128.Сутність, призначення та види фінансового посередництва.

Грошовий ринок за хар-ром зв’язку між кредиторами та позичальниками ділиться на 2 сектори: сектор прямого і непрямого фінансування.У секторі непрямого фінансування поряд з кредиторами і позичальниками (базовими суб’єктами ринку) , з’являється третій-економічний посередник, який є самостійним і рівноправним суб’єктом грошового ринку. Його називають фінансовим посередником, а його діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Фінансові посередники на ринку працюють так-від свого імені і за власний рахунок створюють власні зобов’язання і власні вимоги. Тому їхні прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з їх залученням.

Загальний вигляд взаємовідносин між базовими суб’єктами грошового ринку та фінансовими посередниками можна подати у такому вигляді.

Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з одним і тим же об’єктом-вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон’юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань.

Послугами фінансових посередників, які не надає фінансовий ринок є:

-послуги зі зменшення ризику

-послуги зі збільшення ліквідності

-послуги із забезпечення інформацією

Зменшення ризику фінансовими посередниками досягається завдяки диверсифікації ними своїх портфелів активів. Вони,залучивши від багатьох заощадників велику суму коштів, мають можливість розмістити їх у кілька видів вимог великої кількості позичальників. Якщо хтось з позичальників збанкрутує чи по одній з вимог знизить дохідність, у цілому фінансовий посередник може залишитися «на плаву» і розрахуватись за своїми зобов’язаннями перед клієнтами повністю чи частково.

Збільшення ліквідності своїх клієнтів фін. посередники забезпечують ефективним управлінням ліквідністю своїх активів.Завдяки тому, що вони оперують великими обсягами грошових коштів, це дає змогу їм досягти такого співвідношення між високодохідними, але низьколіквідними активами і низькодохідними, але високоліквідними активами свого портфеля, що вони можуть у будь-який час надати ліквідність своїм клієнтам.

Інформаційні послуги. Фін. посередники, котрі управляють великими фінансовими потоками, мають змогу відносно дешево накопичувати достовірну інформацію пр. стан справ у позичальників та заощадників і використовувати її в інтересах своїх клієнтів, звільняючи їх від необхідності самим збирати таку інформацію.

Види фінансових посередників.

1)Депозитні інституції : комерційні банки, ощадні установи, кредитні спілки.Спільною рисою цих інституцій є право приймати кошти на зберігання (депозити) та надавати позики.

2)Договірні ощадні інституції: страхові компанії, пенсійні фонди. Спільною рисою цих інституцій є продаж ними своїм клієнтам права на певні, заздалегідь визначені виплати за певних умов:настання страхових випадків, досягнення пенсійного віку.

3)Інвестиційні інституції: взаємні фонди, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії та ін..Спільною рисою цих інституцій є право залучати кошти для надання середньо- та довгострокових позик та купівлі цінних паперів.