129.Послуги фінансових посередників. Економічні переваги (вигоди) посередництва перед фінансовим ринком

Існує три послуги, які надають фінансові посередники і яких не надає фінансовий ринок

-послуги зі зменшення ризику

-послуги зі збільшення ліквідності

-послуги із забезпечення інформацією

Зменшення ризику досягається завдяки диверсифікації портфелів активів. Фін.посередник , залучивши від багатьох заощадників велику суму коштів, має можливість розмістити їх у кілька видів вимог великої кількості позичальників.При збанкрутінні одного або кількох з них посередник зможе розрахуватись з клієнтами повністю чи частково.

Збільшення ліквідності своїх клієнтів фін. посередники забезпечують ефективним управлінням ліквідністю свої активів. Завдяки тому, що вони оперують великими обсягами грошових коштів, це дає змогу їм досягти такого співвідношення між високодохідними, але низьколіквідними активами і низько дохідними, але високоліквідними активами свого портфеля, що вони можуть у будь-який час надати ліквідність своїм клієнтам.

Інформаційні послуги. Фін. посереднии, котрі управляють великими фін. потоками , мають змогу відносно дешево накопичувати достовірну інформацію про стан справ у позичальників та заощадників і використовувати її в інтересах своїх клієнтів, звільняючи їх від необхідності самим збирати таку інформацію.

Фін. посередники відіграють важливу роль у розвитку ринкової економіки. Вони забезпечують базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливі умови для успішного функціонування. Це проявляється через два завдання, які вони виконують:

1) забезпечення ефективного зведення кредиторів і позичальників

2)надання їм на вигідних умовах таких трьох послуг – зменшення ризиків,забезпечення ліквідності активів, надання надійної інформації.

Зведення заощадників і позичальників постійно супроводжується певними витратами, які несуть заощадники у зв’язку з пошуком надійних позичальників та з покриттям збитків від ризиків неповернення позичальниками коштів. Чим вищі ці витрати, тим довше вони будуть утримувати заощадників від розміщення своїх вільних коштів.

Зменшити ці витрати вони можуть такими способами:

-нарощувати обсяги своїх вільних коштів до такого рівня, за якого відносні витрати знизяться до прийнятного рівня.

-перекладати зазначені витрати на позичальників

-перекладати свої витрати на третіх осіб-фінансових посередників, які можуть істотно знизити ці витрати.

Основними витратами вважаються –трансакційні і інформаційні

Трансакційні-це витрати, пов’язані з купівлею-продажем фінансових інструментів – акцій, облігацій, сертифікатів,векселів та ін.. Вони включають брокерські комісійні, оплату послуг нотаріуса, юриста та ін..

Фін. посередники можуть знизити ці витрати двома шляхами: економією витрат завдяки збільшенню масштабу операцій та вдосконаленням експертизи операцій.

Інформаційні витрати- це витрати, пов’язані з визначенням кредиторами кредитоспроможності позичальників та з відстеженням того, як позичальники використовують отримані кошти. Поява у заощадників інформ. витрат спричинюється асиметричністю інформації,якою володіють учасники фін. операції (коли один з учасників фін. операції не має повної чи достовірної інформації про реальне економічне становище та наміри свого контрагента) Ці витрати називають витратами несприятливого вибору. Але є ще й інші витрати, пов’язані з використанням позичальником коштів не за призначенням, приховування інформації про справжній стан прибутків і тд. Це витрати морального ризику. Запобігти таким витратам дуже складно. Найбільші інформ. витрати бувають при розміщенні заощадниками коштів через фінансовий ринок. Відчутно їх знизити можуть лише фінансові посередники, насамперед банки. Великі обсяги фін. операцій, численна клієнтура дають можливість банкам накопичувати інформацію про кредитоспроможність більшості позичальників і використовувати її для зниження ризику несприятливого вибору.