53. Грошово-кредитна політика як механізм регулювання грошового ринку та економіки. Дискусії щодо місця фінансово-бюджетної та грошово- кредитної політики в регулятивному механізмі.

Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк, зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.

Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює подвавлення процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

Залежно від напрямку та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики:

- експанційна (допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, наслідок - інфляція, тобто, це "політика інфляції", ),

- рестрикційна (допускавється різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошекй, наслідок - гроші "дорожчають", СуПо скорочується, - зниження цін і різке падіння економічної активності).

Зважаючи на негативні наслідки цих політик, уряди, намагаючись уникнути їх, застосовують дещо альтернативні до них політики : дезінфляції і політику рефляції.

Фіскальні та монетарні заходи як складові кон’юнктурної політики мають свої переваги і недоліки. Протиставлення їх у свій час стало причиною розходження між кейнсіанцями та монетаристами щодо методів державного регулювання.

Кейнс і його послідовники, абсолютизуючи роль держави в регулюванні економіки, визначили такі переваги фіскальної політики: Чинять більш вітчутний вплив на активність економічних суб’єктів, реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики, вплив фіскальних заходів виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів.

Монетаристи на чолі з Фрідманом, вказували на такі недоліки: недосконалість системи оподаткування, здатність економічних суб’єктів уникати сплати податків та інші обставини зводять нанівець переваги фіскальної політики. У результаті кейнсіансько-монетаристських дискусій у світовій економічній теорії та в регулятивній практиці набули широкого визнання монетарний фактор розвитку економіки та активне застосування монетарних заходів в економічний політиці. Хоча, зараз, фіскальні і монетарні заходи розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповнюючі в єдиній системі кон’юнктурної політики, зі своїми особливими цілями та механізмами впливу на сукупний попит.

54. Сутність та закономірності розвитку інфляції. Дискусії щодо сутності інфляції. . Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зросання їх маси в обороті. Хоча зв'язок інфляції і знецінення є очевидним, існують дискусії с приводу визначення сутності інфляції. Це пов’язане з тим, що стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Найчастіше їнф трактують як знецінення грошей через зростання цін . Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах.

Одні економісти визначаючи сутність інфлюціїї, роблять наголос на переповненні каналів обігу паеровими грошима, на його розбуханні, а зростання цін розглядають як наслідок і прояв інфляції, спричинений надмірним випуском неповноцінних грошей. Найбільш послідовно цей підхід розвивають представники монетариської теорії. М. Фрідман причини інфляції пов’язує з високими темпами зростання пропозиції грошей, яке провокує зростання попиту і цін, а в зростанні цін убачає інфляцію. Деякі економісти шукають більш глибокі прчини, наприклад, зростання витрат виробництва. Зростанні витрат виробництва безпосередньо спричиняє зростанні цін, а останнє зумовлює збільшення маси грошей в обороті і переповнення нею каналів обороту. Тау інфляцію наз інфляцією витрат.

Закономірністю інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розв-ся поступово, як тривалий процес, який можна розділити на стадії, що відрізняються співвідношенням темпів зростання Пропоз грошей і темпів їх знецінення.

I.стадія.- теми зрост. Пропоз грош. випереджають знецінення грош, це випереджання поступово зменш-ся, наближаючись до вирівнювання. Причинами цього є: надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Зростання грошових нагромаджень і збережень у період, коли не виявилася тенденція до знецінення грошей, посилює стимули активізації підп-ва, товарно-грош від-н, підвищення прод-ті праці, що призводить до розширення в-ва і реалізації товарів і поліпшення співвідношення між Попит і Пропоз на товарних ринках.

ІІ.стадія - темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.Це зумовлюється: у певний момент власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред’являють на ринок для купівлі товарів, що прискорює швидкість руху грошей у поточному обігу та збільшує платоспроможний По порівнянно з поточною емісією; одночасно зменш-ся відплив у нагромадження нових Пр грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу всієї грошової маси; виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу; Знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери в-ва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння в-ва і товарообороту, через що зменшується По на гроші.