Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТМФВ_Круцевич_2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Глава 8. Адаптивне фізичне виховання

У процесі АФВ обов'язково розвивають мислення. Завдання викладача (тренера) у розвитку мислення дитини полягає у виділенні усіх логічних прийомів, необхідних для вивчення нового матеріалу, і визначення з них тих, які є новими для учнів.

Питання, котрі спрямовують увагу учнів, формулюються таким чином, щоб їх можна було використати і в інших життєвих випадках:

                  1. Чим цікаве це завдання?

                  1. Якими способами було виконано завдання?

                  1. Який спосіб найбільш успішний (раціональний)?

                  1. Які рухові закономірності виявлено?

                  1. Чи можна розглядати це завдання як окремий випадок більш загаль­ного завдання?

Чим слабкіший учень, тим більш конкретною повинна бути з ним ро­бота, тобто необхідно більш чітко виділяти прийоми виконання кожної опе­рації і демонструвати їх на прикладах. Не варто забувати правило, що знан­ня засвоюються тільки тоді, коли учень їх використовує.

За сучасними уявленнями, дія, щоб бути засвоєною, повинна пройти такі етапи: матеріальну форму, мовну форму, узагальнення.

Запам'ятовування досягається активним і пасивним повторенням у такій послі­довності: 1) за змістом; 2) створення асоціацій за подобою; 3) створення асоціацій за контрастом

Узагальнення перевіряється за допомогою завдань "на перенесення": уміння пропонується реалізувати в нових умовах; через узагальнення дося­гається тривалість уміння.

Уміння та навички формуються багаторазовим повторенням з удосконаленням точності і бистроти регуляції рухів, але одноманітні завдання перешкоджають утримуванню уваги учнів. Майстерність викладача полягає у наданні цим повторенням різних форм, які були б мотивацією до дії. З цією метою організують ігри, естафети, танці та ін.

На процес навчання впливають такі психологічні закономірності:

                  1. зосередженість мобілізує до дії; напруження прискорює дію;

                  1. монотонність знижує якість формування навички;

                  1. стомлення пригнічує формування навички;

                  1. стрес призводить до відхилення від дії;

                  1. імпульсивність перешкоджає формуванню навички.

Основні принципи

адаптивного фізичного виховання

Українська корекційна педагогічна система реалізує такі поло­ження:

• у навчанні взаємодіють процеси подолання, корекції і компенсації вад розвитку дитини з особливими потребами, її всебічного розвитку;

249

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

• виховання відбувається на інтегрованій основі оволодіння знаннями, реалізації в процесі виховання взаємозв'язку між різними напрямами нав­ чання.

Основними в АФВ є принципи: свідомості й активності, індивідуаліза­ції, доступності, наочності, послідовності, диференційно-інтегральних оп-тимумів, систематичності, розсіяного м'язового навантаження, міцності. В АФВ загальні дидактичні принципи мають певні особливості, пов'язані із специфікою контингенту тих, кого навчають. Зупинимося на кожному принципі докладніше.

Принцип свідомості й активності спрямований на розвиток уміння орі­єнтуватися в навколишній дійсності. Викладач будує заняття таким чином, щоб той, кого навчають, міг засвоювати навчальний матеріал, правильно сприймаючи дійсність. З цією метою вчителі повинні відповідати потребам та інтересам учня, бути ясними і зрозумілими для нього. В постановці ін­дивідуальних завдань учителю значною мірою може допомогти досвід педа­гогіки Монтессорі, в основі якої лежить спостереження за дитиною та ви­рішення таких питань:

                  1. До якого виду рухової активності проявляє інтерес або мимоволі звер­тається дитина.

                  1. Яким інвентарем і як довго цікавиться.

                  1. Які дії, рухи здійснює вона з цим предметом самостійно, без сторон­нього втручання.

                  1. За умов можливості вибору, якому виду фізичної діяльності, якому спортивному інвентарю дитина надає перевагу.

                  1. Які індивідуальні рухові й особистісні якості демонструє дитина у своїй фізичній діяльності.

                  1. Чи існує в руховій активності того, кого навчають, періодичність про­тягом дня, тижня, місяця тощо. Як можна охарактеризувати періоди підви­щеної рухової активності. Як довго вони тривають.

                  1. Яким чином дитина демонструє своє прагнення до розвитку.

                  1. Яким вправам вона надає перевагу і в якій послідовності.

                  1. Наскільки вона здатна зосередити увагу на своїй діяльності. У тому числі при перешкодах зовні. Які перешкоди для неї найбільш значущі.

                  1. Чи повертається дитина до своєї діяльності після того, якщо її увага була відвернута.

Принцип індивідуалізації. Вчитель звертає увагу на вік, стать, особливості стану здоров'я, фізичного розвитку, темперамент, особистісні й характеро­логічні якості того, кого навчають, його установки, цінності та інтереси, на­явність і якість попередньої фізичної підготовки.

Окрім того, вчителю необхідно також знати загальні закономірності па­тологічного процесу, який має місце в учня; орієнтуватися у пов'язаних із цим захворюванням змінах у руховій активності; добре розбиратися не тіль­ки у фізичному, але й психічному потенціалі свого підопічного (в тому чис­лі знати його реакцію на самий стан інвалідності); враховувати протипока­зання, пов'язані з ризиком погіршення стану здоров'я, і конкретні індивідуальні заходи безпеки.

250