9.3.1 Протипожежні вимоги до місць спалювання порубкових решток від заготовки лісу і весняного доочищення місць рубок

Місця спалювання порубкових решток від заготовки лісу і весняного доочищення місць рубок (далі - місця спалювання), що пов’язані з технологічними умовами лісогосподарського виробництва, можуть бути: постійними, які організовуються на верхніх складах; тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться в місцях проведення лісогосподарських заходів: лісосіки суцільних, вибіркових, поступових рубок тощо.

Місця спалювання (майданчики для спалювання порубкових решток) повинні бути відведені на відстані не менше 25 м від стіни лісу, окремо ростучих дерев і молодняка. Вся територія навколо майданчика в радіусі 25 м повинна бути очищена від наземних горючих матеріалів і обмежена мінералізованою смугою шириною 2,8 м.

Протягом пожежонебезпечного періоду спалювання порубкових решток виконується тільки у безвітряну абу дощову погоду під наглядом спеціально виділених осіб. У посушливий період (10 і більше днів без дощу) спалювання порубкових решток не дозволяється.

Місця спалювання повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння (лопати, сокири, граблі, бідони з водою, кухлі для води), зйомною цистерною місткістю не менше 1,5 м³, мотопомпою та достатньою кількістю пожежних рукавів. Найменування протипожежного обладнання та засобів пожежогасіння, їх кількість, якими повинно бути забезпечено місце робіт, наведені в нормах забезпечення протипожежним обладнанням та засобами гасіння лісових пожеж пунктів зосередження пожежного інвентаря на лісосічних роботах (додаток 6).

Не дозволяється:

• допускати до спалювання осіб, які не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань;

• при виконанні вогневих робіт користуватися одягом та рукавицями із слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших горючих речовин (ГР);

• зберігати в місцях спалювання одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали.

9.3.2. Протипожежні вимоги до постійних лісокористувачів

З метою зменшення кількості і площі лісових пожеж, їх оперативного виявлення і ліквідації постійні лісокористувачі зобов’язані:

1. Створити систему охорони лісу від пожеж для кожного конкретного лісогосподарського підприєства згідно з Проектом створення і підтримання в експлуатаційному стані системи охорони лісу від пожеж, який розробляється проектною організацією. Проект є складовим елементом системи, котрий містить у собі протипожежні вимоги до лісового фонду і, після затвердження керівником лісового господарства області за погодженням з місцевими Радами і органами Мінприроди області, стає проектною документацією для створення системи охорони лісу від пожеж конкретного лісогосподарського підприємства.

До початку пожежонебезпечного періоду кожного року:

а) складати та затверджувати наказом по лісогосподарському підприємству річний план протипожежних заходів;

б) складати мобілізаційно-оперативний план ліквідації можливих лісових пожеж, погоджувати його з підрозділами МНС, місцевими підприємствами, установами і організаціями, що включені в цей план, затвердити Рішенням місцевої державної адміністрації;

в) складати план організаційних заходів гасіння можливих лісових пожеж, що включає перелік організаційних заходів, які виникають при гасінні лісових пожеж, і посадових осіб, які відповідають за їх проведення.

Оперативно виявляти шляхом наземного маршрутного патрулювання, авіапатрулювання, спостережень з пожежно-спостережних веж (пунктів, щогл тощо) і ліквідовувати лісові пожежі, що виникають.

Вести облік лісових пожеж і своєчасно інформувати структурні підрозділи системи Держкомлісгоспу про лісові пожежі.

Організовувати і здійснювати взаємодію з органами та підрозділами професійної пожежної охорони (державної, відомчої, сільської).

Очищати місця рубок від порубкових решток шляхом складання їх у купи або вали для перегнивання чи спалювання після закінчення пожежонебезпечного періоду.

Місця складування порубкових решток і лісопродукції, що залишені на пожежонебезпечний період, обмежити мінералізованою смугою шириною 2,8 м на відстані 15 м від місць складування. Обмежену територію очистити від наземних горючих матеріалів.

Для куп і валів порубкових решток: висота не повинна перевищувати 1 м, ширина – 2 м, довжина валів – 10 м, відстань між купами і валами в ряду – 4 м, відстань між рядами – 25 м.

Для штабелів лісопродукції: висота не повинна перевищувати – 1,5 м, ширина – довжини лісопродукції; відстань між штабелями в ряду – 4 м, між рядами – 25 м.

Кожне підприємство повинне забезпечувати свої потреби необхідною кількістю води для пожежогасіння. З цією метою необхідно влаштовувати джерела водопостачання (протипожежні водойми з ефективним запасом води в найбільш жаркий період літа не менше 100 м³, водонакопичуючі резервуари такої ж місткості тощо) в місцях з найвищою вірогідністю виникнення лісових пожеж.

Перевірка стану протипожежних водойм, інших джерел водопостачання з протипожежною метою здійснюються відповідальними особами, що призначені керівником, не менш двох разів на рік (навесні і восени) з оформленням відповідного акту.

Протягом пожежонебезпечного періоду щоденно за даними метеорологічних станцій визначати клас пожежної небезпеки за умовами погоди і згідно з ним за місцевою шкалою пожежної небезпеки за умовами погоди - регламент роботи лісопожежних служб.

Проводити у місцевих виробничих колективах, навчальних закладах, зонах відпочинку, що розташовані на території лісового фонду, серед населення, по радіо, телебаченню роз’яснювальну роботу з питань дотримання Правил і способів гасіння лісових пожеж.

На ділянках зон і місць відпочинку необхідно:

– місця для розведення вогнищ утримувати очищеними до мінерального шару ґрунту, обмежувати смугою очищеного ґрунту не менше 2,8 м завширшки і розміщувати на відстані не менше 30 м від будівель та споруд, 25 м – до стоянок автотранспорту;

– у разі використання наметів для розміщення відпочиваючих їх слід встановлювати в 1-2 ряди з відстанню між ними та рядами не менше 2,5 м. Площа, яку займає одна група наметів, не повинна перевищувати 1000 м² при відстані між групами 15 м.

На радіоактивно забруднених територіях необхідно:

• по межі узлісь із задернілими сільськогосподарськими угіддями прокладати мінсмуги завширшки не менше 10 м;

• на всіх проїжджих дорогах в лісових масивах забруднених територій виставляти аншлаги, що попереджають про радіаційну небезпеку і схематично вказують межі територій з прийнятою градацією про щільність забруднення (Кі/км²);

• при гасінні пожеж вживати додаткові заходи щодо захисту людей від шкідливої дії пилу і продуктів горіння ( спецодяг, засоби захисту органів дихання );

• у насадженнях зі щільністю забруднення понад 15 Кі/км² гасіння пожеж проводити авіаційним методом або спеціалізованим пожежним десантом наземними методами.