5.3. Ліквідація підприємства

Суб’єкт підприємницької діяльності вважається ліквідованим з моменту виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно із законодавством рішення про ліквідацію юридичної особи можуть бути прийняті:

а) вищим органом управління чи власником суб’єкта підприємницької діяльності. Вищий орган управління або власники приймають рішення про ліквідацію підприємства у разі його реорганізації, недоцільності продовження господарської діяльності та в деяких інших випадках;

б) господарським судом. Господарський суд може прийняти рішення про ліквідацію підприємства у разі:

• визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

• здійснення ним діяльності, що суперечить установчим документам і законодавству;

• несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну його назви, організаційно-правової форми власності та місцезнаходження;

• неподання впродовж року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством;

• визнання підприємства банкрутом.

Умовно можна визначити сім основних етапів ліквідації юридичної особи.

Перший етап. Приймається відповідне рішення уповноваженим на це органом. У разі ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності при визнанні його банкрутом господарський суд приймає відповідну постанову і надсилає її засновникові, банку та органу, який зареєстрував суб’єкт підприємницької діяльності. Така сама процедура застосовується і в інших випадках ліквідації за рішенням господарського суду. Якщо підприємство самостійно прийняло рішення про ліквідацію, то це рішення оформлюється протоколом загальних зборів засновників. Органом, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, призначаються ліквідатор та ліквідаційна комісія, встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також визначається строк для заявлення претензій кредиторів (у разі оголошення підприємства банкрутом діє інший порядок збору претензій кредиторів.)

Ліквідаційна комісія – це робочий орган, який здійснює ліквідацію суб’єкта підприємницької діяльності і призначається інстанціями, які прийняли рішення про ліквідацію підприємства. У разі банкрутства ліквідаційна комісія призначається господарським судом. Якщо рішення про ліквідацію прийнято зборами засновників підприємства, то ними ж призначається і ліквідаційна комісія. До ліквідатора (ліквідаційної комісії) переходять повноваження з управління справами підприємства, право розпоряджатися майном, а також усі майнові права та обов’язки суб’єкта господарювання, що ліквідується.

Членами ліквідаційної комісії можуть бути:

– розпорядник майна, який був призначений під час провадження справи про банкрутство;

– представники зборів кредиторів; банків; фінансових органів;

– представники Фонду державного майна, якщо ліквідується державне підприємство;

– інші особи за пропозицією зацікавлених сторін.

Другий етап. Ліквідаційна комісія звертається до податкового органу, щоб зняти з податкового обліку підприємство, яке ліквідується.

Третій етап. Ліквідаційна комісія виконує свої функції, передбачені чинним законодавством. До основних функцій ліквідаційної комісії (ліквідаторів) належать такі:

• управління майном підприємства, що ліквідується;

• опублікування оголошення про ліквідацію суб’єкта підприємницької діяльності в офіційних друкованих органах;

• інвентаризація та оцінювання наявного майна підприємства, що ліквідується;

• визначення ліквідаційної маси та розпоряджання нею;

• реалізація майна та інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів;

• стягнення дебіторської заборгованості та виконанняя розрахунків із кредиторами;

• складання ліквідаційного балансу та подання його на затвердження власникові або органу, який призначив ліквідаційну комісію;

• прийняття рішення про звільнення персоналу, у тому числі директора;

• виконання дій, що мають на меті повну ліквідацію юридичної особи, тобто вилучення її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Найважливішою функцією ліквідаційної комісії є робота з майном підприємства: інвентаризація, оцінювання, визначення ліквідаційної маси (активів) та реалізація.

Після реалізації майна підприємства ліквідаційна комісія розраховується з найманими працівниками, бюджетом, кредиторами та власниками корпоративних прав по черзі та згідно з реєстром вимог кредиторів. За результатами своєї діяльності комісія складає звіт і ліквідаційний баланс та подає його на затвердження вищому органу, який її призначив.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) за виконання функцій ліквідатора майна банкрута отримує винагороду, розмір якої визначають кредитори. Коли ліквідаційну комісію призначають збори засновників підприємства, вони ж визначають і розмір винагороди її членам.

Четвертий етап. Державний податковий орган, отримавши від платника податків заяву про зняття з обліку, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство приймає рішення про документальну перевірку такого платника податків. Після відповідної перевірки у разі, коли встановлено відсутність заборгованості перед бюджетами, державний податковий орган знімає підприємство з обліку та складає довідку про зняття з обліку платника податків, яка надсилається до органів державної реєстрації.

Платник податків знімається з обліку в державному податковому органі за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Облікові справи стосовно платників податків, які зняті з обліку в податкових органах, зберігаються впродовж року і після закінчення цього терміну здаються до архіву державного податкового органу.

Якщо після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетом, державний податковий орган не знімає його з обліку, а складає повідомлення про наявність обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) за спеціальною формою, яка надсилається ліквідаційній комісії. Вимоги податкових органів повинні задовольнятися за рахунок виручки від реалізації ліквідаційної маси. Підприємство знімається з податкового обліку, якщо воно погасило заборгованість перед бюджетом.

Коли боржник, щодо якого власник прийняв рішення про ліквідацію, не має майна, якого б вистачило, аби погасити заборгованість перед бюджетом та задовольнити вимоги інших кредиторів, таке підприємство ліквідується в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де передбачено, що в разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою стосовно порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви стосовно порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Недотримання цього порядку є підставою для відмови внести запис про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості підприємства його активи не підлягають розподілу між зацікавленими особами до вирішення спору в судовому порядку.

Після завершення розрахунків з кредиторами та бюджетом складається ліквідаційний баланс.

П’ятий етап. Розглядається та затверджується ліквідаційний баланс підприємства органом, який призначив ліквідаційну комісію. За результатами розгляду приймається ухвала про затвердження (чи незатвердження) ліквідаційного балансу та (у разі затвердження балансу) про ліквідацію юридичної особи.

Шостий етап. Після закриття рахунків, зняття з податкового обліку та затвердження ліквідаційного балансу суб’єкт підприємницької діяльності звертається до відповідних органів внутрішніх справ та здає свої печатки та штампи. Документи, які належать підприємству і підлягають довгостроковому зберіганню, здаються в архів.

Сьомий етап. Заключний етап ліквідації підприємства зводиться до виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.