Розроблення складу, змісту і формату управлінської звітності

Основне призначення звітів:

• дати загальну картину діяльності підприємства;

• виявити і вказати на існуючі проблеми та недоліки в її поточній діяльності;

• указати на потенційні проблеми в майбутньому;

• надати об’єктивну інформацію, що сприяє вирішенню поточних завдань, усуненню існуючих проблем і недопущенню створення нових.

Для підприємств із невеликим оборотом, товарною номенклатурою і кількістю клієнтів потреба в управлінських звітах може обмежитися фінансовою звітністю (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів), доповненою розшифруванням таких статей, як дебіторська і кредиторська заборгованість.

Для великих підприємств необхідне розроблення аналітичних звітів, наданих у різних зрізах і орієнтованих на досягнення визначеного результату.

Перш ніж приступити до розроблення формату управлінського звіту, необхідно установити користувачів звітів, з якою метою він буде використовуватися, визначити набір відповідних показників для аналізу.

Під час розроблення термінів надання звітності необхідно враховувати, що інтервал часу, по закінченню якого інформація стає доступною для користувачів, має бути максимально коротким, але оперативність не повинна впливати на достовірність. Місце управлінських звітів у загальній системі управління наведено на рис. 2.3.8. Класифікація і типізація звітів за користувачами і цільовим призначенням дозволяє розробляти звіти, що будуть орієнтовані на конкретного користувача та призначені для вирішення визначених питань, це забезпечує виключення зі звітів зайвої інформації. Наприклад, звіти, що подаються генеральному директорові, потрібні для управління підприємством у цілому, тому деталізація інформації в цих звітах не потрібна. Звідси виникає вимога: та інформація, що призначена для менеджерів середнього і нижчого рівнів не повинна механічно дублюватися керівництву вищого рівня.

Класифікація звітів за періодичністю формування дозволяє виділити серед них звіти першочергові, призначені для щоденного застосування.

Розроблення управлінського плану рахунків і порядок проведення типових господарських операцій

Управлінський план рахунків і набір типових господарських операцій індивідуальні для кожного підприємства.

Основою управлінського плану рахунків може бути затверджений план бухгалтерських рахунків, але з максимальною деталізацією за допомогою відкриття додаткових субрахунків чи присвоєння до рахунків аналітик⁸³.

Основними підходами до розроблення управлінського плану рахунків є такі:

• основа – діючий план рахунків, що дозволить зберегти взаємозв’язок управлінського, бухгалтерського і податкового обліків;

• максимальна деталізація рахунків обліку доходів і витрат, що дозволить одержати інформацію про діяльність окремих ЦФВ;

• використання аналітик. Існує два типи аналітик: ієрархічні та лінійні. Для присвоєння аналітик використовуються такі підходи: використання аналітик, що будуть пов’язані з конкретними рахунками плану рахунків; використання аналітик, що будуть пов’язані з контрагентами (співробітниками, клієнтами, постачальниками);

• використання аналітик, що будуть пов’язані з конкретною господарською операцією.