89. Вплив уряду та державного бюджету на пропозицію грошей.

Дефіцит держ бюджету – це перевищення урядових витрат, пов’язаних з викон державою покладених на неї ф-цій, над законодавчо визнаними державними доходами.

Від обсягу дефіциту та реальності джерел його погашення буде залежати стан макроекономічної стабільності, передусім стабільність грошей і надійність фінансування запланованих соц. програм.

Світова практика робила кілька способів монетаризації бюджетного дефіциту:

1. Збільшення оподаткування економ суб’єктів через введення нових податків, підвищення податкових ставок, скасування пільг за старими податками. Для цього потрібно внести істотні зміни в податкове законодавство, що робить ці заходи малоймовірними. Але якщо їх удасться провести через ВРУ і в подальшому монетиризувати бюджетний дефіцит за рах. додаткових под. надходжень, то це не призведе до зміни грошової бази. А отже і пропозиції грошей.

2. Більш надійним з погляду правового регулювання джерелом монетиризації дефіциту є надання уряду права випускати власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому і зовн. ринках. У разі реалізації казначейством усього випуску ЦП на внутрішньому ринку для будь-яких економ суб’єктів. Крім НБУ, грошова база теж не зміниться.

Для держ. бюджету – витрати н обслуговування можуть з’їдати доходи; для банк системи – така ситуація загрожує втратою резервів, зниженням пропозиції грошей та ліквідності банків, посилення платіжної та банківської кризи; центральний банк – втратить можливість впливати на % ставку, яка опиниться у повній залежності від стихії ринку держ ЦП. Урегулювати цю ситуацію можна виведенням на вторинний ринок центрального банку.

3. Реалізація на вторинному ринку держ. зобов’язань і покриття дефіциту одержаними доходами за активної участі на цьому ринку центрального банку. Як тільки ЦБ включиться в цей механізм монетаризації дефіциту держ. бюджету. Це означатиме, що його емісійні ресурси стали джерелом покриття дефіциту, що між розміром дефіциту та пропозицією грошей установився певний зв'язок і залежність. Тому така монетаризація дефіциту за участю НБУ на вторинному ринку неминуче спричинюватиме зростання грошової бази. Такий метод небезпечний для бізнесу. І для грошової бази: урядова політика може перетворитися на фінансову піраміду. Яка може закінчитися державним дефолтом;кредитуючи уряд ЦБ ускладнює управління п-цією грошей, оск на відповідні суми уповільниться зростання зрост резервів комерц банків та мультиплік депозитів, збільшиться можлив. виходу частини грошей у поза банківський оборот; на суму одержаного від НБУ кредиту уряд збільшить видатки і цим збільшуватиме масу грошей в обороті і сук попит. У світовій практиці відмовилися від цього методу.

4. Надання уряду (казначейству) права емітувати власні боргові зобов’язання (казнач білети) зі статусом законних платіжних засобів. Дохід від такої комісії назив сеньйоражем. Недолік в тому, що ЦБ повністю чи частково втрачає контроль над форм грошової бази. а отже послаблює його вплив на пропозицію грошей.

В Україні створені правові умови для успішного регулювання НБУ впливу бюджетного дефіциту на грошову базу та пропозиції грошей:

• Використ. емісійних ресурсів визнач цілями і завданнями грошово-кредитної політики РБУ і заборонено пряме фінансування бюджетних витрат;

• Емісійне право законодавче закріплене за НБУ;

• Законодавчо визначений високий рівень незалежності НБУ від органів виконавчої та законодавчої влади.

В Україні застосовують комплекс методів монетаризації бюджетного дефіциту:

Тим час збільш оподаткування,розміщення держ. ЦП на вторинному ринку з викупом їх у НБУ, прямий викуп цих паперів на первинному ринку, розміщ. держ. ЦП на міжнародному ринках.

90. Узагальнення чинників впливу на пропозицію грошей. Пропозиція грошей формується під впливом зовнішніх чинників, які лежать у сфері банківської діяльності. Тому вважається, що лише попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. У своїй динаміці пропозиція грошей повинна постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші. Лише за цієї умови вплив суб’єктивного фактора на кон’юнктуру грошового ринку досягає мінімуму, а зміни визначальних індикаторів ринку (маси грошей, рівень відсотка, рівень інфляції) будуть об’єктивними і не матимуть руйнівних наслідків. Формування пропозиції грошей — це досить складний процес зростання маси грошей в обігу. Пропозицію готівкових грошей у формі готівкових грошей поза банками та депозитів на поточних рахунках можна уявити, як добуток коефіцієнта грошово-кредитного мультиплікатора на грошову базу: М1=mМб,                                              де М1 — пропозиція готівкових грошей поза банком; m — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Мб — грошова база (сума готівки грошей поза банком, готівкових грошей в касах та резервів в грошових коштах на банківських рахунках). Зміна пропозиції грошей поза банками (М1) може бути визначена дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази (Мб) та коефіцієнта грошово-кредитного мультиплікатора (m). Грошова база (Мб) перебуває під безпосереднім контролем центрального банку. Тому обсяг грошової бази може змінюватися як результат операцій банку - операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції.. Зміна коефіцієнта грошово-кредитного мультиплікатора може відбуватися не лише за рішенням центрального банку, а й багатьма іншими чинниками. Вони незалежно від бажання банку можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. До найвизначніших відносяться такі чинники: —  норма обов’язкових резервів -викликає протилежну за напрямом зміну коеф-та (m) мультиплікації гр. маси; —  облікова ставка НБУ- при її зростанні за позичками та облігаціями розширюються можливості одержувати позички рефінансування, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіц. мультиплікації, і навпаки; —  типові ринкові відсоткові ставки -; —  обсяг багатства економічних суб’єктів - при його зростанні депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, це посилить мультиплікаційний ефект та призведе до збільшення пропоз-ї; —  рівень довіри до банків - зумовлює зміну структурних запасів на користь готівки, а отже остання виходить з банківського обороту; —  рівень «тінізації» підприємницької діяльності - зменшується пропозиція. Оцінка факторів впливу на пропозицію грошей показує, що остаточна величина пропозиції грошей формується під впливом таких груп суб’єктів грошового ринку, як центрального банку, комерційних банків, банківських вкладників та позичальників. У зв’язку з цим управління банківською пропозицією є досить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, необхідно відрегулювати грошову базу та забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів, на що впливають наведені вище фактори.