5.2. Економічна сутність та види санації
Одним із головних питань антикризового менеджменту є питання фінансового оздоровлення підприємств – санації.
Законом40 визначені дві дефініції: санація та санація до порушення справи про банкрутство, які відрізняються часом проведення оздоровчих заходів як під час провадження у справі про банкрутство, так і, до порушення провадження у справі про банкрутство, і кінцевою метою здійснення заходів (у визначенні санації підкреслюється, що метою проведення санаційних заходів є не лише запобігання визнанню боржника банкрутом, а також і задоволення вимог кредиторів, а визначення санації боржника до порушення справи про банкрутство не виділяє задоволення вимог кредиторів як окрему мету, а за мету санації ставить запобігання ліквідації підприємства).
Санація боржника до порушення справи про банкрутство – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.
Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Визначення сутності терміна «санація»41
Санація підприємства проводиться у зв’язку із:
забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей національної економіки;
галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства;
здійсненням антимонопольних заходів;
в інших випадках з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.
Санація підприємства здійснюється шляхом:
погашення боргів підприємства;
злиття збиткових підприємств з фінансово міцними підприємствами;
переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;
випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;
продажу майна підприємства-боржника або передачі його в оренду;
перетворення підприємства-боржника в інше підприємство, у тому числі засноване на колективній та інших формах власності.
Виходячи із правової сутності, класифікувати санацію необхідно за такими критеріями:
за критерієм специфіки правового стану чи специфіки діяльності боржника: загальні і спеціальні процедури санації;
за критерієм порядку входження у судові процедури: добровільні і примусові процедури санації;
за критерієм формалізації порядку здійснення процедур: досудові і судові процедури;
за критерієм заходів, що застосовуються для поновлення платоспроможності боржника: організаційні (заміна керівництва, форми власності, організаційно-правової форми тощо), виробничо-технічні (перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв тощо) та заходи, які не узагальнюються автором, але, на нашу думку, їх можна назвати фінансовими (переведення боргу, продаж майна тощо);
за критерієм термінів здійснення судові процедури розподіляються на: процедури, що здійснюються у рамках чинного законодавства, та процедури, термін яких може бути продовжено згідно із законодавством.
Виходячи з економічної сутності санації, можна також запропонувати класифікацію її видів за такими ознаками:
залучення додаткових фінансових ресурсів;
джерело фінансування санації;
взаємозалежність із процедурою банкрутства;
ініціатор санації;
масштаб і методи санації;
повнота виконання обов’язків по закінченні санації;
наявність державної підтримки (табл. 1.5.24).
На підставі поданих класифікацій підприємство може обрати ті з них, які максимально відповідають глибині його кризового стану, можливості пошуку власниками фінансових ресурсів, відносин із кредиторами, ймовірності порушення справи про банкрутство тощо. При цьому якщо санація є автономною, то власники і менеджери підприємства мають повне право у виборі методів її проведення. Якщо ж санація є зовнішньою, але здійснюється до початку порушення провадження у справі про банкрутство, то свобода дій підприємства, що є об’єктом санації, певною мірою обмежується намірами зовнішнього санатора.
У багатьох літературних джерелах розглядають також автономну санацію, здійснювану з використанням власних коштів підприємства та капіталу його власників, і зовнішню санацію, що відбувається за рахунок коштів кредиторів і держави. Окремий вид санації підприємств – це санація за державної фінансової підтримки. Держава може фінансувати санаційні заходи на поворотній або безповоротній основі. Іноді вона може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб’єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т. ін.
Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відбито непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то повинне бути прийняте рішення про джерела покриття цих збитків. У цьому контексті в науковій літературі з питань санації часто вживається поняття “чиста санація”, або “санація балансу”. Чиста санація полягає в санації балансу неплатоспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття показаних у балансі збитків. Санація балансу, як правило, є необхідною передумовою для залучення коштів інвесторів та кредиторів.