Тема 2 використання методів контролінгу під час санації підприємства
У процесі виконання функцій контролінгу використовуються як загальнонаукові методи (спостереження, порівняння, групування, аналіз, синтез, систематизація, прогнозування, графічне зображення), так і специфічні (загальноекономічні, управліньскі, спеціальні): АВС-аналіз, бюджетування, функціонально-вартісний аналіз, портфельний аналіз, факторний аналіз відхилень, аналіз точки беззбитковості, бенчмаркінг, EVA-аналіз тощо. Нижче наведено характеристику деяких методів контролінгу.
2.1. Загальноекономічні методи контролінгу
Факторний аналіз відхилень
Факторний аналіз відхилень – виявлення та оцінка причин відхилень фактичних показників від установлених згідно з нормою (планом).
Процедура аналізу відхилень вимагає їх класифікації на негативні та позитивні; документовані (враховані) і недокументовані; матеріальні та вартісні.
Негативні відхилення прямих витрат аналізують із позицій дотримання технологічних процесів, стандартів організації та управління виробництвом щодо конкретної продукції. Позитивні відхилення прямих витрат розглядаються з погляду обґрунтованості норм і нормативів, розрахованих на одиницю продукції. Відхилення за постійними витратами аналізують за їх реагуванням на зміну обсягів виробництва і дотриманням гнучких кошторисів. Ураховані відхилення (документовані) – виявлені відхилення за даними документації до початку процесу виробництва продукції. Недокументовані відхилення виявляються методами інвентаризації незавершеного виробництва, готової і забракованої продукції, матеріалів та інших матеріальних цінностей. Причинами їх утворення можуть бути неточності при відпусканні у виробництво і підрахунку залишків матеріалів, прихованні браку, приписуванні обсягу виробленої продукції. Матеріальні відхилення виникають у постачальницько-заготівельній і виробничій діяльності. Їх розподіляють між залишками матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та реалізованої в даному звітному періоді продукції. Вартісні відхилення, як правило, відносять на собівартість реалізованої продукції.
У ході аналізу виявлених відхилень визначають вплив різних факторів: використання матеріалів, припустимі відходи виробництва, відходи виробництва у результаті остаточного браку, відходи виробництва з вини адміністрації (організаційні), цінові відхилення; трудомісткості, ставки заробітної плати, продуктивності праці; постійні та змінні величини накладних витрат, обсяг виробництва, використання виробничих потужностей.
Відхилення за матеріалами. Два основних фактори впливають на відхилення щодо витрат матеріалів у виробництві продукції: ціна матеріалів та їх кількість, спожита у виробництві. Відхилення за цінами визначаються за формулою
(2.2.1)
де НЦ – нормативна ціна; ФЦ – фактична ціна; КЗМ – кількість закупленого матеріалу.
Можливі причини відхилень: зміна цін на ринку; закупівлі матеріалів за низькими цінами, але поганої якості, що викликає погіршення якості продукції чи збільшення відходів; погане управління запасами і т.д.
Відхилення від норм використання матеріалів у виробництві визначаються за формулою
(2.2.2)
де НК – нормативні витрати на фактичний випуск продукції;
ФК – фактична кількість використаного матеріалу.
Можливі причини відхилень: заміна одного виду сировини на інший; зміна умов комплектації продукції; порушення технології виробництва і т. д.
Особливе місце в аналізі відхилення за матеріалами займають дослідження різних видів відходів. Їх класифікують за такими ознаками:
- допустимі відходи виробництва – виникають відразу ж у процесі обробки, їх включають у витрати матеріалів, зіставляють фактично отримані відходи з їх нормативною величиною, визначають причини відхилень;
- відходи виробництва у результаті остаточного браку – частина матеріалу, що зіпсований у процесі виробництва, виявляється зіставленням готової продукції з продукцією у виробництві;
- відходи виробництва з вини адміністрації – з’являються у результаті прийняття помилкових рішень, відсутності контролю виробничих відходів.
Відхилення за матеріалами узагальнюють за центрами їх виникнення, операціями, видами продукції та матеріалів, причинами, винуватцями та іншими ознаками.
Відхилення трудомісткості. Відхилення за трудомісткістю включають відхилення за ставкою заробітної плати і продуктивністю праці. Відхилення за ставкою заробітної плати визначають за формулою
(2.2.3)
де НС – нормативна погодинна ставка заробітної плати; ФС – фактична годинна ставка; ФЧ – фактичне число відпрацьованих годин.
Можливі причини відхилень: невідповідність розряду роботи і розряду робітника, що виконує цю роботу; доплати до нормативних розцінок; відхилення від технологічного процесу і т. д.
Відхилення за продуктивністю – відхилення за обсягом праці основних виробничих робітників визначається за формулою:
(2.2.4)
де НЧ – нормативний час, необхідний для випуску фактичного обсягу продукції.
Можливі причини відхилень: асортимент продукції; низька якість матеріалів; технічний стан обладнання; зміна технологічного процесу; складність робіт і т. д.
Відхилення за накладними витратами аналізують стосовно обсягу виробництва та використання виробничої потужності з метою контролю за витратами, віднесеними до окремих видів продукції.
Відхилення за постійними накладними витратами – різниця між нормативними постійними витратами, які включені до собівартості продукції, і фактичними постійними накладними витратами. На суму відхилень можуть впливати:
1) фактичні витрати, які відрізняються від кошторисних (відхилення за постійними накладними витратами – зіставляються суми фактичних і нормативних накладних витрат за кожною статтею кошторису);
фактичний випуск продукції (відхилення за обсягом виробленої продукції).
Відхилення за обсягом виробництва визначаються за формулою
(2.2.5)
де ФВ – фактичний обсяг виробництва; КВ – кошторисний випуск продукції; НСр – нормативна ставка розподілу постійних накладних витрат.
На величину відхилень за обсягом виробництва в основному впливають відхилення за ефективністю праці та відхилення за потужністю. Відхилення за ефективністю праці визначається за формулою
(2.2.6)
Відхилення обсягу виробництва за потужністю визначається за формулою:
(2.2.7)
де КЧ – кошторисний час праці в годинах.
Відхилення за змінними накладними витратами визначається за формулою
НР – ФР, (2.2.8)
де НР – нормативна величина змінних накладних витрат; ФР – фактичне значення змінних накладних витрат.
Загальна сума аналізується за такими видами: абсолютні відхилення за кошторисами (різниця між фактичними і кошторисними витратами); відносні відхилення, скориговані на фактичний обсяг робіт (різниця між кошторисними скоригованими змінними накладними витратами і фактичними змінними накладними витратами); відхилення за ефективністю визначається за формулою
(2.2.9)