10.3. Перевірка пересувних джерел забруднення

Стрімке зростання кількості автомобілів на Україні в останні роки, гармонізація вітчизняного законодавства з вимогами СОТ і ЕС спонукали до створення нових вітчизняних стандартів у сфері нормування викидів відпрацьованих газів автомобілів. Було розроблено і введено в дію два нових екологічних стандарти:

1. ДСТУ 4276-04 “Норми і методи вимірювань димності у відпрацьованих газах автомобілів з дизелями або газодизелями“.

2. ДСТУ 4277-04 “Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, що працюють на бензині або газовому паливі”.

Згідно з цими стандартами та вимогами до викидів відпрацюваних газів інспектори Держекоінспекції та ДАІ здійснюють перевірку всіх транспортних засобів.

При перевірці пересувних джерел на підприємствах обстеженні підлягають транспортні дільниці або цехи.

В акті державний екологічний інспектор повинен відобразити:

- кількість автомобілів з бензиновими двигунами, дизельними та тих, що працюють на газоподібному паливі;

- наявність контрольно- регулювальних пунктів (постів)- КРП, їх оснащеність обладнанням, контрольно-вимірювальною апаратурою, можливість роботи в холодну пору року.

На підприємствах, що не оснащені КРП, перевіряється:

• наявність договору з іншою організацією, яка проводить визначення вмісту забруд­нюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів, та періодичність перевірок;

• дотримання термінів державної повірки приладів (не рідше 1 разу на 6 місяців для газоаналізаторів і 1 разу на рік для димомірів);

• наявність необхідної технічної документації:

• ведення журналів обліку результатів вимірів, відміток про направлення автотранспортних засобів на ремонт, наявність та дотримання графіка перевірки автотранспорту на вміст оксиду вуглецю, вуглеводнів та димності у відпрацьованих газах автомобілів;

• наявність дільниць (постів) з ремонту та обслуговування систем живлення і запалення двигунів, їх укомплектованість газоаналітичною апаратурою.

Перевірка вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів проводиться:

• на підприємствах-виготовлювачах;

• на контрольно-регулювально­му посту та на складі готової продукції;

• на підприємствах, що здійснюють ремонт, технічне обслуговування експлуатацію автомобілів, на контрольно-регулювальному пункті (посту) та при виїзді (в'їзді) з території підприємства;

При виявленні порушень встановлених стандартами норм вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів: на підприємствах-виготовлювачах, підприємствах, що здійснюють ремонт, технічне обслуговування, автомобіль на склад готової продукції відправляти заборонено - він відправляється на регулювальні роботи; на підприємствах, що здійснюють експлуатацію, автомобіль до рейсу не допускається і направляється на регулювання.

Контрольні виміри вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів проводяться приладами Держекоінспекції або підприємства, що перевіряється.

Викиди забруднюючих речовин від пересувних джерел в атмосферне повітря постійно зростають, за таких умов особлива роль належить контролю за викидами відпрацьованих газів транспорту. Відповідно до вимог ст. 56 Закону «Про охорону навколишнього середовища», ст. 10 і 17 Закону «Про охорону атмосферного повітря», ст. 11 Закону «Про міліцію» щодо зменшення забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами двигунів автотранспортних засобів, на території областей проводитися цільова профілактична акція «Чисте повітря - 2009». Її мета — виявити та припинити експлуатацію техніки, що забруднює повітря. Державтоінспекція спільно з територіальними підрозділами Державної екологічної інспекції Мінеприроди України вживає дієвих заходів реагування за фактами допущених порушень екологічних вимог до транспортних засобів.

Створюють оперативні групи, які оснащені газоаналізаторами та димомірами для проведення екологічного контролю транспортних засобів. За експлуатацію автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням “нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80, 81 КУпАП) передбачено притягнення винних до відповідальності - накладення штрафу - як для фізичних, так і для юридичних осіб. А ст.17 Закону «Про охорону атмосферного повітря» забороняє експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи.

Під час контролю технічного стану транспортних засобів на лінії буде проводитись перевірка двигунів щодо токсичності та димності відпрацьованих газів, наявності підтікання палива в їх паливній системі. Перевірка рівня шкідливих викидів двигунів транспортних засобів здійснюється із застосуванням вимірювальних приладів, які в установленому порядку пройшли перевірку в органах Держспоживстандарту України. У разі виявлення фактів перевищення вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигунів та наявності у транспортних засобах технічних несправностей, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху (несправності рульового керування, гальмівної системи, тягово-зчіпного пристрою, незадовільний стан коліс або шин) або переобладнаних з порушеннями чинних вимог, експлуатацію таких авто буде заборонено.

Вимоги до стану автомобілів з дизелями або газодизелями. Димність автомобілів (двигунів) за ДСТУ 4276-04 не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 10.2. Вимірювання димності проводять за допомогою приладів - оптичних димомірів у режимі вільного прискорення при положенні педалі керування паливоподачі до упору.

Таблиця 10.2

Димність автомобілів (двигунів), по ДСТУ 4276-04

Автомобілі	Гранично допустимий показник ослаблення світлового показника Кдоп,м-1	Гранично допустимий коефіцієнт ослаблення світлового потоку Nдоп, %
Автомобілі з дизелями без наддуву	2,5	66
з наддувом	3,0	73
Автомобілі з газодизелями без наддуву	1,7	52
з наддувом	2,0	58

Таке положення педалі зберігати, доки не буде досягнута максимальна частота обертання холостого ходу. За показниками димоміра визначають максимальну величину нормованого показника димності за період розгону двигуна. Після цього педаль керування паливоподачею треба повернути в положення, що відповідає мінімальній частоті обертання колінчастого вала двигуна в режимі холостого ходу. Заміри необхідно повторити не менше 6 разів з інтервалами 15 с. Температура відпрацьованих газів повинна бути не нижче 70°С. Температура моторної оливи двигуна - не менше 80°С.

Основним показником димності, який нормується, є натуральний показник ослаблення світлового потоку К, допоміжним - коефіцієнт ослаблення світлового потоку N. Димність автомобілів (двигунів), офіційно затверджених під час сертифікації за ДСТУ UN/ECE R 24-03 (Правилами ЄЕК ООН №24-03), не повинна перевищувати значень, що вказані в документі про сертифікацію або наведені заводом-виробником на знаку офіційного затвердження типу транспортного засобу для режиму вільного прискорення. Димність автомобілів (двигунів), не сертифікованих за ДСТУ UN/ECE R 24-03 (Правилами ЄЕК ООН №24-03), не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 10.2.

Порядок підготування та проведення вимірювання димності. Під час вимірювання димності для живлення двигуна треба застосовувати дизельне або газове паливо і мастильні матеріали, що передбачені документами з експлуатації автомобіля і відповідають вимогам чинних нормативних документів на їх виготовляння. Випускна система автомобіля повинна бути у повній комплектності, не мати прогарів, механічних пробоїн та нещільностей у з'єднаннях, які призводять до витоку відпрацьованих газів і підсмоктування повітря, що його визначають зовнішнім оглядом.

Перед вимірюванням димності двигун повинен бути прогрітим так, щоб температура охолоджувальної рідини (або моторної оливи для двигунів з повітряним охолодженням) була в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника або, якщо такі дані відсутні, не менше ніж +80 °С. Обмежувальний гвинт повної подачі палива повинен бути опломбованим (якщо опломбування передбачено конструкцією). Контролювання температурного режиму двигуна здійснюють за штатними покажчиками автомобіля або з використанням додаткових засобів вимірювання. З 1.01.2007 року запроваджують обов'язкове інструментальне визначання температури моторної оливи в системі змащування двигунів (як з рідинним, так і з повітряним охолоджуванням), яка повинна бути в діапазоні робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника або, якщо такі дані відсутні, від +60 °С до +100 °С (для двигунів з повітряним охолоджуванням верхня межа робочих температур не повинна перевищувати +120 °С).

Вимірювання димності в режимі вільного прискорення треба проводити в такій послідовності:

• встановити важіль перемикання передач (вибирач швидкості для автомобілів з автоматичною коробкою передач) у нейтральне положення;

• загальмувати автомобіль стоянковим гальмом;

• зупинити двигун (якщо він працював);

• приєднати пробовідбиральну магістраль димоміра до випускної системи автомобіля;

• запустити двигун;

• під час роботи двигуна з мінімальною частотою обертання холостого ходу швидко (швидше, ніж за одну секунду), але без ривків перемістити педаль керування паливоподачею до упору.

Таке положення педалі зберігати, доки не буде досягнута максимальна частота обертання холостого ходу, яку обмежує регулятор. За показаннями димоміра визначити максимальну величину нормованого показника димності за період розгону двигуна. Після цього педаль керування паливоподачею повернути у положення, що відповідає мінімальній частоті обертання колінчастого вала двигуна в режимі холостого ходу. Стрілка димоміра повинна повернутися у вихідне положення. Цей процес треба повторити не менше шести разів з інтервалами не більше ніж 15 с. Останні чотири виміряні значення повинні лежати в зоні шириною не більше ніж 0,25 м^-1 і не повинні утворювати послідовність, що спадає. Загальна тривалість проведения шести вимірювань не повинна перевищувати 2 хв;

• перед початком і після закінчення шести вимірювань треба перевірити нульове положення стрілки димоміра. Якщо після закінчення шести вимірювань відхил стрілки від нульового положення перевищує 1% в одиницях шкали приладу, вимірювання необхідно повторити;

• результатом вимірювання димності вважають середнє арифметичне значення чотирьох останніх вимірювань.

За результатами вимірювання димності заповнюють протокол.

Автомобіль, для якого димність відпрацьованих газів не перевищує гранично допустимих значень, вважають таким, що пройшов випробовування.

Засоби вимірювання. Засоби вимірювання повинні бути повірені відповідно до вимог ДСТУ 2708. Для визначення димності відпрацьованих газів двигунів автомобілів застосовують димоміри безперервної дії зі стрілочними, цифровими чи іншими пристроями, що реєструють результати вимірювання, працюють за методом просвічування відпрацьованих газів, мають ефективну базу L = 0,43 м і сталу часу разом із системою відбирання відпрацьованих газів, якою комплектують димомір, не більше ніж 30 с. У разі застосування газовідбірної магістралі, конструкція якої приводить до зростання сталої часу, необхідно скоригувати на відповідну величину тривалість режимів вимірювань.

Димомір повинен бути обладнаний пристроями для вимірювання тиску і температури у вимірювальній камері. Тиск відпрацьованих газів у вимірювальній камері не повинен відрізнятися від тиску навколишнього повітря більш ніж на 75 мм вод.ст. Коливання тиску відпрацьованих газів і продувного повітря не повинні приводити до зміни натурального показника ослаблення світлового потоку більше ніж на 0,05 м^-1 для відпрацьованих газів з показником 1,7 м^-1. Температура відпрацьованих газів у момент вимірювання повинна бути не нижчою ніж 70°С і не вищою від максимальної температури, вказаної підприємством-виробником димоміра, причому показання в цьому діапазоні температур не повинні змінюватися більш ніж на 0,1 м^-1, якщо камера заповнена відпрацьованим газом, натуральний показник ослаблення світлового потоку якого дорівнює 1,7 м^-1.

Шкала димоміра повинна бути проградуйована від 0 до безкінечності в одиницях натурального показника ослаблення світлового потоку (м^-1) або від 0 до 100% коефіцієнта ослаблення світлового потоку.

Шкала димоміра повинна дозволяти зчитувати значення натурального показника ослаблення світлового потоку 1,7 м^-1 з точністю до 0,025 м^-1, а коефіцієнта ослаблення світлового потоку - з точністю до 1%.

Основна абсолютна похибка димоміра не повинна перевищувати 2,5 % для коефіцієнта ослаблення світлового потоку. Основна абсолютна похибка пристрою для вимірювання температури моторної оливи не повинна перевищувати ±10°С для діапазону від +50 °С до +150 °С.

Вимоги до пробовідбиральної системи Зондом пробовідбірника повинна служити трубка з відкритим кінцем, спрямована назустріч потоку відпрацьованих газів і розміщена у напрямку осі випускної труби чи подовжувального патрубка. З’єднувальні патрубки між пробовідбірником і димоміром повинні мати довжину (2,5 ± 0,5) м і розміщуватися таким чином, щоб місце відбирання проби було нижче місця входу проби в димомір. Перед димоміром повинен бути встановлений перепускний клапан для запобігання надходженню у нього відпрацьованих газів у періоди між виконанням вимірювань.

Автомобілі з двигунами, які працюють на бензині або газовому паливі (далі - автомобілі): нові і ті, що перебувають в експлуатації. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів під час роботи двигуна в режимах холостого ходу.

Режими роботи двигуна під час вимірювання. Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів визначають під час роботи двигуна в режимі холостого ходу для двох частот обертання колінчастого вала (далі - вала) - мінімальної (n_мін) і підвищеної (n_підв), що встановлені виробником. Якщо значення цих частот не встановлено підприємством-виробником у технічних умовах чи документах з експлуатації автомобіля, то перевіряння здійснюють за n_мін= 800хв^-1 ± 100хв^-1 і n_підв= 2200 хв^-1 ± 100 хв^-1. Перевірка автомобілів, які працюють на бензині, в режимі підвищеної частоти обертання здійснюють лише в разі обладнання двигуна карбюратором.

Контролювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів. Контролювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів здійснюють:

а) на підприємствах, які експлуатують та обслуговують автомобілі: під час технічного обслуговування, після ремонту чи регулювання агрегатів, систем і вузлів, що впливають на вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах, під час вибіркових перевірянь автомобілів, а також на вимогу водіїв;

б) на підприємствах технічного обслуговування і ремонту автомобілів: під час технічного обслуговування автомобілів, після ремонту систем і вузлів, що впливають на вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах, а також на вимогу власників автомобілів;

в) на підприємствах, які виготовляють двигуни і автомобілі: під час випробовування готової продукції;

г) під час сертифікаційних випробовувань та технічного нагляду за сертифікованою продукцією;

д) під час державних технічних оглядів автомобілів;

е) під час перевіряння автомобілів у дорожніх умовах.

Норми вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів. Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладнаних системами нейтралізації відпрацьованих газів (далі - нейтралізатори), не повинен перевищувати межі, наведені у таблиці1. Для автомобілів, які проходять обкатку (пробігом до 3000 км), допустимий вміст вуглеводнів у відпрацьованих газах збільшується на 20% порівняно з даними таблиці 10.3.

Таблиця 10.3

Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладнаних нейтралізаторами

Паливо, на якому працює двигун	Частота обертання	Оксид вуглецю, об’ємна частка, %	Вуглеводні, об’ємна частка, млн-1, для двигунів з числом циліндрів
			до 4, включно	більше ніж 4
Бензин	nмін	3,5*	1200	2500
	nпідв	2,0	600	1000
Газ природний	nмін	1,5	600	1800
	nпідв	1,0	300	600
Газ нафтовий зріджений	nмін	3,5	1200	2500
	nпідв	1,5	600	1000

*Для автомобілів, виготовлених до 1 жовтня 1986 р., допустимий вміст оксиду вуглецю становить 4,5%.

Вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, які працюють на бензині й обладнані нейтралізаторами, не повинен перевищувати межі, наведені у таблиці 10.4.

Автомобілі, які можуть працювати на двох видах палива, причому одна із систем живлення двигуна є основною, друга – резервною, перевіряють лише за роботи на основному паливі.

Автомобілі, які працюють на двох видах палива, причому обидві системи живлення є рівноцінними, перевіряють під час контролювання відповідно під час роботи на обох видах палива

Таблиця 10.4

Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, обладнаних нейтралізаторами

Частота обертання	Автомобілі з окиснювальними нейтралізаторами		Автомобілі з трикомпонентними нейтралізаторами
	Оксид вуглецю, об’ємна частка, %	Вуглеводні, об’ємна частка, млн-1	Оксид вуглецю, об’ємна частка, %	Вуглеводні, об’ємна частка, млн-1
nмін	1,0	600	0,5	100
nпідв	0,6	300	0,3	100

Будова, конструкція і якість виготовляння та складання агрегатів, вузлів і деталей автомобіля повинні забезпечувати виконання вимог цього стандарту протягом усього терміну експлуатації, за умови виконання правил експлуатації і обслуговування, зазначених у документах з експлуатації, які додають до автомобіля.

Порядок підготовки та проведення вимірювання. Під час випробовування автомобіля для живлення двигуна треба застосовувати бензин або газове паливо і мастильні матеріали, що передбачені документами з експлуатації автомобіля і відповідають вимогам чинних нормативних документів на їх виготовляння. Випускна система автомобіля повинна бути у повній комплектності, не мати прогарів, механічних пробоїн та нещільностей у з'єднаннях, які призводять до витоку відпрацьованих газів і підсмоктування повітря, що його визначають зовнішнім оглядом. Перед вимірюванням двигун повинен бути прогрітим так, щоб температура охолоджувальної рідини (або моторної оливи для двигунів з повітряним охолоджуванням) була в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника або, якщо такі дані відсутні, - не менше ніж +80 °С. Контролювання температурного режиму здійснюють за штатними покажчиками автомобіля або з використанням додаткових засобів вимірювання.

З 1.01.2005 року запроваджене обов’язкове інструментальне визначання температури моторної оливи в системі змащування двигунів (як з рідинним, так і з повітряним охолоджуванням), яка повинна бути в діапазоні робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника або, якщо такі дані відсутні, - від +80 °С до +100 °С (для двигунів з повітряним охолоджуванням верхня межа робочих температур не повинна перевищувати +120 °С).

Вимірювання необхідно проводити в такій послідовності:

• встановити важіль перемикання передач (вибирач швидкості для автомобілів з автоматичною коробкою передач) у нейтральне положення;

• загальмувати автомобіль стоянковим гальмом;

• підкласти під колеса автомобіля упорні колодки;

• зупинити двигун (якщо він працював);

• відкрити капот моторного відсіку;

• під'єднати тахометр;

• занурити пробовідбиральний зонд газоаналізатора у випускну трубу автомобіля на глибину не менше ніж 300 мм від зрізу (у разі косого зрізу заміряють від короткої кромки зрізу);

• повністю відкрити повітряну заслінку;

• запустити двигун;

• збільшити частоту обертання вала двигуна до nпідв і витримати цей режим протягом не менше ніж 30 с;

• встановити мінімальну частоту обертання вала двигуна і після стабілізування показів газоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, виміряти вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів (за результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення між максимальним і мінімальним показами приладу за інтервал вимірювання);

• встановити підвищену частоту обертання вала двигуна nпідв і після стабілізування показів газоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, виміряти вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів (за результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення між максимальним і мінімальним показами приладу за інтервал вимірювання).

Якщо автомобіль має декілька випускних труб, то вимірювання необхідно проводити в кожній з них окремо. За результат вимірювання беруть більший із одержаних результатів вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у кожній із випускних труб.

Для проведення вимірювання або регулювання двигуна в закритому приміщенні газовідвід, з'єднаний з випускною системою автомобіля, повинен мати отвір, що його можна закривати, куди вводять пробовідбірник газоаналізатора. Якщо неможливо встановити пробовідбірник на глибину 300 мм, треба скористатися додатковим патрубком.

За результатами вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів заповнюють протокол. Автомобіль, для якого вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах не перевищує гранично допустимих значень , вважають таким, що пройшов випробовування.

Засоби вимірювання. Засоби вимірювання повинні бути перевірені відповідно до вимог ДСТУ 2708. Для визначання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів необхідно застосовувати газоаналізатори безперервної дії зі стрілочними, цифровими чи іншими пристроями, що реєструють результати вимірювання, працюють за принципом інфрачервоної спектроскопії і мають сталу часу разом з системою відбирання відпрацьованих газів, якою комплектують газоаналізатор, не більше ніж 30 с.

Вимоги до газоаналізаторів оксиду вуглецю. Шкала газоаналізатора оксиду вуглецю повинна бути проградуйована за бінарною газовою сумішшю (оксид вуглецю в повітрі чи азоті) в об'ємних частках, визначених у відсотках оксиду вуглецю.

Основна абсолютна похибка газоаналізатора для діапазону від 0 до 5,0 % не повинна перевищувати ± 0,25 %. Основна абсолютна похибка газоаналізаторів, виготовлених після 1.01.2005 року, не повинна перевищувати: ± 0,05 % для діапазону від 0 до 1 %; ± 0,2 % для діапазону від 0 до 5 %.

Вимоги до газоаналізаторів вуглеводнів. Шкала газоаналізатора вуглеводнів повинна бути проградуйована за бінарною газовою сумішшю (пропан в азоті) в об'ємних частках, визначених в частках на мільйон гексану (млн-1). Основна абсолютна похибка газоаналізатора не повинна перевищувати:

• ± 50 млн^-1 для діапазону від 0 до 1000 млн^-1;

• ± 500 млн^-1 для діапазону від 0 до 10000 млн^-1.

Основна абсолютна похибка газоаналізаторів, виготовлених після 1.01.2005 року, не повинна перевищувати:

• ± 50 млн^-1 для діапазону від 0 до 1000 млн^-1;

• ± 150 млн^-1 для діапазону від 0 до 3000 млн^-1.

Вимоги до тахометрів для вимірювання частоти обертання колінчастого вала двигуна.

Основна абсолютна похибка тахометра для вимірювання частоти обертання колінчастого вала двигуна не повинна перевищувати:

• ± 25 хв^-1 для діапазону від 0 до 1000 хв^-1;

• ± 500 хв^-1 для діапазону від 0 до 10000 хв^-1.

Основна абсолютна похибка тахометрів, виготовлених після 1.01.2005 року, не повинна перевищувати:

• ± 20 хв^-1 для діапазону від 0 до 1000 хв^-1;

• ± 100 хв^-1 для діапазону від 0 до 5000 хв^-1.

Для вимірювання найчастіше використовують групи приладів, характеристика яких наведена нижче.

а) Димомір ИНФРАКАР-Д б) Газоаналізатор ИНФРАКАР

Рис. 10.1.Прилади, які використовують при перевірці транспортних засобів

Димомір ИНФР АКАР-Д призначений для виміру димності відпрацьованих газів (ВГ) дизельних двигунів автотранспорт­них засобів відповідно до вимог ДСТУ4276-04. Результат виміру димності представляється в одиницях непрозорості (%) і натурального коефіцієнта ослаблення світлового потоку (1/м). Застосовується в екологічних службах, ДАІ, на заводах-виробниках дизельних двигунів та автотранспортних засобів, СТО, АТП, спеціалізованих НДІ. У своєму складі містить тахометр і каналу виміру температури моторного мастила. Має вбудований принтер.

Газоаналізатор Инфракар (Модель 10.02) - приназначений для виміру оксиду вуглицю, суми вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобільних двигунів та для вимірювання частоти обертів колінчатого вала.

Газоаналізатор Инфракар М2Т.02 призначений для визначення оксиду і диоксиду вуглецю, суми вуглеводнів, кисню в відпрацьованих газах автомобільних двигунів, частоти оборотів двигуна, коефіцієнту Лямбда. Моделі Инфракар М2Т.02 - підвищеної точності з використанням терморегуляції приладу , а також наявністю каналу вимір температури моторного мастила. Має вбудований принтер.

Таким чином, Державна екологічна інспекція проводить систематичні перевірки повітряохоронної діяльності стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

Запитання. Завдання

1. З якими документами повинен ознайомитися інспектор під час перевірки повітряноохоронної діяльності підприємства?

2. За яких умов інспектор може здійснити інструментальні заміри забруднюючих речовин?

3. Що передбачає перевірка повітряноохоронної діяльності пересувних джерел забруднення атмосферного повітря?

4. З’ясуйте мету та завдання операції «Чисте повітря»

5. Охарактеризуйте дії інспектора при натурній перевірці підприємства.

6. Встановіть, які основні розділи повині буди відображені в «Звіті про інвентаризацію» викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві.

7. Яким чином проводять перевірку пересувних джерел на підприємствах?