7.3. Порядок здійснення перевірок суб'єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон

Для планування перевірок і здійснення контролю за дотриманням водного законодавства органи Держводгоспу, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, для своєї зони діяльності проводять паспортизацію, складають відомості про діючі суб'єкти, які внаслідок своєї діяльності негативно впливають або можуть потенційно впливати на стан водних ресурсів, та відомості про об'єкти, які будуються на землях водного фонду. При складанні цих відомостей враховуються види діяльності та об'єкти, що становлять екологічну небезпеку (табл..7.4).

У перелік суб'єктів, що контролюються органами Держводгоспу України, включаються суб'єкти, розташовані на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), за погодженням з відповідним територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України, а також усі суб'єкти зони діяльності відповідного органу Держводгоспу, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп).

Державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами (підприємства і організації, що звітують по формі N 2-ТП (водгосп), надалі - водокористувачі) незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод. До них відносяться:

- всі без винятку водокористувачі, що здійснюють скид зворотних вод безпосередньо у поверхневі, підземні водні об'єкти, а також на поля фільтрації, накопичувачі, рельєф місцевості тощо, незалежно від обсягів скидів;

Таблиця 7.4

Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку

№ з/п	Об'єкти, що становлять екологічну небезпеку.
	Атомна енергетика і атомна промисловість (у тому числі видобування і збагачення руди, виготовлення тепловиділяючих елементів для атомних електростанцій, регенерація відпрацьованого ядерного палива, зберігання чи утилізація радіоактивних відходів).
	Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.
	Збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів.
	Видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів). Автозаправні станції
	Добування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.
	Хімічна промисловість (включаючи виробництво засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив), текстильне виробництво (з фарбуванням тканин і обробкою їх іншими хімічними засобами).
	Металургія (чорна і кольорова).
	Вугільна, гірничовидобувна промисловість, видобування і переробка торфу, сапропелю.
	Виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива.
	Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива.
	Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).
	Целюлозно-паперова промисловість.
	Деревообробна промисловість (хімічна переробка деревини, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням).
	Машинобудування і металообробка (з литтям із чавуну, сталі, кольорових металів та хімічною обробкою).
	продовження табл.7.4
	Будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включаючи хвостосховища та шламонакопичувачі.
	Будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, автовокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів.
	Тваринництво (тваринницькі комплекси продуктивністю більш як 5000 голів і птахофабрики).
	Виробництво харчових продуктів (м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртзаводи).
	Обробка продуктів і переробка відходів тваринного походження (переробка шкіри, виготовлення клею і технічного желатину, утильзаводи).
	Будівництво каналізаційних систем і очисних споруд.
	Будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, водозабезпечення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.
	Інші окремі об'єкти, будівництво і експлуатація яких можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, які у кожному конкретному випадку визначаються Мінекобезпеки або його органами на місцях.

- усі водокористувачі, що забирають з природних водних об'єктів 50 куб.м на добу і більше. Охоплення обліком менших за обсягами водокористувачів вирішується обласною державною адміністрацією за поданням регіональних управлінь (відділів) комплексного використання водних ресурсів Держводгоспу України. Про прийняття такого рішення органи Держводгоспу України сповіщають водокористувача та його вищестоящу організацію;

- підприємства, що забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших водогосподарських систем і передають зворотні води комунальній (відомчій) каналізації при заборі ними 50 і більше кубічних метрів води на добу, а також водокористувачі, що мають оборотні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 куб.м на добу і більше, незалежно від кількості забраної свіжої води.

Не є використанням вод проведення в акваторії водойм будівельних, днопоглиблювальних, вибухових, бурових, геолого-розвідувальних робіт, а також робіт з видобуваня корисних копалин, прокладки трубопроводів, кабелів тощо.

Особа, що здійснює перевірку, зобов'язана мати при собі посвідчення, а при перевірці режимних об'єктів і допуск, оформлений у встановленому порядку, і подавати ці документи на вимогу працівників контрольно-пропускних пунктів і адміністрації об'єкта.

При перевірці необхідно дотримуватись правил чинного етикету та враховувати економічний стан суб'єктів господарювання, намагатися запобігати зривам їхньої виробничої діяльності шляхом застосування інших заходів впливу, давати зрозумілі та чіткі вказівки і рекомендації, намагатися давати корисні поради, здійснювати перевірку на високому професійному рівні, висувати лише реальні вимоги, мати бажання розглянути компроміс щодо вирішення водогосподарських проблем, бути вимогливим щодо забезпечення дотримання водного законодавства, якщо керівництво суб'єкта не намагається і не має бажання поліпшити ситуацію.