8.5.1. Перевірки підприємств із питань переробки мінеральної сировини

Державний нагляд за переробкою мінеральної і паливно-енергетичної сировини здійснює територіальне управління, округ і підвідомчі їм інспекції, для чого в їхньому складі мають бути фахівці відповідного профілю. Територіальні органи повинні мати переліки підконтрольних підприємств.

Основою контрольно-профілактичної діяльності органів гірничого нагляду є систематичне проведення перевірок стану охорони і використання мінеральної сировини при переробці відповідно до вимог.

Перевірки підприємств із питань переробки мінеральної сировини проводяться відповідно до планів роботи зазначених органів або за вказівкою керівництва Департаменту, територіального управління, гірничого округу.

У практиці контрольної роботи можуть застосовуватися два види перевірок - комплексні та цільові (вибіркові).

Комплексні перевірки ставлять за мету всебічно вивчити стан питань раціонального, комплексного освоєння мінерально-сировинних ресурсів, зокрема роботу гірничого цеху, цеху підготовки сировини до переділу, умови постачання (транспортування) сировини на переробку, власне переділ мінеральної сировини, збереження й облік втрат на всіх перерахованих ділянках.

Комплексні перевірки проводяться згідно з графіками не рідше ніж один раз за один-два роки. До перевірок можуть залучатися фахівці проектних і науково-дослідних організацій, представники органів охорони природи. Керівництво перевірками здійснюється працівниками Департаменту, територіального управління, гірничого округу, начальником інспекції.

Перевірки можуть здійснюватися у складі комплексних обстежень підприємств з питань охорони праці, разом із перевірками геологічних та маркшейдерських служб.

По кожному комплексному обстеженню розробляється план-завдання, в якому враховується перелік об'єктів (підрозділів) і питань, що підлягають перевірці. Цей план при обстеженні розглядається з керівником підприємства і доводиться до відома керівників служб, цехів і ділянок.

Під час перевірки нарівні з іншими розглядаються такі питання:

1. відповідність технічного рівня підприємства останнім досягненням техніки та технології у галузі;

2. виконання раніше виданих приписів цільових і комплексних обстежень;

3. забезпечення речовинного складу вихідної сировини відповідно до проектних рішень;

4. виконання плану підприємства з впровадження нової техніки і технології для підвищення вилучення корисних компонентів при переробці;

5. стану забезпечення інструктажу працівників у частині ведення технологічного процесу за встановленим регламентом та із забезпеченням мінімальних втрат компонентів.

Цільовим (вибірковим) перевіркам підлягають підприємства, що порушують технологію переробки, з низькими показниками вилучення корисних компонентів і низьким рівнем комплексності використання мінеральної сировини. Необхідність таких перевірок встановлюється в результаті комплексних перевірок, систематичного аналізу раніше виданих приписів, а також форм статистичної звітності підприємств про видобуток, переробку і вилучення корисних компонентів. Вони проводяться за планами гірничого нагляду на ділянках, секціях чи в цехах з метою поглибленого вивчення окремих питань, де за даними попередніх перевірок найчастіше допускали великі й типові випадки втрат корисного компонента при переробці.

Інспектором чи на його вимогу інженерно-технічними працівниками підприємства повинні бути проведені контрольні випробування агрегату чи вузла технологічної схеми, позначені в приписах попередніх перевірок, а також вибіркове випробування інших вузлів технологічної системи.

Програма перевірки

Програма комплексної перевірки складається з двох етапів.

Перший етап передбачає підготовку до перевірки, під час якої здійснюється:

1. Вивчення проектів переробних підприємств і переліку компонентів, що підлягають вивченню.

2. Вивчення технічної документації: технологічних інструкцій і регламентів на переробку; інструкцій з випробування продуктів переробки (відборів і підготовка проб) і державних стандартів з відповідних питань; стандартів підприємства та технічних умов на сировину, продукти переробки й устаткування; методик хімічних аналізів, що використовуються.

3. Ознайомлення зі станом вивчення технологічності мінеральної сировини, що переробляється, за матеріалами затвердження запасів у ДКЗ і за результатами проведених напівпромислових і промислових іспитів, рекомендаціями науково-дослідних і проектних організацій.

4. Співставлення величини втрат компонентів, передбачених проектом з очікуваними показниками та з урахуванням речовинного складу оброблюваної сировини, згідно з геолого-технологічним картуванням.

5. Вивчення наявних нових технологічних розробок щодо підвищення рівня вилучення корисних компонентів, комплексного використання сировини з метою підготовки відповідних рекомендацій. П. 1, п. 2, п. 3 частини 2 ст. 53 Кодексу України про надра.

6. Аналіз звітних даних про роботу підприємства і втрат корисних компонентів за відповідними формами статистичної звітності (5-ПЕК, 9-ЕТ, 13-МЕТ, 71-ТП, 14-ТП тощо) з метою виявлення підприємств з втратами, що перевищують проектні, як об'єкта цільового контролю.

Другий етап передбачає контроль на місці за виконанням вимог нормативних і проектних документів у частині повноти і комплексності вилучення корисних компонентів шляхом розгляду фактичного стану:

1. Відповідності кількості та якості сировини, врахованого окремо постачальником (гірничим цехом) і переробним підприємством (за період роботи з часу закінчення попередньої перевірки).

2. Визначення кількості зробленої продукції на підставі даних балансового (генерального) випробування, вагових чи маркшейдерських вимірів і його відповідності кількості переробленої сировини.

Під час перевірки на другому етапі рекомендується вивчити на місці:

1. порядок обліку кількості та якості сировини, що надходить на переробку з кожного родовища окремо;

2. ефективність використання даних геолого-технологічного картування родовища для планування і керування якістю сировини і технологічним процесом;

3. правильність ведення технологічного і товарного балансів добутої і переробленої сировини, основних і супутніх компонентів;

4. розміщення й ефективність роботи контрольно-вимірювальних приладів у частині визначення кількості та якості мінеральної сировини, продуктів її переробки, стан приладів й інструментів проборозробної лабораторії, надійність і вірогідність визначення показників у системі вагового господарства, якість виконання аналітичних робіт хімлабораторії;

5. стан технологічного устаткування підприємства, наявності і змісту документації натурної перевірки роботи апаратів і технологічного устаткування, обліку передбачених регламентом зупинок технологічного процесу, відповідності технологічного регламенту проекту;

6. стан обліку і збереження корисних копалин, що тимчасово не використовуються, концентратів, промпродуктів, відходів переробки, що містять корисні компоненти;

7. розподіл і причини утворення втрат у продуктах переробки: різнойменні концентрати і хвости, у тому числі від механічних утрат, позапланових простоїв устаткування при збереженні, транспортуванні.

Під час комплексного обстеження підприємства особливу увагу потрібно приділити правильності ведення технологічного і товарного обліку добутої і переробленої сировини, основних і супутніх компонентів на основі даних балансових випробувань і фізичних вимірів. У випадку виявлення істотних розбіжностей результатів товарного і технологічного балансу (при балансовому випробуванні) рекомендується розглянути результати проведеного підприємством генерального випробування технологічної схеми або організувати його проведення.

При цьому необхідно враховувати, що для проведення такого випробування підприємство має виконати:

• перевірку відповідності схеми ланцюга апаратів на проектному об’єкті;

• порівняння фактичних умов і результати роботи апаратів з передбаченими паспортом (регламентом);

• усунення недоліків роботи апаратів: регулювання зазорів, насадок, тиску, щільності пульпи, рівня її в зумпфах, завантаження млинів кулями, що мілять, кількості обертів імпелеру і кількості повітря в пульпі при флотації та інших;

• порівняння результатів обліку сировини, видобутої гірничим цехом з одного боку, та тією, що надійшла на фабрику в контрольований період з іншого (з урахуванням кількості сировини в бункерах);

• аналіз фактичних втрат корисних компонентів, їхнього порівняння з проектною; виявлення причин втрат у продуктах переробки.

Після перерахованих робіт визначаються вузли технологічної схеми (апарати, машини), що є джерелами наднормативних втрат, і розробляються заходи щодо усунення наявних порушень і недопущення наднормативних втрат.