4.2. Функціональні обов’язки та завдання контролера

Контролінг до певної міри дублює функції управління фінансами. За умов відсутності в організаційній структурі підприємства посади контролера його обов’язки розподілено між виконавцями інших підрозділів фінансового управління, що перешкоджає чіткому розмежуванню повноважень фінансового управління та контролінгу.

Розглядаючи зміст функцій фінансового контролера, необхідно звернути увагу на те, що за класичною концепцією, розробленою професійною організацією контролерів США в 1962 році, перелік управлінських дій, які забезпечують їх реалізацію, виходить за межі повноважень фінансового менеджера (табл. 2.4.14).

Таблиця 2.4.14 – Розподіл завдань фінансового менеджменту та контролінгу згідно з декларацією професійної організації контролерів США¹⁰⁰

Завдання	Зміст завдання
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Залучення капіталу	Розроблення й реалізація програм щодо забезпечення підприємства капіталом, включаючи проведення переговорів та підтримку необхідних фінансових зв’язків
Зв’язок з інвесторами	Створення та управління портфелем цінних паперів підприємства, співробітництво з інвестиційними фондами, фінансовими експертами, акціонерами
Короткострокове фінансування	Виявлення джерел покриття поточних фінансових потреб підприємства, їх залучення та ефективне використання
Зв’язки з банками та фінансовий контроль	Дотримання угод у сфері банківського обслуговування, управління грошовою готівкою та цінними паперами та їх вигідне розміщення. Відповідальність за вирішення фінансових питань в угодах з купівлі-продажу нерухомості
Кредитори і дебітори	Розроблення системи знижок для клієнтів та поточний контроль за дотриманням платіжної дисципліни, управління дебіторською заборгованістю
Капіталовкладення	Розроблення принципів та раціональне розміщення й ефективне використання капіталу підприємства
Страхування	Операції щодо страхування активів і фінансових ризиків
КОНТРОЛІНГ
Планування	Розроблення та виконання планів підприємства як інтегрованої складової контролю господарської діяльності. Планування охоплює плани прибутку, збуту, інвестицій та фінансування, бюджети накладних витрат і нормативи витрат.
Продовження табл.2.4.14
Складання та інтерпретація звітів	Підготовка звітів та пояснювальних записок до них. Функція також включає визначення принципів облікової політики, координацію систем і процесів, а також підготовку й обробку необхідних даних
Оцінка й консалтинг	Консультації з усіма управлінцями, відповідальними за розроблення директив та їх виконання різними підрозділами підприємства
Оподаткування	Розроблення й застосування принципів податкової політики
Аналіз відхилень	Контроль фактичних результатів з плановими й нормативними.
Внутрішній контроль та ревізія	Розроблення і виконання заходів щодо забезпечення збереження майна підприємства
Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ	Систематичне дослідження економічного, соціального та політичного середовища та оцінка їх впливу на діяльність підприємства

Як бачимо (табл. 2.4.14), від моменту запровадження контролінгу та розподілу його функціональних завдань фінансовий менеджмент на підприємстві був зорієнтований, головним чином, на залучення фінансування у певний час, у певному обсязі, за прийнятною ціною. До обов’язків фінансового директора на підприємстві входило управління грошовими потоками: здійснення капіталовкладень, фінансових інвестицій, фінансового обліку, страхування, внутрішнього фінансового контролю. Значна частина фінансових у сучасному розумінні функцій перебувала в компетенції контролера¹⁰¹.

В умовах глобалізації та розвитку фінансово-економічної науки підходи до розуміння обов’язків фінансиста й контролера суттєво змінилися.

Фінансовий контролінг як сфера завдань відповідальних фахівців пов’язаний із плануванням, управлінням та контролем фінансової діяльності на підприємстві. Проте на відміну від фінансового менеджменту з притаманним йому правом прийняття управлінських рішень фінансовий контролінг забезпечує лише методичну та інформаційну підтримку останнього, іншими словами, здійснює сервіс у рамках фінансового менеджменту. На практиці, за твердженням багатьох авторів, навряд чи можливе чітке відокремлення предметів цих сфер¹⁰². Більшою мірою має сенс зосередитися на взаємодії фінансових менеджерів та контролерів, спрямованій на підтримання підприємства у стані ліквідності, рентабельності та фінансової рівноваги.

Типовими робочими завданнями фахівця з контролінгу є забезпечення рентабельності та ліквідності підприємства, які зазначаються так:

– надання консультаційних послуг при виявленні відхилень від мети в окремих сферах діяльності;

– рішення повинні бути знайдені швидко і перебувати в межах, що не змінюють істотно умови, але мають швидкі результати.

Виконуючи вищеназвані завдання, необхідно:

– знайти вузькі місця. Для оцінки можуть бути використані такі інструменти: розроблення і використання загальних і специфічних для даного підприємства показників, проведення порівнянь у рамках підприємств і галузей. При цьому використовують такі методи контролінгу: АВС-аналіз, вартісний аналіз, СВОТ-аналіз тощо;

– розвивати програму дій, підготувати та провести рішення про проведення заходів. Тут беруться до уваги такі принципи: однозначність і конкретність постановки цілей припускає процес вибору, що при цьому вимагає оцінки варіантів. Оцінка повинна проводитися за об’єктивними критеріями та критеріями, що підпадають під кількісний облік та повинні по можливості оптимально відображати досягнення цілей. У даному випадку можна застосувати аналіз планованого ефекту, як допоміжні засоби пропонуються: зіставлення витрат, рентабельності, обліку витрат та ефективності;

– реалізувати рішення з проведенням контролю. Етап реалізації передбачає діяльність із впровадження і виконання обраного заходу. При кінцевому контролі беруть до уваги, що в даному випадку планові показники варто виправляти, якщо виявлені помилки.

Таким чином, функціонування контролінгу на підприємстві вимагає такого: формування цілей; орієнтації можливості дій на ці цілі; вибору найкращих альтернатив; постійного контролю за дотриманням планових показників; вивчення помилок на основі відхилень від запланованих показників; вжиття заходів щодо регулювання відхилень від плану.