136.Небанківські фінансові посередники, їх види, призначення та особливості діяльності в Україні.

Небанківські фінансові інституції є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні. Формування грошових ресурсів небанківських фінансових інституцій має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банківськими чековими вкладами. Як правило, ці кошти вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами:на договірних засадах та шляхом продажу посередником своїх цінних паперів.Звідси всі ці посередники поділяються на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором, та на інвестиційних фін. посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій і тд.

Основні небанківські фінансові посередники.

Страхові компанії-це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юр.і фіз.. особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків)

Попит на страхові послуги зумовлюється тим, що в економічних суб’єктів постійно існує загроза настання якихось несприятливих подій, що призводять до значних фінансових втрат.Покрити ці втрати з поточних доходів практично неможлив, а страхування є найбільш вигідним відшкодуванням таких втрат, оскільки сума його може бути більшою за страхові внески.Страхові компанії умовно поділяються на компанії страхування життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків.

Страховий бізнес в Україні спочатку розвивався інтенсивно, але економічна криза різко скоротила попит на страхові послуги, а хронічна інфляці, слабкість банківської системи і тд створюють труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і розміщення їх у дохідні активи. Тому в останні роки страхові компанії почали згортати свій бізнес.

Пенсійні фонди-це спеціалізовані фін. посередники, котрі на договірній основі акумулюють кошти юр. і фіз.. осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.Внески у фонд здійснюються систематично протягом тривалого часу, в результаті накопичуються великі суми грошового капіталу.Оскільки строки виходу на пенсію відомі, фонду легко спрогнозувати розміри пенсійних виплат у часі і відповідно розмістити вільні кошти в довгострокові дохідні активи.А надійне та дохідне розміщення коштів є запорукою успішного функціонування фонду.У цьому проявляється його посередницька роль на ринку.Пенсійні фонди бувають державні та приватні.Державні, як правило, створюються з ініціативи центральних і місцевих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нарахувань на з/п працівників, або ж відрахувань з відповідних бюджетів.Тому й розміщення коштів цих фондів здійснюється переважно в державні цінні папери. Приватні пенсійні фонди створюються, як правило, з ініціативи певних фірм, страхових компаній, банків тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам. Кошти їх формуються за рахунок відрахувань із з/п працівників, відрахувань з прибутку при його розподілі, з доходів від розміщення коштів в активи.

Ломбарди-фін. посередники, що спеціалізуються на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від їхньої діяльності, виручки від реалізації заставленого майна. Відносини між ломбардами та позичальниками оформляються спеціальними документами, які мають статус угоди між сторонами, що дає підстави відносити ломбард до групи договірних фін. посередників.

Лізингові компанії – фін. посередники, що спеціалізуються на здаванні в оренду фірмам для використання у виробничій діяльності предметів тривалого користування. Вартість оренди поступово сплачується протягом визначеного строку.Особливістю лізингового посередництва є те,що в ньому кредитування здійснюється в товарній формі і має довгостроковий хар-ер. В Україні лізинг розвинутий слабо, проте має гарні перспективи в умовах економічного зростання.

Факторингові компанії-фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу.Ці права існують у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компанія.В Україні факторинговий бізнес активно розвивався в 90-тих рр.., але з поглибленням платіжної кризи став ризикованим і був згорнутий.

Інвестиційні фонди-це фін. посередники, що спеціалізуються на управлінні довгостроковими вільними грошовими коштами.Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та вдержавні цінні папери. В Україні подібні фонди хоч і розвиваються досить інтенсивно, ще не відіграють відчутної ролі на грошовому ринку, для їх розвитку немає достатніх передумов.

Фінансові компанії- мають ту особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом кошти направляють у позички фіз.. і юр. особами для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.Кредити фін. компаній переважно є короткостроковими і невеликими за розмірами.В Україні фін. компанії не набули розвитку.

Кредитні кооперативи (товариства, спілки)-це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, перважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб.Ресурси їх формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності.В Україні кредитні кооперативи розвинуті слабо, що пояснюється відсутністю економічної та правової бази для їх розвитку.