77. Поняття, розвиток та основні елементи світової і міжнародної валютних систем.

У результатi еволюцiї свiтового господарства та iнтернацiоналiзацiї господарських зв’язкiв на базi нацiональних валютних систем формуються механiзми мiждержавного регулювання валютних відносин - свiтова та мiжнароднi (регiональнi) валютнi системи. Свiтова валютна система — це спiльно розроблена державами та закрiплена мiжнародними угодами форма реалiзацi валютних вiдносин.

Складовими свiтової валютної системи є:

• форми мiжнародних засобiв платежу (золото, нацiоналънi валюти, мiжнароднi валютнi одиницi СПЗ, екю, евро);

• унiфiкований режим валютних паритетiв та курсiв;

• умови взаємнї конвертованостi валют;

• унiфiкацiя правил мiжнародних розрахункiв;

• режим валютних ринкiв та ринкiв золота;

• мiжнароднi валютно-фiнансовi органiзацiї;

• мiжнародне регулювання валютних обмежень.

Свiтова валютна система у своєму розвитку пройшла кiлька етапiв.

Першою в iсторії світовою валютною системою була система, заснована на золотомонетному стандартi. Вона сформувалася стихiйно наприкiнцi ХІХ—на початку ХХ ст. як сукупнiсть нацiональних валютних систем. Не iснувало нiяких мiжнародних норм, що регулювали валютнi вiдносини, бо в цьому не було потреби. Платiжний оборот обслуговувався переважно золотом. Обмiн нацiональної валюти на iноземну не обмежувався, iснував вiльний вивiз та ввiз золота з країни в крану, що сприяло стабiльностi валютних курсiв. Ця система вiдповiдала потребам швидкого розвитку продуктивних сил та встановленню панування капiталiстичних виробничих вiдносин в епоху вiльної конкуренцiї. На змiну золотомонетному стандарту пiсля Першої свiтової вiйни прийшов механiзм золотодевiзного стандарту, що було юридично оформлено рiшеннями Генуезької конференцiТ (1922 р.). Це була друга свiтова валютна система. У перiод світової економiчної кризи 1929—1933 рр. з крахом золотодевiзного стандарту єдина свiтова валютна система перестала iснувати. Вона розпалася на валютнi блоки, якi використовувалися як знаряддя валютної вiйни. Першим у 1931 р. з’явився стерлiнговий блок, а у 1933 р. створено доларовий блок, на базі яких було створено валютні зони. Створення цих зн суперечило тенденцiї до iнтернацiоналiзацiї господарських зв’язкiв, що швидко посилювалася.

Наприкiнцi другої свiтової вiйни виникла необхiднiсть створення нової свiтової валютної системи. На мiжнароднiй валютно-фiнансовiй конференцiї країн антигiтлерiвської коалiцiї, що вiдбулася у липнi 1944 р. у м. Бреттон-Вудсi (США), були узгодженi основнi принципи валютно-фiнансового устрою, вiдомого як третя свiтова, або Бреттон-Вудська, валютна система. Основою Бреттон-Вудської системи стала система золотовалютного стандарту, яка згодом трансформувалася у систему золотодоларового стандарту. Основнi характернi риси Бреттон-Вудської валютної системи:

• поряд iз золотом як свiтовi резервнi та розрахунковi валюти використовуються двi нацiональнi валюти долар США та англiйський фунт стерлiнгiв; • пiдтримання США розмiну паперового долара на золото

• створення Мiжнародного валютного фонду (МВФ), що надає його членам кредитну допомогу для здiйснення валютної iнтервенцiї, i Мiжнародного банку реконструкцiТ та розвитку; • офiцiйнi курси валют установлювалися через визначення їхнього золотого вмiсту (масштабу цiн) i вiдповiдно до цього твердо фiксувалися вiдносно долара США. • мiждержавне регулювання валютних вiдносин здiйснювалося головним чином через посередництво МВФ.

• через обмiн по централiзованих каналах золота на валюту або валюти на золото державнi органи мали можливiсть здiйснювати розрахунки з iншими країнами за платiжними балансами; • у разi необхiдностi країни через механiзм МВФ та iншими шляхами могли надавати одна однiй кредити в iноземнiй валютi для фiнансування дефiциту платiжного балансу. Бреттон-Вудська система протягом 50—60-х рокiв сприяла розвитку мiжнародних економiчних зв’язкiв.

З кiнця 60-х рокiв вибухнула криза Бреттон-Вудської валютної системи, яка спричинила її розпад.

У 1976 р., була створена четверта свiтова, або Ямайська валютна система. Її визначальними рисами є:

—визнання мiжнародними резервними та розрахунковими валютами поряд iз доларом США валют iнших країн та СПЗ. ;

—витiснення золота з мiжнародних розрахункiв скасуванням золотих паритетiв валют та офiцiйної цiни на золото.

—офiцiйне визнання «плаваючих» валютних курсiв.

Мiжнародна (регiональна) валютна система — договiрно-правова форма органiзацiї валютних вiдносин мiж країнами окремих регiонiв. Щоб протистояти гегемонiї долара у свiтовiй валютнiй системi, в березнi 1979 р. було створено мiжнародну (регiональну) валютну систему — Європейську валютну систему (ЄВС) — форму мiждержавного регулювання валютних вiдносин країн захiдносвропейського iнтеграцiйного комплексу.

Механiзм ЄВС мiстив три елементи: європейська валютна одиниця — екю; режим сумісного коливання валютних курсів –«суперзмія»; Європейський фонд валютного співробітництва.

Центром цієї системи була європейська валютна одиниця – екю.