69. Переваги та недоліки фіксованого та плаваючого валютних курсів.

Фіксований та плаваючий валютні курси є альтернативними. Їх вибір залежить від еконгомічнох ситуації в країні та від переваг і недоліків кожного з них.

Головною якісною ознакою фіксованого курсу є тривала стабільність його рівня. Завдяки цьому краще стимулюється розвиток національного виробництва та зовнішньої торгівлі, що визначає головну перевагу фіксованого курсу.

Фіксований курс має й інші переваги:

- завдяки стабільності він стримує коливання цін товарних ринків, «дисциплінує їх»;

- «дисциплінує» органи монетарного управління, стримує від надмірного нарощування пропозиції грошей;

- використання фікс курсу як орієнтира монетарної політики спрощує її проведення, оскільки наобхідні зміни пропозиції грошей досягаються автоматично;

- зближення ринкового обмінного курсу з об’явленим державою фіксованим та зменшення амплітуди їх коливання сприяє обмеженню спекулятивних валютних операції та оздоровленню валютного ринку, послабленню впливу на його кон’юнктуру спекулятивних чинників.

Використання режиму фікс курсу може мати і негативні наслідки для економіки, що говоре про недоліки фікс курсу.

Підтримання курсу на фіксованому рівні ослабляє ринковий механізм вирівнювання платіжного балансу та стабілізації кон’юнктури валютного ринку.Через підтримання стабільності дорого дається гальмування темпів зростання та зайнятості, деформація зовнішньоторговельної діяльності та ускладнення відносин з партнерами, втрата золотовалютних резервів.

Зазначених недоліків позбавлений режим вільно плаваючого валютного курсу. Прибічники цого курсу вважають, що підвищення попиту на інвалюту, призводить до зростання її курсу та знецінення нац валюти, які посилять стимулювання експорту та надходжень валюти на ринок. Платіжний баланс та валютний ринок урівноважуються автоматично, без втручання регулятивних органів, ціною всього лише девальвації нац валюти. Більше того, якщо стимулювальний механізм справді забезпечить зростання пропозиції інвалюти, то розпочнеться підвищення курсу нац валюти і він повернеться до попереднього рівня.Такі коливання можуть бути незначними та нетривалими. За цого курсового режиму на потрібно накопичувати значних золотовалютних резервів і зникають ризики їх втрати у разі тривалої розбалансованості валютного ринку.Відпадає потреба постійно орієнтувати монетарну політику ЦБ на підтримання стабільного курсу, і вона може бути переорієнтована на внутрішню стабілізацію грошей, стимулювання економічного зростання та зайнятості.

Режим плаваючого валютного курсу почав застосовуватися з 70-х років ХХст. Досвід, набутий за цей період, показав й певні недоліки. Зокрема, коливання валютних курсів значно посилилися, розгорнулася широкомасштабна дестабілізуюча спекуляція валютою, яка деформувала дію ринкового механізму плаваючого курсу та знизила його ефективність. Посилилися невизначеність міжнародних ділових операцій та ризик овість цього бізнесу.

Плавання курсу послабляло «дисципліну» цін та відповідальність держави за урегулювання платіжного балансу і разом з тим обмежувало її можливість впливу на економічні процеси через курсову політику.