1.4 Зовнішні та внутрішні загрози та наслідки кризових явищ

Причини появи економічних криз знаходяться у самому механізмі функціонування ринкового господарства, побудованому на задоволенні потреб споживача, що постійно змінюються під впливом різних чинників. Тому для оцінки можливих втрат від кризових процесів на підприємствах необхідно дуже уважно визначити й провести аналіз факторів, що є каталізаторами кризи на підприємстві. Останнє значною мірою залежить від зовнішнього середовища, а також від ефективності функціонування внутрішнього механізму господарювання

Чинники, що впливають на появу та розвиток кризових процесів на даному суб’єкті господарювання, поділять на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). До зовнішніх (екзогенних) чинників належать такі, які підприємство не має можливості заздалегідь спрогнозувати, а тому і вплинути на них. Внутрішні (ендогенні) чинники, як правило, залежать від форм, методів та організації діяльності підприємства¹¹.

Загальна сукупність зовнішніх чинників появи та розвитку кризи на підприємстві поділяється на такі групи: соціальні, економічні, політичні та науково-технічні чинники. У групі соціальних чинників появи й розвитку кризових процесів найбільший вплив здійснюють такі окремі фактори, як: зміна вибору споживачів, зниження попиту на споживчі якості продукції підприємства, негативні демографічні тенденції, погіршення криміногенної ситуації в державі, зниження культурного рівня населення. Такі процеси, як: зростання інфляції, нестабільність системи оподаткування, зниження активності фондового ринку, нестабільність валютного ринку, зниження рівня реальних доходів населення  утворюють сукупність економічних чинників, що провокують і підтримують кризу на підприємстві. Значний вплив на кризові трансформації у механізмі діяльності підприємств України здійснюють політичні чинники, що проявляються у нестабільності законодавства, загальній політичній нестабільності в державі, загостренні взаємовідносин між гілками влади, зміні політичного устрою. Зниження кількості прогресивних досягнень у сфері науки та активності позитивних змін у техніці й технологіях відбувається за рахунок зниження якості сировини, матеріалів, комплектуючих, відсутності національної інноваційної стратегії, згортання інноваційної діяльності в державі, наявності на ринку обладнання з низькими експлуатаційними характеристиками, згортання загальнодержавних програм з розроблення прогресивних технологій.

Внутрішні фактори, що спричиняють розвиток кризи на підприємстві, також поділяються на окремі групи: ситуаційні, ресурсні, маркетингові та фінансові чинники. Ситуаційні чинники викликають появу кризових процесів на підприємстві у разі коли: неправильно визначена місія підприємства, галузь діяльності має низький рівень віддачі на вкладений капітал, відбувається погіршення іміджу й традицій фірми, кваліфікаційний склад персоналу фірми не відповідає складності виконуваних ним робіт, відбувається зниження частки продукції підприємства на ринку. Прояв ресурсних чинників кризи на підприємстві відбувається у разі: зниження прогресивності використовуваних технологій, збільшення тривалості виробничого циклу, збільшення рівня виробничих запасів, скорочення оборотності коштів. Значний вплив на ефективність діяльності, відповідно на можливість появи кризи на підприємстві, здійснюють маркетингові чинники, що проявляються у разі: відсутності стратегічних цілей маркетингу, невдалого вибору сегмента ринку, використання необґрунтованої товарної політики, неефективної цінової політики, неправильної збутової політики фірми. Визначальну дію на утворення кризових процесів, а точніше, появи високої ймовірності банкрутства, здійснюють фінансові чинники, що проявляються у вигляді: неефективної структури балансу підприємства, низької ліквідності його активів, погіршення інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання, зниження рівня прибутковості (рентабельності), збільшення частки залучених коштів.

Зовнішні чинники є неоднорідними за джерелами походження, внутрішні чинники характеризують внутрішнє середовище підприємства і можливість ефективної адаптації до умов навколишнього середовища.

Зовнішні (екзогенні) чинники, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства, поділяють на такі групи:

загальноекономічні чинники:

– спад обсягів національного доходу;

– зростання інфляції;

– зменшення швидкості платіжного обороту;

– нестабільність податкової системи;

– нестабільність регулювального законодавства;

– зниження рівня реальних доходів населення;

– зростання безробіття;

ринкові чинники:

– зниження місткості внутрішнього ринку;

– посилення монополізму на ринку;

– істотне зниження попиту;

– зростання пропозиції товарів-субститутів;

– зниження активності фондового ринку;

– нестабільність валютного ринку;

інші чинники:

– політична нестабільність;

– негативні демографічні тенденції;

– стихійні лиха;

– погіршення кримінальної ситуації.

Внутрішні (ендогенні) чинники, що обумовлюють кризо­вий фінансовий розвиток підприємства, поділяють на:

операційні чинники:

– неефективний маркетинг;

– неефективна структура поточних витрат (висока частка постійних витрат);

– низький рівень використання основних засобів;

– високий рівень страхових і сезонних запасів;

– недостатньо диференційований асортимент продукції;

– неефективний виробничий менеджмент;

інвестиційні чинники:

– неефективний фондовий портфель;

– висока тривалість будівельно-монтажних робіт;

– істотні перевитрати інвестиційних ресурсів;

– недосягнення запланованих обсягів прибутку за реалізованими реальними проектами;

– неефективний інвестиційний менеджмент;

фінансові чинники:

– неефективна фінансова стратегія;

– неефективна структура активів (низька їх ліквідність);

– надмірна частка позикового капіталу;

– висока частка короткотермінових джерел залучення позичкового капіталу;

– зростання дебіторської заборгованості;

– висока вартість капіталу;

– перевищення допустимих рівнів фінансових ризиків;

– неефективний фінансовий менеджмент.

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

Необхідно зазначити, що наслідком фінансової кризи можуть бути такі зміни:

- фінансові – пов’язані з рухом і структурою капіталу підприємства;

- адміністративні – пов’язані зі структурою менеджменту підприємства;

- маркетингові – пов’язані з реорганізацією інфраструктури ринку;

- виробничо-технологічні – пов’язані з організацією виробничого процесу.

Кожному підприємству притаманні специфічні темпи розвитку. Перехід від однієї стадії до іншої може супроводжуватися кризами різного типу, зумовленими впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому для керівників підприємства виявлення можливих проявів кризових явищ, визначення кризових факторів (табл. 1.1.6) можуть бути основою для розроблення антикризових заходів на кожній фазі життєвого циклу підприємства. На практиці, як правило, реалізація комплексу антикризових процедур починається на стадії занепаду, коли підприємство неплатоспроможне і для відновлення його платоспроможності необхідно застосувати процедуру банкрутства.

Наслідки фінансових криз та кризових явищ для підприємства доцільно ділити на: фінансово-економічні, адміністративно-організаційні, ресурсні, ринкові, виробничо-технологічні та соціально-психологічні (табл. 1.1.7).

Узагальнюючи підходи щодо сутності та видів фінансових криз і кризових явищ, причин їх виникнення та наслідків для підприємства, зазначимо, що доцільно приділяти увагу прогнозуванню можливих загроз, діагностиці криз і кризових явищ.

Таблиця 1.1.6 – Кризові фактори на різних етапах життєвого циклу підприємства¹²

Кризові фактори, що мають найбільший вплив на даному етапі життєвого циклу підприємства
Внутрішні			Зовнішні
Зародження та становлення
1. Вибір місії підприємства (неправильно визначена місія, навіть за сприятливого зовнішнього впливу не дає можливості розвиватися підприємству). 2. Значна частка позикового капіталу, що може призвести до загрози невиконання вимог кредиторів. 3. Зростання витрат, які зумовлені низькою оперативністю укладання угод, недобросовісністю партнерів. 4. Низькі підприємницькі здатності. 5. Низька кваліфікація фахівців. 6. Неефективний маркетинг: помилки у визначенні ринків збуту, потенційних покупців, попиту на товари та послуги			1. Діяльність державних органів влади: нестабільна податкова та кредитно-грошова політика, суперечність правового поля, нестабільність політичних обставин. 2. Параметри споріднених та підтримуючих галузей: погіршення потенціалу споріднених та підтримуючих галузей, відмова у підтримці; зростання цін на ресурси. 3. Параметри попиту: різке зниження платоспроможного попиту; розвиток виробництва товарів-замінників; зміни вимог покупців щодо якості товарів, зміни моди, уподобань, переваг. Параметри конкурентних сил: покращення конкурентної переваги інших підприємств галузі; погіршення стану галузі в економіці.
Продовження табл. 1.1.6
Кризові фактори, що мають найбільший вплив на даному етапі життєвого циклу підприємства
Внутрішні	Зовнішні
Зростання
1. Значна частка позикового капіталу, оскільки підприємство може не забезпечити виплати своїм кредиторам та збанкрутувати. 2. Неадекватність витрат. 3. Неадекватний маркетинг	1. Параметри попиту: різке зниження сукупного попиту. 2. Діяльність державних органів влади: нестабільність законодавчої бази та політичної обстановки; нестабільна фіскальна та кредитно-грошова політика; відмова від підтримки даної галузі. 3. Параметри підтримуючих галузей: зростання цін на ресурси, використання ресурсів на інші цілі; відсутність резервних зон стратегічних ресурсів. 4. Параметри факторів виробництва: погіршення кон’юнктури ринків сировинних та матеріальних ресурсів, трудових та фінансових ресурсів, ринків засобів виробництва, розвиток інноваційної діяльності. 5. Параметри конкурентних сил у галузі: поліпшення положення конкурентів.
Зрілість
1. Недієздатність оборотного капіталу, яка означає, що на складах з’являється надмірна кількість сировини та матеріалів, а також готової продукції, призводить до збільшення собівартості продукції та зменшення прибутку. 2. Втрата гнучкості в управлінні		1. Параметри попиту: розвиток виробництва товарів-замінників; різке зниження сукупного попиту. 2. Параметри споріднених та підтримуючих галузей: зростання цін на ресурси, використання ресурсів на інші цілі; відсутність резервних зон стратегічних ресурсів. 3. Параметри конкурентних сил у галузі: поліпшення становища конкурентів у галузі; поява нових сильних конкурентів. 4. Діяльність державних органів влади: відмова підтримки галузі

Продовження табл. 1.1.6
Кризові фактори, що мають найбільший вплив на даному етапі життєвого циклу підприємства
Внутрішні	Зовнішні
внутрішні інтереси підприємства, не враховується зовнішній вплив та практично вирішуються лише тактичні завдання. 3. Збільшення витрат на управління. 4. Старіння обладнання, вихід з ладу частини технологічного оснащення призводить до зниження внутрішньої гнучкості підприємства та втрати конкурентних позицій. 5. Неправильна інноваційна політика підприємства (не оновлюється асортимент продукції, не впроваджуются нові технології) є сигналом про ослаблення позиції підприємства у конкурентній боротьбі, що також може призвести до банкрутства. 6. Неефективність маркетингу.	законодавчої бази та політичної обстановки.
Занепад
1. Значна частка позикового капіталу. 2. Неадекватний маркетинг. 3. Неадекватність витрат.	1. Параметри конкурентних сил: погіршення в цілому становища галузі в економіці; поліпшення положення конкурентів; поява нових сильних конкурентів. 2. Параметри підтримуючих галузей: погіршення конкурентних переваг галузі; зростання цін на ресурси, використання ресурсів на інші цілі; відсутність резервних зон стратегічних ресурсів.

Таблиця 1.1.7 – Характеристика наслідків кризи для підприємства

Наслідки	Зміст та характеристика наслідків
Фінансово-економічні	- зниження показників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, майнового стану та рентабельності; - зменшення інвестиційного потенціалу; - загроза ліквідації підприємства; - зміни в процесах руху готівки, виплати дивідендів, емісії акцій; - незбалансованість інших фінансово-економічних показників діяльності підприємства тощо.
Адміністративно-організаційні	- централізація чи децентралізація управління; - зміна організаційної структури підприємства; - вимушене посилення контролю; - зниження ефективності апарату управління; - вимушені корективи в стратегічному плануванні; - необхідність приймати нестандартні управлінські рішення тощо.
Виробничо-технологічні	- збої у виробничому циклі; - вимушеність оперативних нововведень та технічного оновлення; - необхідність переорієнтації на іншу технологію виробництва (наприклад, із великосерійного виробництва на малосерійне); - нагальна потреба закупівлі патентів та ліцензій; - збільшення обсягів браку виготовленої продукції тощо.
Ресурсні	- збої в процесах постачання та сировинно-матеріальному забезпеченні; - вимушена інформаційна “перевантаженість” або навпаки – нестача необхідних даних; - зміни у комунікаційних процесах;
Продовження табл. 1.1.7
Наслідки	Зміст та характеристика наслідків
	- плинність кадрів тощо.
Ринкові	- збої в процесах “постачання – збут”; - зменшення ринкової частки та зміна кон’юнктури ринку; - послаблення рівня конкурентоспроможності; - зміни у рекламно-маркетинговій політиці; - зменшення кількості закордонних контрагентів тощо.
Соціально-психологічні	- зміни у політиці мотивування працівників; - “пригнічення” або навпаки – активізація соціальної відповідальності; - несистемність характеру корпоративної культури; - нестабільність соціально-психологічного клімату тощо.