П итання для самокронтролю

1. У чому полягає сутність фінансової кризи?

2. Які причини кризових ситуацій ви знаєте? Наведіть приклади.

3. Перелічіть основні ознаки кризи на рівні підприємства, охарактеризуйте їх.

4. За якими ознаками класифікується криза підприємства?

5. Перелічіть фактори, що зумовлюють різні види кризи.

6. На які групи поділяються зовнішні чинники, що зумовлюють кризовий розвиток підприємства?

7. На які групи поділяються внутрішні чинники, що зумовлюють кризовий розвиток підприємства?

8. Які наслідки несе криза?

9. Який існує взаємозв’язок кризових явищ?

10. Які чинники впливають на економічну ситуацію?

11. Які особливості розвитку кризових явищ?

12. Які особливості теорії циклічності та прояву кризових явищ у соціально-економічних системах?

13. Які є фази життєдіяльності підприємства? Охарактеризуйте їх.

14. Назвіть види кризових явищ у соціально-економічних системах.

15. Чим характеризується фінансова криза?

16. Основні причини виникнення кризових явищ на етапах життєвого циклу підприємства.

17. Зовнішні загрози та наслідки кризи.

18. Дослідженя вчених щодо кризових явищ на етапах життєвого циклу підприємства. Основні підходи.

19. Криза збуту. Причини виникнення.

20. Організаціна криза. Основні симптоми.

21. Виробничо-технологічна криза. Основні симптоми.

22. Криза персоналу. Основні симптоми.

23. Ознаки стратегічної кризи підприємства.

24. Ознаки тактичної кризи підприємства.

25. Системна та локальна кризи підприємства.

Тема 2 антикризове фінансове управління підприємством

2.1. Економічна сутність антикризового фінансового управління

Антикризове фінансове управління – це система управлінських заходів із діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та причин їх виникнення шляхом своєчасного реагування на зміни, спричинені зовнішнім середовищем через уведення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати симптоми банкрутства.

Діяльність будь-якого підприємства постійно знаходиться під впливом цілої низки внутрішніх та зовнішніх чинників, які як позитивно, так і негативно впливають на нього. Саме завдяки впливу негативних чинників підприємство може опинитись у кризовому стані. Для розв’язання цієї проблеми необхідне антикризове управління, яке є важливою складовою цілісної системи управління підприємством і характеризується самостійною професійною діяльністю, що має основну мету – запобігання кризовим явищам та подолання їх у діяльності підприємства.

Антикризове фінансове управління набуває широкого застосування в економічній теорії та в практичній діяльності суб’єктів господарювання, однак тлумачення його сутності неоднозначне.

Узагальнення поглядів науковців щодо сутності

п оняття «антикризове фінансове управління»¹³

Підсумовуючи вищенаведені трактування антикризового управління, можна зробити висновок, що під антикризовим фінансовим управлінням розуміють сукупність дієвих прийомів, способів, засобів, які дозволяють завчасно спрогнозувати всі негативні явища, що виникають у процесі діяльності суб’єктів господарювання та недопущення його банкрутства у найближчий час.

Обʼєктом антикризового фінансового управління є кризові явища, які спостерігаються в діяльності суб’єктів господарювання.

Система антикризового фінансового управління підприємством базується на визначених принципах, які є основою організації антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства. Основні принципи, на яких ґрунтується антикризове фінансове управління, такі¹⁴:

– принцип розуміння негативних наслідків виникнення та поглиблення кризи;

– принцип діагностики кризових явищ підприємства, а саме проведення ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризи підприємства, ідентифікацію її глибини та можливих наслідків, оцінку можливостей підприємства щодо подолання кризи;

– принцип реалістичності в оцінці успіхів або невдач, які спостерігаються у діяльності суб’єктів господарювання.

Функції антикризового фінансового управління:

1) планування – це процес визначення цілей організації та їх змін, стратегій і програм антикризової стабілізації, ресурсів для їх досягнення. Дослідники та практики з питань антикризового фінансового управління пропонують планування виходу із кризового стану починати із формулювання стратегії і вже після того займатися розробленням та реалізацією заходів тактичного характеру в рамках антикризових стратегій. При цьому виділяють такі стратегії антикризового фінансового управління: стратегію економії, стратегію повороту, стратегію кризового бізнес-інжинірингу, стратегію виходу. Мета стратегії та напрями реалізації кожної зі стратегій наведені у табл.1.2.8.

Цілі антикризового управління, на думку Шапурова О. О., можна поділити на такі групи:

– організаційні цілі антикризового управління: стабільні комунікаційні процеси між відділами, формування гнучкої до кризи організаційної структури підприємства;

– маркетингові цілі антикризового управління спрямовані на виявлення симптомів кризи збутової діяльності. До цієї групи цілей можна віднести: запобігання зменшенню кількості замовників, зниженню якості своєї продукції, аналіз цінової ситуації на ідентичні товари, спостереження за якістю продукції конкурентів;

– фінансові цілі антикризового управління: підвищення платоспроможності, підвищення і запобігання зниженню ліквідності, мінімізація наслідків фінансової кризи;

– виробничі цілі антикризового управління: зниження відсотка браку, запобігання моральному зносу обладнання, підтримка інноваційної активності, організація виробництва без простоїв;

кадрові цілі антикризового управління: зниження плинності кадрів і запобігання різноманітним конфліктам у робочому колективі (психологічним, байдужості до праці, кризі взаємовідносин).

На основі сформованих цілей можна виділити такі головні завдання антикризового фінансового управління: своєчасне діагностування передкризового стану підприємства і вжиття необхідних заходів щодо прогнозування кризових явищ; усунення неплатоспроможності, формування фінансової стійкості підприємства, мінімізація наслідків фінансової кризи; запобігання зниженню інвестиційної привабливості, скороченню власних коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності, залученню значних коштів, які можуть призвести до фінансових труднощів чи фінансової кризи; моніторинг і постійний аналіз кадрової політики підприємства, вжиття заходів щодо зменшення плинності кадрів та формування стабільно постійного персоналу;

Таблиця 1.2.8 – Стратегії антикризового управління та напрями щодо їх реалізації

Мета стратегії	Вид стратегії	Напрями реалізації стратегії
Виживання	Стратегія економії	Зміна організаційної структури та керівних осіб, зниження витрат
Оздоровлення	Стратегія повороту	Зміна політики ціноутворення на товар, розроблення нового товару, рекламна кампанія, створення фірмового бренда; вивчення попиту та адаптація товару до вимог покупця, раціоналізація асортименту, вихід на нові ринки
Оздоровлення	Кризовий бізнес- інжиніринг	Підпорядкування виробництва під вимоги споживача, ефективна мотивація, ефективна система організації праці, система стимулювання персоналу, модернізація виробництва, автоматизація виробничих процесів, ефективне використання ресурсів, упровадження нових виробничих технологій, упровадження нових інформаційних технологій, упровадження комунікаційних технологій, нові системи обслуговування постачальників та споживачів, упровадження систем управління якістю, зміна схем реалізації продукції, зміна організаційної структури, функціональних обов’язків та схеми делегування повноважень, зміна структури власності
Банкрутство	Стратегія виходу	Оголошення про банкрутство, продаж активів

2) організація – формування оптимальної структури й обсягу використовуваних коштів, апарату управління і кадрів для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

3) мотивація – система заохочень і санкцій, що стимулює зацікавленість усього колективу і кожного працівника у зростанні ефективності діяльності підприємства з метою найшвидшого виходу з кризи. Однією з основних проблем, з якою зустрічаються в антикризовому управлінні, є підвищення ступеня відповідальності менеджменту за рішення, що приймаються. Прийняття управлінських рішень, що спрямовані на стабілізацію діяльності підприємства і виведення його із кризи, повинні бути обмежені в часі. Це одна із головних умов проведення успішних антикризових заходів, оскільки розтягнуті в часі управлінські рішення від моменту прийняття до їх реалізації не дозволяють скористатися тактичними перевагами, що пов’язані зі скороченням поточних витрат, покращанням координування дій, підсиленням контролю та використанням наявних ситуаційних переваг: ресурсних (матеріальних, фінансових, людських), ринкових (цінових, конкурентних, маркетингових);

4) контроль – прогнозування відхилень від намічених цілей для своєчасного оперативного внесення змін, спрямованих на підвищення ефективності антикризових заходів.

Процес антикризового фінансового управління підприємством базується на таких основних етапах.

Етапи процесу антикризового фінансового управління підприємством

Етап 1. Здійснення постійної діагностики фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення симптомів фінансової кризи.

Етап 2. Розроблення системи профілактичних заходів щодо запобігання фінансовій кризі в ході здійснення діагностики фінансового стану підприємства.

Етап 3. Ідентифікація параметрів фінансової кризи у разі діагностування її настання.

Етап 4. Вибір механізмів фінансової стабілізації підприємства, адекватних масштабам його кризового фінансового стану.

Етап 5. Розроблення і реалізація комплексної програми виведення підприємства із фінансової кризи.

Етап 6. Контроль за реалізацією програми виведення підприємства із фінансової кризи.

Етап 7. Розроблення і реалізація заходів щодо усунення підприємством негативних наслідків фінансової кризи.

Запровадження антикризового фінансового управління на підприємстві сприятиме запобіганню виникнення банкрутства підприємства. Антикризовим управлінням займається спеціально створений відділ на підприємстві, працівники якого мають достатній рівень знань, або аудитори чи аудиторські фірми. Процес антикризового управління базується на детальному та ґрунтовному аналізі фінансового стану підприємства. До оцінних показників причин розвитку кризи і виникнення загрози банкрутства відносять: рівень прибутковості; оборотність активів та капіталу, тенденції їх розвитку; обсяги збитків за окремими ризиковими подіями (втрата основних фондів, товарно-матеріальних запасів, списання дебіторської заборгованості, збитки за інвестиційними проектами, банкрутство структур, співвласником яких є підприємство); обсяг і рівень накладання штрафних санкцій за порушення податкового, валютного, митного та інших видів законодавства; рівень фінансового важеля.

Антикризова програма

Під час розроблення та реалізації антикризової програми керівництво підприємств повинно спиратися на власні сили та можливості або залучати стороннього інвестора, здійснювати контроль над процесом її реалізації; розробляти та впроваджувати систему запобігання кризовим явищам у майбутньому.

Антикризова програма діяльності підприємства – це система комплексних заходів щодо виходу підприємства з кризи, яка передбачає пом’якшення, попередження чи подолання негативних тенденцій розвитку підприємства.

Для ефективного вирішення завдань антикризового менеджменту на підприємствах програма антикризового управління повинна складатися із заходів за такими напрямам: маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління й операційний менеджмент. Ефективне й одночасне впровадження заходів цих напрямів дозволить вивести підприємство зі стану кризи та забезпечить його фінансове оздоровлення.

Основні напрями антикризової програми

Фінансове управління. Основною метою є поновлення платоспроможності й відновлення фінансової стабільності підприємства. Діагностика фінансового стану та оцінка перспектив розвитку бізнесу  одна із найважливіших процедур фінансового оздоровлення підприємства. Фінансовий аналіз, що проводиться економістами підприємства, повинен оцінити внутрішню структуру підприємства, чисті грошові потоки, передбачити «слабкі місця», виявити ступінь залежності діяльності підприємства від зовнішніх та внутрішніх чинників ¹⁵.

Необхідним є детальне вивчення доцільності зміни стратегії підприємства, можливості переходу на випуск нової продукції, виходу на нові ринки збуту та використання нових каналів збуту продукції (або створення власної мережі дистрибуції). Є потреба в аналізі й подальшому вдосконаленні внутрішніх і зовнішніх зв’язків підприємства та дослідженні системи товарних, фінансових, організаційних та інших зв’язків підприємства.

Фінансову стабілізацію на підприємстві під час загострення кризових ситуацій необхідно здійснювати за такими етапами:

1. Усунення неплатоспроможності підприємства.

2. Відновлення фінансової стабільності підприємства.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання підприємства.

Фінансова стабілізація на підприємстві здійснюється за допомогою таких механізмів:

1) оперативний механізм фінансової стабільності - механізм базується на принципі «відсікання зайвого», є захисною реакцією підприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений наступальних управлінських рішень;

2) тактичний механізм фінансової стабільності  механізм із використанням окремих захисних заходів, у цілому є наступальною тактикою, спрямованою на перелом несприятливих тенденцій фінансового розвитку, ґрунтується на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді;

3) стратегічний механізм фінансової стабілізації – це механізм винятково наступальної стратегії фінансового розвитку, що ставить за мету прискорення загального економічного розвитку підприємства, використовує моделі прискореного економічного зростання підприємства.

Маркетингова політика. Передбачає аналіз ринку, прогнозування його подальшого розвитку, визначення власної позиції на ринку цінової й асортиментної політики, оцінку комерційного ризику, пов’язаного зі зміною ринкової ситуації, підготовку висококваліфікованих спеціалістів із маркетингу. Маркетингова програма передбачає заходи, які необхідно виконати підприємству для стабілізації ситуації на ринку і з виходу з кризи неплатоспроможності.

Маркетингові антикризові програми можуть бути частиною стратегічного й тактичного плану виходу з кризи чи антикризового бізнес-плану¹⁶. Основними в антикризовому маркетингу підприємства мають бути стратегії просування товарів на нові ринки, завоювання нових сегментів ринку, зміцнення становища на старих ринках, диверсифікованості. Ключовою стратегією в рамках маркетингової політики на підприємствах повинна бути продуктово-маркетингова стратегія, що сприяє розробленню приватних стратегій організації.

Інвестиційна політика та управління інвестиціями. Важливе місце в розробленні антикризової програми займає інвестиційна політика як складова стратегічного планування. Вона передбачає такі основні напрями:

1. Управління ризиком.

2. Програмно-цільове управління і складання капітальних бюджетів.

3. Стратегічний аналіз.

4. Стратегічне управління, що охоплює інвестиції, фінансування, виробничу діяльність.

Ефективність виробничої діяльності підприємств може бути забезпечена лише за умов оптимального використання виробничих ресурсів, ефективної інвестиційної і фінансової політики. В рамках інвестиційної політики на підприємствах необхідно провести оцінку привабливості підприємства й оцінку інвестиційних проектів, які в майбутньому можуть принести підприємству прибуток. На базі отриманих розрахунків розробити антикризову інвестиційну політику (програму) підприємства.

Управління персоналом. Управління персоналом – це сукупність цілеспрямованих дій керівного складу організації та структурних підрозділів з управління підлеглими, спрямованих на досягнення поставлених загальних і специфічних цілей підприємства через систему мотивації.

Кризова ситуація, що склалася в Україні, крім вирішення економічних та соціальних проблем, вимагає також нового якісного наповнення змісту трудової мотивації, орієнтованої на мотивацію результатів діяльності. Передусім це стосується підприємств, що опинилися на межі банкрутства. Відсутність ефективних схем мотивації результатів діяльності знижує ефективність системи управління та соціально-економічної діяльності трудового колективу. Передумовами щодо можливості формування таких схем є такі: по-перше, трудові колективи ставляться в такі економічні умови, коли вони зацікавлені в пошуку внутрішніх резервів, у високопродуктивній праці, адже отриманий прибуток є головним джерелом розвитку підприємства, а також стимулювання праці залежно від кінцевого результату; по-друге, зацікавленість підприємств у досягненні високого економічного ефекту створює передумови для покращення використання робочого часу та соціально орієнтованої економіки підприємств; по-третє, перетворення робітника в господаря засобів виробництва і результатів праці спонукає до ефективного використання ресурсного потенціалу підприємства. Тому управління ефективністю діяльності персоналу підприємства, що опинилось у кризі, необхідно розглядати з точки зору нового якісного наповнення змісту трудової мотивації. Це визначено тим, що: по-перше, кризова ситуація, яка склалася в Україні, крім загальновідомих наслідків, також призвела до зниження соціальної активності підприємств; по-друге, стандартні підходи до мотивації та системи стимулювання, що ґрунтуються на вченнях науковців із питань управління міжособистісними відносинами для підвищення продуктивності праці, виявляються на практиці неефективними; по-третє, нинішня криза призвела і до мотиваційної кризи, що обумовлює практичну значущість вивчення зарубіжного досвіду ефективності управління персоналом та можливостей використання його на вітчизняних підприємствах. Тому проблему мотивації як одну із основних функцій управління необхідно розглядати з позицій цільового управління ефективністю діяльності персоналу, що припускає такі дії: постановка цілей і завдань; використання стимулів; визначення критеріїв оцінки; розроблення системи оцінки результатів діяльності та персоналу¹⁷.

Організаційне управління та операційний менеджмент. Вихід підприємства з кризи передбачає розроблення стратегії організаційних заходів. Для цього необхідно проаналізувати складові організаційної структури підприємства, а саме:

- рівень спеціалізації, концентрації, кооперації, централізації виробництва;

- управлінські процеси, склад управлінських ланок та їх взаємодію, ступінь централізації управління;

- рівень господарської самостійності підприємства, його підрозділів і філіалів;

- рівень використання економічних, організаційних і соціально-психологічних методів управління та інші.

На підприємстві необхідно проводити аналіз, який передбачає комплексну оцінку підприємства, що виявить потребу в технологічному переозброєнні підприємства для ефективного подолання і виходу з кризи. Також комплексний аналіз підприємства допоможе виявити вплив усіх зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльність підприємства і вжити необхідних дій для успішного подолання наслідків кризових явищ.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства передбачає:

• здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку;

• визначення масштабів кризового стану підприємства;

• дослідження основних чинників, що характеризують кризовий розвиток підприємства;

• формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам;

• вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, що відповідають масштабам його кризового фінансового стану;

• вибір ефективних форм санації підприємства;

• забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи¹⁸.

Ефективність антикризового фінансового управління

Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом’якшення чи локалізації позитивного використання кризи у зіставленні з витраченими на це ресурсами. Можна виділити основні фактори, що визначають ефективність антикризового управління, а їх розуміння й диференціація допомагають успішно здійснювати й аналізувати цей процес:

• професіоналізм антикризового управління й спеціальна підготовка;

• методологія розроблення ризикованих рішень;

• науковий аналіз обстановки, прогнозування тенденцій;

• оперативність і гнучкість управління;

• стратегія і якість антикризових програм;

• система моніторингу кризових ситуацій  спеціально організовані дії з визначення ймовірності й реальності початку кризи і необхідні для її своєчасного виявлення та розпізнавання.

Проблематика оцінки ефективності антикризового управління належить до найменш розроблених теоретичних питань, хоча зрозуміло, що визначення таких ключових понять, як результат, ефект, критерії та показники ефективності, є однією з необхідних передумов формування будь-якої системи управління.

Оцінка ефективності антикризового управління проводиться за такою системою критеріїв¹⁹.

• досягнута зміна найважливіших показників господарсько-фінансової діяльності та фінансового стану підприємства за період антикризового управління (порівняно з початком реалізації антикризових процедур);

• швидкість отримання позитивних змін за одиницю часу, тобто приріст узагальнювальних показників господарювання, отриманий за один часовий інтервал (тиждень, місяць, квартал);

• економічність отримання позитивного ефекту;

• достатність змін для відновлення параметрів життєздатності підприємства.

Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватись альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового фінансового управління підприємством у цілому.

Таким чином, антикризове фінансове управління ґрунтується на поглибленому аналізі фінансово-господарського стану підприємства та розробленні антикризових заходів, що дозволить підприємству передбачити й уникнути банкрутства, а також підвищити ефективність своєї діяльності.