, інфекції, асоційовані захворювання через певні зміни норм поведінки тощо), проблеми із законом (кримінальне переслідування, притягнення до відповідальності через адміністративні порушення тощо).
Наразі людині, яка стала залежною від опіатів, важко контролювати свою поведінку внаслідок нав'язливого прагнення до певної хімічної речовини. Це призводить до пошуку наркотику й повторного вживання, незважаючи на негативні соціальні та медичні наслідки. Людина, що вживає наркотики, добре обізнана про хворобливі наслідки своїх дій, але продовжує змушений, що став звичним, прийом наркотичних препаратів. Інакше кажучи, споживачі знають, що вони руйнують свій організм. Соціальні працівники повинні розуміти, що пацієнти просто не здатні відмовитися від наркотиків: розуміння проблеми чітко не усвідомлюється, їм здається, що цієї проблеми взагалі не існує. Треба розуміти, що наркозалежній людині властиво робити вчинки, пов'язані з ризиком, навіть в умовах реальної небезпеки, як, наприклад, у випадку з повторним використанням шприців або, у контексті лікування ВІЛ, з відмовою від ВААРТ. Наркозалежність сама по собі й патофізіологія впливу наркотиків на центральну нервову систему, зокрема, змушують людину ігнорувати небезпеку (наприклад, використовувати заражені голки). Відомо багато прикладів того, як людина усвідомлює, що внаслідок своєї залежності вона втратить родину й нормальне життя, і все-таки не може зупинитися. І причина цього криється аж ніяк не в слабкості характеру або неправильній моралі: залежність і зловживання повинні розглядатися як клінічний феномен.
У розвитку залежності виділяють окремі стадії вживання психоактивних речовин:
Початок експериментування.
Соціальне вживання.
Вживання, що увійшло в звичку.
Надмірне вживання.
Хвороблива пристрасть (аддикція)
Тривалість часу між початком вживання та формуванням залежності коливається в широких межах і визначається не тільки індивідуальними особливостями людей, а й різновидом психоактивної речовини, яка вживається. Виділяють психічну та фізичну залежність від психоактивних речовин. Психічна залежність проявляється інтенсивним бажанням приймати наркотичні речовини і почуттям фізичного дискомфорту, якщо це
226
бажання не задоволене, здатністю відчувати психічний комфорт тільки у стані наркотичного сп’яніння.
Фізична залежність розвивається у тій стадії наркоманії, коли наркотична речовина стає необхідною для нормальної діяльності організму. Припинення вживання наркотичних речовин призводить до тяжкого стану, який називається синдромом відміни або абстиненцією („ломка”). Наступним симптомом фізичної залежності є компульсивний
(непереборний) потяг до наркотику. Третім симптомом можна вважати здатність переживати фізичний комфорт тільки в стані сп’яніння.
Отже, людина, залежна від психоактивних речовин перебуває в надзвичайно важкій ситуації. Захворювання диктує досить суворі вимоги, контролювати власну поведінку та власне життя дедалі важче, особисті риси стають на перешкоді раціональному підходу до змін.
Людям зі схильністю до залежності притаманні певні психологічні характеристики.
Спеціалісти окреслюють ті риси особистості, які досить часто властиві залежним людям:
– нездатність приймати рішення без порад інших людей;
– готовність дозволяти іншим приймати важливі для себе рішення;
– готовність погоджуватися з іншими зі страху бути відкинутим, навіть при усвідомленні, що вони не мають рації;
– труднощі почати будь-які справи самостійно;
– готовність добровільно йти на виконання принизливих або неприємних дій з метою придбати підтримку й любов оточуючих;
– низька толерантність щодо самотності - готовність прикласти значні зусилля, щоб його уникнути;
– відчуття спустошеності або безпорадності, коли обривається значимий зв'язок;
– страх бути відкинутим;
– висока чутливість, піддатливість найменшій критиці або несхваленню з боку.
Наркозалежним особам властиве сполучення суперечливих особистісних якостей:
різкі коливання настрою, нестійкість інтересів, сенситивність, переоцінка своїх можливостей, одночасний прояв полярних якостей психіки, такі як самовпевненість і вразливість, розв'язність і сором'язливість, пестливість і жорстокість, а також підвищена рефлексія й здатність до самоаналізу. Можна з високим ступенем імовірності припускати,
що потенційно залежна особистість, сформована в процесі соціалізації, здатна легко знайти собі в навколишньому світі «підходящий» об'єкт або суб'єкт залежності.
Відомо також, що серед наркозалежних висока питома вага людей із
227
психіатричними розладами. Якщо в загальній популяції лише 1-2% страждає на них, то серед наркозалежних близько 25-30%. Як правило, це непсихотичні, але стійкі порушення у вигляді хронічної депресії, або циклотимії, невротичних розладів, наслідків перенесених органічних розладів центральної нервової у вигляді психоорганічного синдрому,
антисоціальної особистості тощ. Досить часто ці розлади маскуються наркозалежністю і тому психіатричне захворювання може бути адекватно впізнано та діагностовано тільки після того, як людина припинить споживання наркотиків.
Сьогодні проблема зловживання наркотиками та іншими психоактивними речовинами набуває для України загрозливого характеру. На думку експертів Міністерства внутрішніх спрів України, загальна кількість споживачів наркотиків у нашій країні перевищує 1 млн. осіб, і наркоманія у нашій країні, можливо, навіть більше, ніж у багатьох інших країнах світу, пов’язана із злочинністю. І найбільшу тривогу викликає той факт, що вживають наркотики саме молоді люди. Згідно з дослідженням “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом”,
проведеним Українським інститутом соціальних досліджень, Представництвом ЮНІСЕФ в Україні та Державним Центром соціальних служб для молоді в 2001 році, перша спроба переважно припадає на 16-17 років (27% опитаних) та 18-19 років (24% опитаних).
Зростає смертність серед підлітків від наркотиків. За даними Міністерства охорони здоров’я України, за останні 10 років частка наркоманів серед школярів зросла в 6–8 разів,
а смертність серед них від наркотиків за цей час збільшилася в 40 разів. Виразно простежується зв’язок між зростанням споживання наркотиків і протиправною поведінкою підлітків і молоді.