8.3.2.Контроль за дотриманням встановленого порядку передачі розвіданих родовищ мінеральних вод для промислового освоєння

Своєчасна перевірка дотримання порядку передачі родовищ корисних копалин для промислового освоєння забезпечує попередження фактів передачі родовищ мінеральних вод або їх ділянок із незакінченим комплексом необхідних геологічних і гідрогеологічних робіт, з недостатньо повною і недостовірною оцінкою запасів мінеральних вод, а також з недостатніми геологічними та іншими матеріалами.

На родовищах мінеральних вод, намічених до передачі для промислового освоєння, має бути закінчений цілком необхідний комплекс геологорозвідувальних робіт і виконані наступні вимоги, визначені Порядком передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1995 р.:

1. оформлений спеціальний дозвіл на користування надрами;

2. промислові запаси мінеральних вод, затверджені в ДКЗ України;

3. ліквідовані у встановленому порядку розвідувальні свердловини;

4. акт технічного стану експлуатаційних і спостережних свердловин, оголовків свердловин, обладнаних запірною арматурою;

5. виконані рекомендації ДКЗ у частині оцінки запасів мінеральних вод, оформлені довідкою;

6. збережені в належному вигляді наземні центри і знаки геодезичної опорної мережі й знімального обґрунтування.

До матеріалів підрахунку запасів має бути доданий висновок Одеського науково-дослідного інституту курортології і фізіотерапії Мінздраву України про кондиції на розвідані мінеральні води, а також довідка від організації, якій передаються запаси, про потрібну кількість мінеральних вод.

Для передачі розвіданого родовища утворюється міжвідомча комісія, до складу якої входить і представники гірничого нагляду.

Передача родовища мінеральних підземних вод оформляється актом, до якого додаються довідки, протоколи, описи та інші документи, зазначені вище.

Проекти (технологічні схеми) розробки родовищ мінеральних вод і складені на їх основі щорічні плани відбору і витрат мінеральної води до свого затвердження, згідно з вимогами ст. 51 Кодексу України про надра, підлягають узгодженню з Держпромгірнаглядом і Міністерством охорони навколишнього природного середовища. Технологічні схеми розробки надаються на узгодження проектними організаціями, а щорічні плани відбору і витрат мінеральних вод - організаціями, що безпосередньо здійснюють експлуатацію родовищ.

Технологічні схеми розробки родовищ мінеральних вод визначають:

• необхідну кількість експлуатаційних, спостережних та резервних свердловин;

• способи каптажу, системи перекачування, транспортування і попередньої переробки мінеральних вод (стабілізація, розбавлення, підігрів, охолодження та інші методи);

• комплекс заходів з безперебійного забезпечення мінеральними водами всіх споживачів;

• порядок та строки зберігання видобутих мінеральних вод;

• нормативи втрат мінеральних вод при їх видобутку, транспортуванні та використанні.

Під час розгляду наданих на узгодження технологічних схем розробки родовищ мінеральних вод необхідно приділити особливу увагу розділу "Система розробки родовища мінеральних вод". У цьому розділі повинен бути чітко встановлений спосіб і оптимальний режим експлуатації свердловин, що визначаються конкретними гідрогеологічними умовами родовища, кількістю затверджених запасів мінеральних вод і потреб у ній водокористувача. Необхідно звернути увагу на виконання рекомендацій з експлуатації Протоколу затвердження запасів мінеральних вод ДКЗ України.

Режим експлуатації свердловин може бути безупинним (цілодобовим) або переривчастим (крановим), але в будь-якому випадку забір мінеральної води не повинен перевищувати затверджені запаси і відповідати потрібній кількості. Варто мати на увазі, що у всіх випадках, коли це можливо в гідрогеологічному і технічному відношенні, розробка родовищ мінеральних вод повинна здійснюватися за режиму самовиливу, оскільки це дає змогу зберегти природний склад і властивості мінеральних вод. Переривчаста (кранова) експлуатація свердловин у режимі самовиливу допускається, якщо доведено, що кондиції мінеральних вод у цьому випадку не змінюються.

Якщо розробка родовищ мінеральних вод у режимі самовиливу неможлива, то може застосовуватися режим примусового водовідбору (відкачки різними насосами). У цих випадках необхідно звертати увагу на відповідність продуктивності закладеного в технологічну схему насосного устаткування реальної продуктивності експлуатаційних свердловин. При експлуатації свердловин з газонасиченими водами примусовим водовідбором повинні бути передбачені заглибні насоси, причому, обов'язковою умовою при цьому є занурення насосів на глибину, більшу за глибину прояву у воді газової фази.

У рекомендаціях з організації і проведення раціональної розробки родовищ мінеральних вод обов'язково має бути передбачено каптажування всіх природних виходів мінеральних вод і облаштування свердловин спеціальними оголовками, що задовольняють наступні вимоги:

• нормальна експлуатація свердловин при різних режимах;

• стійкість матеріалів оголовків до корозійної дії мінеральних вод;

• зручність ведення спостережень за режимом мінеральних вод;

• можливість вільного проникнення в стовбур свердловини з мінімальним демонтажем оголовка і його вузлів у разі потреби його ремонту;

• передбачена при необхідності установка ємкостей годинного чи добового запасу води.

Крім того, в цьому розділі має бути передбачено будівництво надкаптажних споруд і рекомендації з їх конструкції. Тут же повинні бути рекомендації з установки контрольно-вимірювальної апаратури й автоматизації вимірів параметрів режиму родовища мінеральних вод (відбір води, тиск, температура).

Технологічною схемою повинно бути передбачено програму режимних спостережень, у якій наводиться перелік всіх об'єктів спостережень, контрольованих показників режиму (дебіт води і газу, статичний і динамічний рівні, температура, хімічний склад тощо), частота і терміни спостережень, кількість і види хіманалізів, частота відбору проб на баканаліз тощо).

Під час розгляду й узгодження технологічних схем розробки родовищ мінеральних вод варто мати на увазі, що:

1. конструкції експлуатаційних свердловин повинні забезпечувати довготривалість і надійний відбір мінеральних вод у такій кількості, що відповідає затвердженим запасам, а також збереження природних властивостей мінеральних вод;

2. кожен тип мінеральних вод у межах родовища, що розробляється, або його ділянки повинен виводитися мінімальною кількістю свердловин (але не менше двох для слабко захищених горизонтів), з яких одна може бути резервною у разі ремонту чи заміни основної експлуатаційної свердловини; для глибоких свердловин, з надійними гідрогеологічними умовами розробки родовищ мінеральних вод, буріння дублерів є необов'язковим;

3. кожна каптажна свердловина повинна виводити тільки один тип мінеральної води; стан каптажу й обсадних колон повинен унеможливлювати будь-які витоки мінеральної води;

4. внутрішній діаметр експлуатаційної колони труб свердловини має забезпечувати оптимальні умови водовідбору залежно від конкретних умов (самовилив, газліфт, примусова відкачка), а у випадку нестійкості експлуатаційного інтервалу водоносного горизонту в свердловину спускають фільтр, конструкція якого повинна унеможливлювати потрапляння у свердловину часток гірничих порід;

5. при каптажі агресивних стосовно металу мінеральних вод (у першу чергу вуглекислих, сульфідних, ропних) експлуатаційні колони каптажних свердловин повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів (нержавіючої сталі, вініпласту тощо);

6. для всіх обсадних колон має бути передбачено обов'язкову цементацію заколонного простору від башмака до устя.

Під час узгодження щорічних планів відбору і витрат мінеральної підземної води органам Держпромгірнагляду повинні надаватися наступні матеріали:

• план відбору і витрати мінеральних вод, розроблений на підставі технологічної схеми і розписаний за місяцями і свердловинами з додатком необхідних розрахунків, що обґрунтовують потребу в мінеральних водах організацій, підприємств та установ;

• графічна схема розташування експлуатаційних, спостережних і резервних свердловин із зазначенням їх номерів і основних експлуатаційних параметрів (дебітів, мінералізації, тисків тощо), а також інших бальнеотехнічних споруд, які беруть участь у розробці і використанні мінеральних вод.

До плану відбору і витрати мінеральних вод додається пояснювальна записка, в якій наводяться короткі дані щодо технологічної схеми розробки родовища, технічного стану свердловин та інших надкаптажних споруд, про стан режиму родовища за останні 3 - 5 років, зведення про втрати мінеральних вод за минулий рік і характеристика причин їх утворення, а також проведені й намічені заходи з поліпшення стану розробки родовища і зменшення втрат мінеральних вод у процесі транспортування, збереження і використання.

Під час розгляду щорічних планів відбору і витрат мінеральних вод необхідно забезпечити наступне:

• дотримання затверджених технологічних схем розробки родовищ мінеральних вод;

• застосування раціональних методів і способів видобутку мінеральних вод, що забезпечують захоплення на глибині і виведення на поверхню мінеральних вод з максимально можливим дебітом, напором;

• збереження їх природного хімічного складу і фізичних властивостей;

• відбір мінеральних вод у кількості, що не перевищує затверджених у ДКЗ України експлуатаційних запасів й відповідно до потреби в них споживача;

• скорочення невиправданих втрат мінеральних вод і своєчасне виконання заходів, спрямованих на поліпшення стану розробки родовищ;

• недопущення псування і передчасного виснаження родовища мінеральних вод, що розробляється.

Під час перевірки розрахунків потреби організацій, установ і підприємств у мінеральних водах варто мати на увазі, що для наповнення однієї ванни потрібно 300 літрів води з урахуванням її ополіскування, а норми витрат мінеральних вод при розливі встановлюються в кожному окремому випадку відповідним техніко-економічним розрахунком, наведеним у проекті підприємства.

Порядок узгодження дозволу на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення. Під час узгодження умов спеціального використання природних ресурсів органам Держпромгірнагляду необхідно, в першу чергу, звертати увагу на наявність повного пакета документів на користування надрами: ліцензії на користування надрами, проекту розробки родовища, акта гірничого відводу; наявність затверджених запасів корисної копалини в ДКЗ України, відповідність затверджених запасів мінеральних вод їх кількості; наявність акта передачі родовища в експлуатацію; наявність затверджених проектів зон санітарної охорони, а також виконання надрокористувачем раніше виданих розпоряджень органів Держпромгірнагляду.

Розгляд проектів гірничих відводів

Основним документом для розгляду проектів гірничих відводів для розробки родовищ мінеральних вод є Положення про порядок надання гірничих відводів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 59, а також матеріали підрахунку запасів мінеральних вод з протоколом ДКЗ України.

Гірничі відводи можуть надаватися підприємствам і громадянам тільки за наявності в них спеціального дозволу на користування надрами, а також затвердженого у встановленому порядку проекту (технологічної схеми) розробки родовища корисної копалини. При зміні користувача надр чи реорганізації підприємства переоформляються акт про надання гірничого відводу і напис на копії топографічного плану.

Під час розгляду проектів гірничих відводів для розробки родовищ мінеральних вод особливу увагу потрібно приділяти правильності визначення меж гірничих відводів, які мають базуватися на результатах гідрогеологічного вивчення родовищ і визначаються розрахунковим шляхом територіальними геологічними організаціями за встановленими методиками для конкретного виду родовища з урахуванням складності його геологічної будівлі.

Межі гірничого відводу визначаються:

• для всього родовища, якщо один надрокористувач, - контуром підрахунку промислових запасів, оцінених у ДКЗ;

• для окремих свердловин у межах одного родовища (для декількох надрокористувачів) - межі гірничого відводу визначаються розрахунковим шляхом по межі нульового струму води для окремих свердловин (з урахуванням дозволеного відбору води), що відповідає другій зоні санітарної охорони водного об'єкта;

• у разі якщо межі нульового струму свердловин (межі гірничих відводів) перетинаються, то межа між ними визначається умовно, по лінії, що з'єднує дві точки перетинання кіл (меж гірничих відводів), при цьому актами гірничих відводів визначається спільна відповідальність надрокористувачів за раціональний видобуток мінеральних вод та охорону родовища, що розробляється, при цьому відбір води регулюється затвердженими планами і контролюється інспектором гірничого нагляду.