Система оцінних показників-індикаторів кризового стану32

Використовується система спостереження «кризового поля», що подана такими об’єктами:

• ринковою вартістю підприємства;

• структурою капіталу підприємства;

• складом фінансових зобов’язань за терміновістю погашення;

• складом активів підприємства;

• складом поточних витрат підприємства;

• рівенем концентрації фінансових операцій у зонах підприємницького ризику;

• чистий грошовий потік підприємства тощо.

За кожним об’єктом спостереження формується система показників-індикаторів, що поділяється на структурні та об’ємні індикатори. Об’ємні індикатори виражаються абсолютною сумою, структурні – відносними показниками, коефіцієнтами.

Склад індикаторів оцінки загрози банкрутства залежить від особливостей фінансової діяльності підприємства, цілей діагностики.

Аналіз матриць фінансової рівноваги

Аналіз матриць фінансової рівноваги може бути поданий матрицями фінансової стратегії, які запропоновані французькими дослідниками Ж. Фран­шоном та І. Романе³³.

Рейтингова оцінка на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств

Р. Сайфулін і Г. Кадиков запропонували використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

, (1.3.22)

де – коефіцієнт забезпеченості власними коштами

( > 0,1);

– коефіцієнт поточної ліквідності ( > 2);

– інтенсивність обігу капіталу, що авансується, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну грошову одиницю коштів, укладених у діяльність підприємства ( > 2,5);

– коефіцієнт менеджменту, що характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації ( , де r – облікова ставка НБУ);

– рентабельність власного капіталу – відношення балансового прибутку до власного капіталу ( > 0,2).

Якщо рейтингове число R для підприємства має значення більше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані. Якщо значення R менше 1, то це характеризується як незадовільний стан. Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися з метою класифі­кації підприємств за рівнем ризику, взаємовідносин із ними банків, інвестиційних компаній, партнерів. Діагностика неспроможності на базі рейтингового числа, однак, не дозволяє оцінити причини потрапляння підприємства «в зону неплатоспроможності». Крім того, нор­мативний зміст коефіцієнтів, що використовуються для рейтингової оцінки, також не враховує галузевих особливостей підприємств.

Використання методики рейтингової оцінки дає можливість охарактеризувати фінансовий стан підприємства за допомогою одного синтезованого показника – рейтингу, який вимірюється в балах. При цьому також визначаються можливі коливання рейтингу в межах грани­чно допустимого інтервалу³⁴.

Основні етапи методики такі:

1. Збирання та аналітичне оброблення вихідної інформації за відповідний період.

Для оцінки фінансово-економічного стану та причин його змі­ни використовуються балансові дані за (щонайменше) три роки. У процесі збирання інформації проводиться коригування балан­су, який очищають від регулювальних статей. Отриманий масив даних перегруповується та переоцінюється для запобігання впли­ву зміни облікової політики.

2. Обґрунтування системи показників рейтингової оцінки.

У методиці сформовано чотири групи показників:

– показники платоспроможності;

– показники фінансової стійкості;

– показник ефективності підприємницької діяльності;

– показники оцінки економічного потенціалу.

Ці показники необхідно проранжувати за рівнем їх ва­гомості (методика рекомендує подвійне ранжування: з позицій банку та інвестора).

3. Вибір та економічне обґрунтування критеріїв оцінки фінан­сової стійкості та встановлення обмежень їх зміни.

На цьому етапі для кожного показника групи розраховують максимальне та мінімальне значення, а також оптимальні вели­чини граничних інтервалів. Крім того, методика передбачає як критеріальну ознаку не конкретний показник, а тенденцію зміни (тренд). Залежно від характеру та величини відхилення конкрет­ного показника від установленого значення йому дають відпо­відну оцінку в балах. Наступним етапом аналізу є визначення внутрішнього рейтингу групи.

4. Кінцева рейтингова оцінка фінансового стану підприємства як завершальний етап аналітичної діагностики.

На підставі загальної суми балів підприємство відносять до певної групи:

– вищої – підприємство з абсолютно стійким фінансовим ста­ном, що підтверджується високим загальним рейтингом та част­ковими рейтингами груп показників;

– першої – підприємство зі стійким фінансовим станом, хоча є певні відхилення за окремими показниками;

– другої – підприємство на цьому етапі має певні фінансові труднощі, які можна подолати завдяки внутрішньому потенціалу системи;

– третьої – підприємство характеризується підвищеним ризиком, рівень якого може бути знижений завдяки реструктуризації, дивер­сифікації, реконструкції, радикальній інноваційній стратегії тощо;

– четвертої – підприємство має незадовільний фінансовий стан і не має перспектив його поліпшення.