84. Грошово-кредитний мультиплікатор, його суть і роль у формуванні пропозиції грошей. Учасники грошово-кредитного мультиплікатора.

Поповнення маси грошей в обороті здійснюється таким чином: 1) Емісія грошей (готівкова і безготівкова). Емісія є монопольним правом НБУ. Емісія – це та частина випуску, яка не забезпечена надходженнями грошей.

Механізм створення грошей комерційними банками полягає у грошово-кредитній мультиплікації.

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб - обов'язковий резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов'язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов'язковим резервами становить вільний резерв банку.

Незважаючи на те, що кожний окремий банк надає додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, у цілому система банків створює (прирощує) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні — від ЦБ. У цьому наочно виявляється участь комерційних банків у збільшенні маси грошей, що обслуговує грошовий оборот.

Ек. зміст грош-кред. м-ра полягає в тому,що він показує у скільки разів збільшуються банківські депозити в порівняні з додатковим резервом.

Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора m) залежить від норми обов'язкового резервування (r) і визначається за формулою т = 1/r,або m=гроші створ/гроші отрим. приріст грошової маси (ΔМ) унаслідок грошово-кредитного мультиплікатора може бути виражений формулою ΔМ = ΔR * 1/r , де ΔR — початковий приріст резервів, що спричинив процес мультиплікації.

Фактори що впливають на процес грошово-кредитної мультиплікації:

- зміна норм обов’язкового резервування;

- надходження готівки в банківську систему або надання позичок у готівковій формі.

85. Механізм простого мультиплікатора депозитів. Роль центрального і комерційних банків у його формуванні.

Загалом грошовий мультиплікатор є складовою загальної моделі формування пропозиції грошей і представляє собою процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні та інвестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів. Грошова мультиплікація – це складний процес, у якому беруть участь центральний банк, комерційні банки, небанківські інституції. Процес грошової мультиплікації можна розділити за кількома напрямами%

- НБУ: грошова база – банківські резерви – багатократне збільшення депозитів. Цей напрям називається простим мультиплікатором депозитів;

- комерційні банки: вільні резерви ;

- небанківські інституції: банківські депозити;

Простий мультиплікатор депозитів – це можливий, нічим не деформований процес зростання банківських депозитів унаслідок надання центральним банком у банківську систему додаткових резервів та кредитно-розрахункового обслуговування банками своїх клієнтів. Поштовхом для такого зростання є збільшення банківських резервів у процесі формування грошової бази, ініціатором якого є центральний банк. Поштовх буде сильнішим, а простий мультиплікатор буде вищим, чим більша частка грошової бази буде сформована у вигляді банківських резервів і, відповідно, менша – у готівковій формі.

Так як структуру грошової бази в процесі формування визначає НБУ, то вже на етапі формування грошової бази він має можливість активно впливати і на другий етап формування пропозиції грошей – етап грошової мультиплікації.

Рівень простої мультиплікації депозитів (коефіцієнт мультиплікатора m) залежить від норми обов’язкового резервування (n) і визначається за формулою m=1/n. Приріст депозитів (∆Д) унаслідок простого мультиплікатора може бути виражений формулою ∆Д= ∆R*1/n, де ∆R – початковий приріст резервів, що зумовив процес мультиплікації.

Фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники. Наприклад, використання клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має зниження попиту на позички та зростання позичкового процента. В обох цих випадках знизиться обсяг надання банками позичок, уповільняться розрахунки між їх клієнтами, внаслідок чого зменшиться формування у них депозитних вкладів.

Водночас чимало чинників прискорює процес мультиплікації. Грошово-кредитний мультиплікатор може "спрацювати" не тільки при додатковому введенні грошей у банківський оборот центральним банком через кредитну емісію (у нашому прикладі - банку А). Такого самого ефекту буде досягнуто, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки на рахунок клієнта, або ж якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом продажу частини активів на міжбанківському ринку, у тому числі і НБУ, наприклад цінних паперів.

З огляду на дію названих чинників фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час (mm), доцільно визначати як співвідношення загальної маси грошей в обороті (грошова пропозиція) до суми грошової бази за формулою:

Mm = М0+D

М0+R

де М0 - маса готівки в обороті поза банками;

      D - маса грошей в депозитах комерційних банків;

      R - сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

Простий мультиплікатор депозитів діє не тільки у бік зростання обсягу депозитів, а й у бік його зменшення. Такий процес розгортається, якщо НБУ зменшує банківські резерви при формуванні грошової бази, зокрема при продажу інвалюти на ринку, продажу банкам державних цінних паперів чи погашенні позичок рефінансування.

Вплив НБУ полягає у визначенні обсягу рефінансування того чи іншого банку та у встановленні норми обов’язкового резервування депозитів. Якби НБУ змінив будь-який із цих показників чи обидва зразу, результат простої мультиплікації депозитів був би зовсім іншим.

Вплив комерційних банків полягає в оперативному та повному розміщенні вільних резервів, що з’явилися в їх обороті, у нові позички своїм клієнтам та в швидкому переміщенні коштів між банками в процесі розрахунків між клієнтами, іншими словами, в підтриманні процесів кредитування і розрахунків в ідеальному стані. Будь-які затримки в цих операціях знизили б рівень мультиплікації та обсяг приросту депозитів.

Проте в реальній дійсності такого ідеального перебігу процесів кредитування і розрахунків не буває. Комерційні банки не зобов’язані надавати в позички всі свої вільні резерви, як тільки вони з’явилися. Частину їх вони постійно зберігають у касах чи на коррахунках у НБУ з багатьох причин, через що процес мультиплікації депозитів буде повільнішим, а приріст обсягу депозитів меншим.