Глава 2. Фізичне виховання дітей дошкільного віку

Засоби розвитку сили. У цьому віці мова йде не стільки про абсолютні показники сили, як про відносні, котрі становлять у середньому 1,5—1,8 ум. од. у перерахунку на 1 кг маси тіла. Вірніше було б вести мову не стільки про розвиток сили у дошкільників, скільки про прагнення до гармонійного розвитку сили різних м'язових груп і, особливо, найбільш слабких із них: м'язів черевного преса, м'язів—розгиначів тулуба.

Рівномірний розвиток усієї мускулатури надзвичайно важливий для формування правильної постави. Необхідно зміцнити м'язи, що підтриму­ють хребет (шиї, спини, живота). З цією метою корисно виконувати впра­ви лежачи, стоячи в упорі на колінах, повзання, лазіння, нахили і поворо­ти, а також вправи в рівновазі, котрі контролюють правильне положення голови і тулуба.

Враховуючи можливості дітей 3—7 років, виділяють два основні завдання:

65535. гармонійне зміцнення всіх м'язових груп опорно-рухового апарату дітей;

65535. розвиток здатності раціонально проявляти м'язові зусилля, враховую­чи різноманітні умови рухової діяльності.

Засоби розвитку силових здатностей дітей поділяються на дві групи:

1) вправи із зовнішнім опором, викликані масою предметів, що кида­ ють або штовхають;

2) вправи, обтяжені вагою власного тіла (повзання, лазіння, стрибки). Під час обирання вправ перевагою користуються вправи динамічного

характеру, пов'язані зі штовханням і киданням обтяжуючих предметів, а та­кож із подоланням ваги власного тіла. Усі ці вправи сприяють розвитку не тільки сили, але й бистроти, координації, витривалості. Виконуючи вправи у метаннях і стрибках, діти докладають зусилля, необхідні у кожному кон­кретному випадку, вчаться порівнювати його з масою предмета, що кида­ють, з тією відстанню, котру необхідно подолати, з напрямком руху.

Методичні особливості використання засобів розвитку сили і нормування навантаження

1. Вправи, що потребують помітних зусиль (штовхання або кидання набивних м'ячів, підтягування лежачи на лаві, стрибки на обох ногах з просуванням уперед), повторюють 4—6 разів та з більшими інтервалами для відпочинку, ніж вправи, що потребують менших зусиль (метання тенісного м'яча, лазіння на карачках, підстрибування на місці).

1. Чим вищий темп виконання вправ, тим триваліша пауза для відпочинку і менша кількість повторень.

1. Переважну дію слід давати на ті м'язові групи, розвиток котрих менш за все сти­мулюється у повсякденному житті. До них належать косі м'язи тулуба, живота, верхніх кінцівок, задньої поверхні стегна.

1. Рекомендується заповнювати паузи між вправами іншими більш легкими рухами. Так, кинувши набивного м'яча, діти можуть легко, не поспішаючи, наздогнати його. Піс­ля повзання і лазіння можна повернутися у вихідне положення у спокійному темпі.

1. Під час виконання силових вправ перевага надається горизонтальним та похилим положенням тулуба. Такі положення тіла розвантажують серцево-судинну систему і хре­бет, зменшують артеріальний тиск у момент виконання вправ.

1. Комплекси вправ, спрямовані на розвиток сили, доцільніше використовувати у другій половині занять, саме до цього часу найповніше виявляються функціональні мож­ливості дихання, кровообігу та інших систем.

71

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Засоби розвитку витривалості. Рівень розвитку витривалості перебуває у тісному взаємозв'язку з працездатністю організму людини, тому стиму­лювання розвитку цієї якості у дошкільні роки створює певні передумо­ви до успішного подолання навчальних навантажень, меншої стомленос­ті на уроках і, як наслідок, кращого засвоєння знань із загальноосвітніх предметів.

Основні завдання розвитку витривалості у дошкільників:

65535. сприяти узгодженій функціональній діяльності серцево-судинної і ди­хальної систем, поступово вдосконалюючи їх і пристосовуючи до тривалого виконання вправ помірної інтенсивності;

65535. сприяти вихованню вольових якостей;

65535. виробляти вміння розподіляти свої сили у часі і просторі.

Для розвитку витривалості у дошкільному віці мають значення вольові якості: прагнення проявити максимум здатностей, пересклити відчуття стомленості, бути наполегливим. Спостереження за дітьми показують, що припинення бігу, котрий вимагає прояву витривалості, часто залежить не від функціональних спроможностей їхнього організму, а від вольових якостей. У бігу "ущерть" досить часто показує кращий результат не більш "витривала" дитина, а менш сильна, але більше наполеглива. Виявляється, що на тривалий біг здатні дівчатка, які не володіють великою фізичною си­лою, швидкістю, а сильні та рішучі хлопчики не можуть (вірніше, не бажа­ють) виконувати вправи з повною віддачею.

Засобами розвитку витривалості можуть бути ходьба, біг, підстрибуван­ня, рухливі ігри.

Методичні особливості використання засобів розвитку витривалості

1. У випадку використання циклічних вправ основним методом є безперервний. Тривалість безперервних рухів повинна становити приблизно 2 хв, інтенсивність — 50— 60 % максимальної. Починати розвиток витривалості рекомендується з 4—5 років із ходь­би і бігу по 50 м на дистанції 300 м, розраховуючи темп пробігання таким чином, щоб 50 м діти пробігали зі швидкістю 2—2,5 м-с^-1. Використовується також човниковий біг 2 х 20 м в темпі 50—60 % максимального з ігровими завданнями і поступовим збільшен­ням кількості відрізків, які потрібно пробігти.

1. Виконуючи стрибкові вправи, використовують інтервальний метод. У віці 4 років діти можуть безперервно виконувати стрибки з просуванням уперед протягом 30—50 с (серіями по 20 стрибків із невеликими перервами), 5 років — до 1,5 хв (по 30 стрибків), 6 років — до 2 хв. Ця тривалість можлива за умови вільного виконання рухів, засвоєння техніки стрибків.

1. Під час розвитку витривалості у процесі рухливих ігор основні вимоги — повто­рення багаторазових дій, що виконуються тривалий час, зміна ігрової діяльності як за ін­тенсивністю, так і за формою, мінімальні перерви при зміні ведучого або введенні додат­кових перешкод.

Фізичні вправи та ігри, що розвивають витривалість, знаходять місце й у вступно-підготовчій частині заняття, при виконанні бігу в повільному темпі й наприкінці основної частини. В основній частині заняття біг може бути більш тривалим, середньої інтенсивності, підскоки та рухливі ігри з безперервною руховою діяльністю дітей — більш тривалими.

72