3.7.5. Приклади діяльності соціальних служб

Можна навести кілька цікавих взірців роботи українських соціальних служб з дітьми-сиротами та дітьми, що залишилися без піклування батьків, а також щодо запобігання дитячій бездоглядності.

Прикладом індивідуальної роботи з вихованцями дитячих будинків, базованої на урахуванні потреб кожної дитини, може бути програма “Підтримка дітей, які виховуються у інтернатних закладах” благодійної організації “Соціальна служба “Віфанія”, створеної

1998 року. Програма передбачає надання фінансової, матеріальної, психологічної та соціальної допомоги дітям визначених дитячих будинків у м. Вінниця та Вінницькій області та здійснюється за наступними етапами:

1) комплексне оцінювання потреб дитини, яке здійснюється командою, що

302

складається з представників дитячого будинку (директор, вихователь групи, психолог,

лікар) та благодійної організації (соціальний працівник, лікар). При оцінюванні враховуються потреби у одязі; додатковому харчуванні; медичній допомозі (лікування специфічної хвороби, операція); навчанні та розвитку конкретних здібностей; соціальному та юридичному супроводі (значна кількість дітей не мають статусу сироти, хоча є такими,

що позбавляє їх можливості виховання у родині усиновителів, також права користуватися відповідними допомогами та пільгами);

2) пошук спонсора, який здійснюється працівниками благодійної організації.

Потенційними спонсорами можуть бути як громадяни України та юридичні особи,

зареєстровані в Україні, так і представники інших країн;

3) надання підтримки та відстеження змін (якщо спонсора знайдено, із ним складають письмову чи усну угоду про термін та умови надання допомоги. Бюджет для кожної дитини складається щомісяця чи щодвамісяці, порядок використання коштів визначається та контролюється командою професіоналів. Соціальний та юридичний супровід здійснюється працівниками благодійної організації. Члени команди спільно відслідковують зміни, які відбуваються з дитиною внаслідок комплексної допомоги).

Варто зазначити, що підтримка в межах інституції надається тим дітям, шанси повернення яких до біологічних родин чи виховання у родинах усиновителів є невеликими. Такі діти визначаються спільно директором і вихователем закладу та соціальним працівником благодійної організації. Діти ж, які мають потенційну можливість повернутися до біологічної родини беруть участь у програмі реінтеграції дитини у біологічну родину чи родину найближчих родичів.

Ще одна програма, що реалізується в цій службі, має назву “Реінтеграція дітей,

позбавлених батьківського піклування та їх родин”. Вона розпочата 2001 року і має на меті повернення дітей з двох будинків Вінниці та Вінницької області до їх біологічних родин, якщо це не суперечить правам та інтересам дітей. Ця програма складається з низки етапів:

1) підготовка персоналу закладу до роботи з сім’ями дітей (робота з працівниками дитячих будинків здійснювалася у вигляді індивідуальних консультацій та групових зустрічей. Під час останніх проводилися тренінги на теми дитячої прив’язаності та наслідків материнської деривації у ранньому віці, психологічного розвитку дитини тощо;

а також обговорення випадків дітей. Варто згадати про типове негативне ставлення працівників дитячих будинків до матерів, які передають дітей на виховання до подібних закладів. Існуючі стереотипи у суспільстві, та у середовищі будинку зокрема, заважають

303

персоналу дитячих закладів вірити у потенційну можливість матерів змінюватися.

Існують, також, інші причини, за яких працівники неохоче сприймають ідею реінтеграції дітей та батьків. Наприклад, фінансування дитячого будинку залежить від ступеню укомплектованості закладу);

2. визначення дітей, які потенційно можуть повернутися до біологічних родин, за умови надання останнім професійної соціальної та фінансової допомоги;

2. оцінювання потреб дитини та родини (оцінюються матеріально-побутові умови, в яких проживає родина, морально-психологічний клімат, мотивацію до виховання дитини у родині, потреби у фінансовій допомозі, психологічній підтримці, навчанні тощо, згодом спільно з клієнтами складається план втручання);

2. робота з реінтеграції дитини та родини (за допомогою соціального працівника родина створює мережу підтримки; фахівець здійснює допомогу у представленні інтересів дитини та батьків у державних і недержавних установах та службах);

2. соціальний супровід (здійснюється з моменту повернення дитини до родини і триває впродовж півроку чи року залежно від індивідуальних потреб).

Іншим досвідом є реалізація проекту “Створення реінтеграційного майданчика повернення дітей, позбавлених батьківського піклування, до біологічних родин Профілактика раннього соціального сирітства” благодійною організацією “Надія та житло для дітей”. У межах проекту створено три осередки реінтеграційного майданчику на базі акушерського та дитячого відділення лікарні ім. Луначарського у Херсоні, а також у Херсонському обласному будинку дитини. Завданнями осередків є: проведення психологічної роботи з породіллями, які відмовилися від виховання щойно народжених дітей, а також створення можливостей для відвідування дитини у лікарні та дитячому будинку її матір’ю та найближчими родичами, також робота по підвищенню мотивації до повернення дитини додому. Для цього на базі лікарні та дитячого будинку було обладнано спеціальні кімнати зустрічей родини з дитиною, де спілкування відбувалося у невимушеному середовищі; також надавалися консультації психолога.

Центри соціальних служб для молоді також залучені до організації надання допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків. Наприклад, на «телефон довіри» Тернопільського обласного центру соціальних служб для молоді звернулась дівчина, яка розповіла, що її подруга К., 12 років, потрапила в складну ситуацію. Мати К. виїхала на заробітки за кордон і попросила доглядати за дочкою свою знайому, котрій регулярно висилала кошти на утримання дівчинки й платню за її догляд. Ця тимчасова опікунка виявилась людиною емоційно холодною й жорстокою у поводженні. Тому К. страждала

304

від браку любові та розуміння, у неї погіршився загальний емоційний стан. Дії працівників соціальної служби полягали в наданні соціально-психологічної консультації тій дитині, які звернулася на „телефон довіри”. Разом із тим відбулася індивідуальна робота з К., яка, зокрема, включала використання проективних методик „Неіснуюча тварина” та „Моя сім’я” для дослідження і визначення проблеми, налагодження контактів із матір’ю, переконання її у необхідності повернення додому, поліпшення стосунків між матір’ю та дочкою, що передбачало співпрацю з психологом загальноосвітньої школи та використання методів арттерапії та психодрами.

Висновки

1. До дітей, які залишилися без батьківського піклування, відносять: дітей-сиріт,

дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних дітей (дітей вулиці). Втрата батьків або їх відсутність з моменту народження чи пізніше руйнує психіку, волю,

характер і, як наслідок, впливає на фізичний та інтелектуальний розвиток дитини

2. Соціальна робота з дітьми, які залишилися без батьківського піклування,

спрямована на створення турботливого середовища, яке допомагає дитині розвиватися,

сприяння соціалізації дитини, що перебуває в державному закладі, запобігання появи бездоглядних дітей або їхньої інституціалізації.

3. Вибір практичних методів роботи з дітьми, які залишилися без батьківського піклування, залежить від: віку дітей; форми виховання дітей (колективної, групової,

індивідуальної), від осіб та організацій, які працюють з цією групою дітей. У соціальній роботі відбувається поступовий перехід від ідей колективного виховання дітей,

позбавлених батьківського піклування, до впровадження індивідуальних підходів і сімейних форм виховання.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає відмінність між поняттями „дитина-сирота” та „дитина, що залишилась без піклування батьків”? Кого вважають „соціальними сиротами”?

2. Чим би Ви пояснили зростання в Україні кількості дітей, які залишилися без батьківського піклування?

3. Який вплив, на Вашу думку, мають стаціонарні установи на психологічний,

емоційний та соціальний розвиток дитини? Що таке явище госпіталізму?

4. У чому може полягали роль соціального працівника у соціальному супроводі прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу?

305

5. Які форми роботи з вихованцями шкіл-інтернатів Вам відомі?

5. У чому полягає роль соціального працівника у допомозі дітям вулиці?

5. Дайте порівняльну характеристику різних форм опіки дітей-сиріт.

5. Які приклади роботи соціальних служб, що надають допомогу дітям, які залишилися без піклування батьків, ви можете навести?

5. Запропонуйте шляхи подолання соціального сирітства в Україні.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / За заг. ред. А.Й. Капської. – К., 2002. – С.54-57.

2. Вадзюк О.В. Соціальна робота з клієнтами //Соціальна робота в Україні: теорія та практика. – К.: УДЦССМ, 2002. – С. 119.

3. Варениця О., Макаренко О. Соціально-психологічні проблеми дітей у родинах нелегальних трудових мігрантів // Соціальна політика і соціальна робота. – 2006. – № 2-3.

4. Волинець Л.С. Соціальне становище дітей в Україні. – К., 2000.

5. Вчимося жити самостійно: Навч. - метод. посіб. для роботи з учнями випускних класів інтернатних закладів / Ж.В. Петрочко та ін. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002.-203 с.

6. Державна доповідь “Про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 року):

Соціальний захист дітей–сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування”. - К:

Український ін-т соціальних досліджень, 2000.

7. Дети улицы. Образование и социальная адаптация безнадзорных детей: Доклад /

Под. ред. А.Н. Майорова. – М.: Интеллект-центр, 2001. – 192 с.

8. Дума Л.П., Савчук О.М. Тренінг для випускників шкіл-інтернатів // Соціальна політика і соціальна робота. - 2002.- № 3-4.-С. 66-79.

8. Закон України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р.

8. Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21.07.2001 р.

8. Звіт про діяльність БО “Соціальна служба “Віфанія” за період з 1998 по 2003 рік. –

К., 2004.

12. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.:

УДЦССМ, 2001. – 219 с.

13. Козубовський В.В. Соціальний захист неповнолітніх, позбавлених сімейного виховання // Соціальна робота в Україні та за рубежем. – Доступно з: http://www.quarterly.uz.ua/1/6.htm.

306

14. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків / Упор. та авт. коллектив Н.М. Комарова та ін. – К.: Студцентр, 1998. – 128 с.

14. Причини інституціалізації і майбутнє молодих людей, які залишають заклади державної опіки: Тематичне дослідження.-К., 2001.

14. Психолого-педагогічні аспекти роботи з „дітьми вулиці”: Збірник статей та методик / За. заг. ред. Толстоухової С.В., Пінчук І.М. – К., 2000.

14. Слуцкий Е.Г. Беспризорность в России: вновь грозящая реальность//

Социологические иследования.- 1998.-№3. – С. 117-118.

18. Соціальна робота. У 3 ч. – Ч. 3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред.

Семигіної Т.В., Григи І.М. – К.: КМ Академія, 2004.

19. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспективи / За ред.

Семигіної Т.В. – К.: Гурт, 2005.

20. Соціальні служби – родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи,

Т.В.Семигіної. – К., 2002.

21. Теорії і методи соціальної роботи / За ред. Семигіної Т.В., Миговича І.І. – К.:

Академвидав, 2005.

22. Чи зійдуться наші долі...Реінтеграція батьків і дітей: перші кроки до усвідомлення потреби / Л.С Волинець та ін.- К., 2002.

22. Шульга Т.И., Слот В., Спаниярд Х. Методика работы с детьми «группы риска». 2-е изд., доп. -М.: Изд-во УРАО, 2001.

22. Яковенко В.С. Дитина – сирота: розвиток, виховання, усиновлення. - Кіровоград,

1997.