104. Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.

Передумовою кредиту є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту - коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб.

Причини виникнення кредиту слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи. Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутися. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення — виробництва, споживання.

Суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту.

105. Сутність кредиту, його структура, еволюція та зв’язок з іншими економічними категоріями.

За своєю суттю кредит – це суспільні відносини, що виникаюь між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

- учасники кредитних відносин мають бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми забов’язаннями;

- кредитні відносини є добровільними та рівноправними;

- кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

- кредитні відносини є ціннісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом цінності;

- нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більше коштів, наж сам одержує від нього.

Для конкретизації сутності кредиту розглянемо окремі елементи кредитних відносин:

об’єкти та суб’єкти кредиту. Об’єктом кредиту є та цінність, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому. Суб’єкти кредиту – це кредитори і позичальники. Взятф разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

Позичена цінність як об’єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальникові. Таке передання оформлюється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб’єктами – кредитором та позичальником. Позичена цінність може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Кредитори – це учасники кред відносин, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.

Позичальники – це учасники кред відносин, які мають потребу у додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Хар-ю ознакою позичальника є те, що він не стає власником, а лише тимчасовим розпорядником позичених коштів.

Сутність кредиту, як його форма, постійно розвивається і ускладнюється. Першою формою кредиту був лихварський кредит. Хар-ми ознаками цього кредиту було те, що він мав випадковий хар-р. Його суб’єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в кредит власні кошти, а на боці позичальників – незаможні (селяни, ремісники тощо).

З переходом до товарно-капіталістичного вир-ва відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у позичанні коштів. Підтримання і розвиток вир-ва стали широкомасштабно сферою застосування позичок і стимулювали масове формування вільних коштів. Також зросла роль банків. Сам кредит набув капіталістичного хар-ру і перетворився в суспільний механізм капіталізації економічних відносин.

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями – грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Так, гроші як засіб платежу з’явилися на ґрунті кредитних відносин. Кредит обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фін ресурсів, розвитку торгівлі. Кредит і гроші – це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та хар-р руху цінностей. Є також відмінності і між бюджетно-фіскальними відносинами. На відміну від кредиту, фіскально-бюджетні відносини формуються в процесі розподілу цінності, (кредит – у процесі перерозподілу), рух її у цих відносинах пов’язаний зі зміною власності, не є зворотнім і платним, визначається переважо неринковими, адміністративно-вольовими чинниками. Від торгівлі кредит відрізняється нееквівалентним рухом цінності при кредитуванні. Але ці категорії тісно переплітаються: торгівля все частіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борговими зобов’язаннями.