144. Банк як фірма: порядок створення та реєстрації, ліцензування, регулювання діяльності та оргструктура.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до законів України «Про баки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України. Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Засновниками і акціонерами банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти або нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банків не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (10% і більше статутного капіталу), об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Статутний фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Для реєстрації орган управління комерційного банку подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Але до цього необхідно зібрати певну суму грошей і акумулювати її на тимчасовому рахунку в НБУ. РУ НБУ розглядає пакет реєстраційних документів про створення комерційного банку і з відповідним висновком передає їх в центральний апарат НБУ, де вони розглядаються відповідними структурними підрозділами. Остаточне рішення про створення комерційного банку з національним капіталом приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а банку з участю іноземного капіталу – Правління НБУ.

Організації комерційного банку, окрім реєстрації, передбачає ліцензування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов’язковим вимогам і не загрожують інтересам своїх клієнтів. НБУ видає банкам ліцензії на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями.

Організаційна структура та управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами і службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового – дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції – генеральний директор, які обираються або призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється наглядовий орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведеннями загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції й має свої права та обов’язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний захист та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до кваліфікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Великі банки мають певну мережу філій і відділень і територіальні органи управління ними (дирекції).

З метою забезпечення стабільності банківської системи держава здійснює регулювання діяльності банків. У світовій практиці спостерігається тенденція до уніфікації системи банківського регулювання та нагляду. Функціонує Базельський комітет з банківського нагляду, який на основі світового досвіду розробляє рекомендації щодо регулювання банківської діяльності, які не мають директивного характеру, але активно використовуються центральними банками більшості країн світу, у тому числі і НБУ. НБУ встановив ряд обов’язкових економічних нормативів, які за напрямом регулювання згруповані так:

• Нормативи капіталу;

• Нормативи ліквідності;

• Нормативи кредитного ризику;

• Нормативи інвестування;

• Нормативи відкритої валютної позиції.