Розділ 2. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища

2.1. Правове забезпечення громадського екологічного контролю в Україні

Громадськість є одним із найважливіших національних ресурсів для розвитку і впровадження екологічного законодавства. Кожна людина особисто зацікавлена, щоб оточуюче її середовище було чистим, здоровим і неушкодженим, а тому залучення громадськості до формування екологічної політики держави є вирішальним чинником у створенні ефективного режиму охорони навколишнього природного середовища. В останні роки відбулися певні позитивні зрушення у процесі становлення передумов ефективного залучення громадськості до вирішення екологічних проблем. Усе чіткіше визначається стратегія і тактика громадської екологічної політики, реалізації форм та застосування методів екологічного стимулювання як на місцевому, так і загальнодержавному рівнях, впровадження попереджувальних заходів для збереження довкілля представниками екологічної громадськості. Інституційний розвиток суспільства триває.

Право громадян брати участь в управлінні державними справами, що включає в себе питання довкілля та екологічних прав громадян, передбачено в основному законі України – Конституції (ст.. 38), поряд із правом брати участь в всеукраїнському та місцевих референдумах.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» деталізовано і виділені наступні екологічні права громадян:

1. безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

2. право на участь в обговоренні та внесенні пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

3. участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

4. участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об’єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

5. здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

6. участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

7. участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

8. об'єднання в громадські природоохоронні формування;

9. вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

10. одержання екологічної освіти;

11. подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

12. оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Екологічні права громадян забезпечуються:

а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;

в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Посилила роль громадськості у вирішенні природоохоронних проблем, реалізації екологічних прав громадян Конвенція ООН «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля»(Оргуська конвенція), яка стала частиною національного законодавства.

Україна підписала Оргуську конвенцію 25.06.98 року і ратифікувала її Законом № 832-ХIV від 06.07.99 року – однією з перших у Європі, де передбачено механізми міжнародного контролю за її виконанням. Відтак, Оргуська конвенція є потенційно ефективним інструментом екологізації державної політики. Участь громадськості у прийнятті рішень визначена Оргуською конвенцією у формі громадських слухань, відкритих засідань, участі в екологічній експертизі та оцінці впливу на довкілля, в розробленні екологічних програм, планів, політики, законодавчих та інших нормативно-правових актів, у видачі дозволів на здійснення діяльності, пов’язаної з поводженням з небезпечними речовинами та матеріалами. Формально громадянин, базуючись на положеннях Оргуської конвенції, може звернутися до судових органів з метою оскарження певного рішення або відновлення порушеного права. Держави – Сторони зобов’язані вживати заходів щодо охорони довкілля, включаючи  прийняття рішень про заборону діяльності, яка завдає шкоди довкіллю.

Надання інформації за Оргуською конвенцією – це зобов’язання держави, уособлене Урядом, а не одного лише Мінприроди.

У 2004 році наказами Мінприроди було прийнято та зареєстровано у Мінюсті «Положення про порядок надання екологічної інформації Мінприроди України» та «Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля». Мінприроди вважає їх механізмами застосування Оргуської Конвенції.

Постановою Верховної Ради України «Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля» від 4 листопада 2004 року № 2169 – ІV та доручення Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 51333/1/1-04 рекомендується Кабінету Міністрів України та обласним адміністраціям забезпечити:

- щорічне інформування населення через засоби масової інформації про 100 об’єктів, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища;

- щоквартальне інформування про 10 об’єктів, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища на загальнодержавному рівні за минулий квартал;

- до 1 січня 2005 року розроблено та затверджено положення про мережу загальнодержавної екологічної автоматизованих інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації та місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.

Групу прав громадян на участь у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, можна поділити умовно на такі групи:

1. Участь в обговоренні та внесенні пропозицій до проектів нормативно-правових актів, у розробці міждержавних, державних, регіональних, місцевих та інших територіальних програм, місцевих планів дій, стратегій та інших документів.

2. Участь в обговоренні та внесенні пропозицій до матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан довкілля.

3. Видача відповідних документів на використання природних ресурсів, на навмисне вивільнення генетично змінених організмів у довкіллі, а також діяльність, яка пов’язана із забрудненням навколишнього природного середовища, поводження з небезпечними речовинами, відходами та їх розміщення.

4. Участь в розробці та здійснення заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів, участь в прийнятті рішень щодо витрат, пов’язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища.

Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища (надалі - громадські інспектори), котрі призначаються відповідними органами громадських природоохоронних формувань або головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій. Громадські інспектори з охорони навколишнього середовища здійснюють свою роботу згідно з «Положенням про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища»

Основним завданням громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища є:

• безпосередня участь громадськості у справі покращення екологічної ситуації;

• надання допомоги органам державного контролю в забезпеченні дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища підприємствами, установами, організаціями та громадянами, попередження та виявлення порушень природоохоронного законодавства, ліквідації їх наслідків;

• екологічна просвіта,виховання та інформування широких верств населення через засоби масової інформації.

Об'єктами громадського контролю є охорона і використання землі, її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, природних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні, сельбищних територій і міського середовища.

Громадський контроль базується на принципах законності, гласності і демократизму, захисту екологічних прав громадян відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

При здійсненні своєї контрольної діяльності громадський інспектор повинен керуватись чинним законодавством та нормативними актами Уряду з питань охорони навколишнього природного середовища, рішеннями Мінприроди України та його органів на місцях, положенням про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища.

Організацію діяльності громадських інспекторів здійснюють відповідно громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної екологічної інспекції.

Громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної екологічної інспекції зобов'язані систематично інструктувати громадських інспекторів, проводити з ними наради, семінари з обміну досвідом, надавати їм практичну допомогу в здійсненні їх природоохоронної діяльності.

З метою координації роботи громадськості, широкого залучення її до розробки та виконання заходів з охорони навколишнього природного середовища, бережливого ставлення до природних ресурсів і підтримання контактів з природоохоронними органами при громадських природоохоронних формуваннях та при підрозділах Державної екологічної інспекції можуть створюватись на громадських засадах штаби громадських інспекторів.

Організаційними формами громадського контролю можуть бути планові та термінові перевірки об'єктів, цільові рейди, участь в перевірках, що здійснюють органи державного контролю, та термінові перевірки ( у випадках отримання оперативної інформації про грубе порушення природоохоронного законодавства, про аварію або надзвичайну ситуацію).