46. Інструменти ринку капіталу.

Інструментами ринку капіталів слугують цінні папери за строками погашення більше одного року або ті, ща взагалі не підлягають погашенню емітентом.

Найпоширенішими на ринку к. є такі інструменти: акції, заставні під житло, цінні папери урядів, їх установ та орг.місц. самовряд., зобовяз. за позичками банків, облігації корпорацій, комерційні та фермерські заставні.

Акція — цінний папір без визначеного строку обігу, що свідчить про внесок власника в статутний фонд акціонерного товариства і надає йому право на участь в управлінні товариством та одержання частки його прибутків (дивідендів). Особливості цього інструменту: - емітент залучає кошти від розміщення акцій на постійній основі і не повинен їх повертати в заздалегідь визначений строк; - акція не має заздалегідь визначеного рівня дохідності; - власник акції має право продати її на вторинному ринку за ринковою ціною; - при ліквідації товариства вимоги власників акцій задовольняються після задоволення вимог за борговими зобов’язаннями.

Довгострокові цінні папери урядів, їх установ та органів місцевого самоврядування – це середньо- та довгострокові боргові забовьязання (облігації), за допомогою яких мобілізуються кошти для фінансування тривалого бюджетного дефіциту, чи для поповнення ресурсів певних державних фондів цільового призначення, чи фінансування певних проектів суспільного призначення. Ці інструменти є надійними, високоліквідними з гарантованою дохідністю. 

Заставні під житл, землю та іншу нерухомість – це борг. зобовяз. за довго строк. позичками, виданого під заставу відповідного виду нерухомості. Ними оформляються іпотечні відносини. Кредиторами є комерційні та ощадні банки, кредитні товариства, компанії зі страхування життя. Позичальниками – є домогосподарства комерційні підприємства, фермерські гос-ва.

Облігації корпорацій – довгості. борг зобовяз. середніх та вел. корпорацій з високим кредит. рейтингом. Емітуються з метою залучення грошових коштів для інвестування проектів.

Зобовяз. за позичками банків - довгості. борг зобовяз. фірм та домогоспод. за позичками, одержаними у фін структурах на комерційні чи споживчі потреби. Такі зобов’язання визначають суму боргу, його термін, процентну ставку, порядок повернення баргу та спалти процентів.

47. Сутність, призначення та структура грошової системи.

Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, павила , вимоги, що регламентують відносини між суб грошового обороту. Їх формування здійснюють центральні органи влади. Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи. Призначення грсис полягає у створенні державноо механізму забезпечення економіки грошами та підтриманні їх ефективного функціонування. Грошові системи кожної країни мають свою структуру.

Зокрема, в гр. сис України виділяють такі елементи:

1) найменування грошової одиниці (пов’язується із історією країни;гривня – грошова одиниця Київської Русі – високорозвинутої держави, яка існувала на території України у X-XI ст.);

2) масштаб цін (являє собою величину грошової одиниці даної країни. Раніше при існуванні золота і срібла вага грошової одиниці вже закладувалась в них, а сьогодні при існуванні кредитних грошей масштаб цін формується стихійно. Оскільки інфляційні процеси стали хронічними, виникла загроза постійного зменшення в масштабі цін);

3) види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу (Їх визначає вищий законодавчий орган – ЦБ надає їм статусу законного платіжного засобу. Грошові знаки мають вид банківських білетів (банкнот), а при випуску гр. знаків мінфіна (його скарбницею) – скарбничими білетами. Сьогодні в більшості грошової маси надається депозитна форма і це дозволяє обслуговувати грошовий оборот переважно у формі безготівкових розрахунків.);

4) регламентація безготівкових грошових розрахунків(здійснюється через створення окремих платіжних систем, які функціонують у межах загальної грошової системи країни);