Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТМФВ_Круцевич_2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Глава 3. Фізична культура у системі загальної освіти дітей шкільного віку

Соціально-педагогічне значення спрямованого використання засобів фізичної куль­тури у шкільному віці полягає у наступному:

                  1. створюється фундамент гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, фізкультурної освіти і виховання, накопичуються передумови для успішного оволодіння виробничо-трудовими, військовими та іншими спеціальними рухови­ми діями;

                  1. підтримується поточна фізкультурна і розумова працездатність, яка забезпе­чує успішність на навчальних заняттях, а у перспективі — ефективність будь-якої громадсько-корисної діяльності;

                  1. раціонально організується дозвілля дітей, елементи фізичної культури запро­ваджуються у побут поступовим залученням до спортивної діяльності;

                  1. поступово підвищується моральна, інтелектуальна, естетична і трудова куль­тура підростаючого покоління

Оцінюючи значення фізичної культури у шкільному віці, важливо враховувати її необхідність у вирішенні завдань загальної фізичної освіти і фізичного розвитку. Необхідно виходити з того, що рухова активність — природна потреба організму, що росте, неодмінна умова фізичного розвитку, зміцнення здоров'я та підвищення опору організму несприятливим умовам. Проте спеціальні дослідження змісту за­гальної фізкультурної освіти, рухового режиму школярів переконливо свідчать про недостатнє задовольняння цих потреб.

Нестача осмисленої рухової активності (гіподинамія) неминуче призводить до не­поправних втрат у фізичному розвитку, послаблення захисних сил організму і сер­йозних порушень здоров'я. Досвід шкіл, які добре організують використання засо­бів фізичної культури, дозволяє судити про реальну можливість успішного вирішення проблеми гіподинамії

Фізична культура у шкільному віці має особливо велике значення для формування необхідних у житті рухових умінь, навичок, оволодіння осно­вами їх практичного використання у різних умовах рухової діяльності. У навчанні рухових дій у цьому віці можна виділити етапи, сприятливі для швидкого і повноцінного засвоєння нових рухових дій. У процесі спрямо­ваного використання цієї особливості створюються найкращі умови для всебічного розвитку рухових якостей. Набуті у шкільному віці рухові вмін­ня і навички, а також, фізичні, інтелектуальні, вольові та інші якості стають базою для швидкого і повноцінного оволодіння професійно-трудовими, вій­ськовими та іншими спеціальними руховими діями, подальшого фізичного

Різноманітна практика використання фізичної культури у шкільному віці спрямо­вана на фізичне вдосконалення підростаючого покоління. Разом з тим вона повин­на служити цілям забезпечення здорового способу життя, побуту і культурного відпочинку, підтримування високого рівня працездатності на навчальних занят­тях та успішного здійснення інших видів діяльності. Весь процес досягнення цих ці­лей необхідно пов'язувати із всебічним розвитком особистості

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

вдосконалення у зрілому віці. Не менше значення має внесок шкільної фі­зичної освіти у розвиток особистості молодих людей, формування їхнього світогляду та життєвої позиції, моральних рис, інтелектуальної й естетичної культури, вольової зосередженості.

Типові вікові особливості розвитку організму людини у період навчання у школі

Шкільний вік — один із найскладніших етапів вікового розвитку орга­нізму людини, котрий охоплює період від дитинства до юнацтва. Розвиток людини закодовано в апараті спадковості. Генетично запрограмовано роз­виток кожної клітини, тканини, органу, процеси росту та диференціації, ступінь гетерохронності розвитку систем і усього організму, але генотип лю­дини — це тільки план її розвитку, реалізація котрого залежить від конкрет­ної взаємодії організму з факторами навколишнього середовища.

Розвиток передбачає процес кількісних і якісних змін в організмі лю­дини, котрі призводять до ускладнення організації та взаємодії усіх його ор­ганів і систем.

Розвиток містить: ріст, диференціювання органів і тканин та набуття організмом характерних для нього форм. Усі три фактори, що характеризу­ють розвиток організму, знаходяться між собою у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності.

Фактор росту характеризується як кількісний процес безперервного збільшення кількості клітин або їхніх розмірів, який приводить до збіль­шення маси організму. У процесі росту, крім збільшення кількості клітин і маси тіла, збільшуються значення інших антропометричних показників. Кістки і легені ростуть переважно за рахунок збільшення кількості клітин, а м'язи і нервова тканина — переважно за рахунок збільшення розмірів клі­тин. Більш точний показник росту організму — підвищення в ньому загаль­ної кількості білка та збільшення розмірів кісток (Хрипкова, 1982).

Характерна особливість процесу росту дитячого організму — нерівно­мірність і хвилеподібність.

Психологічний розвиток в онтогенезі — послідовний перехід від одно­го ступеня розвитку до якісно іншого. Головного значення при цьому на­буває вікове сприйняття навколишнього світу. Неоднаковість вікового сприйняття у різні періоди дитинства, тимчасове підвищення його рівня та зміна спрямованості виділяють сенситивні періоди, котрі закономірно настають у процесі дозрівання організму, коли виникають сприятливі умови для розвитку психіки у тих або інших напрямах. Потім ці можли­вості поступово і різко слабшають. На одних вікових етапах є передумови розвитку сприйнятливості до одних сторін дійсності, на других — до інших.

Молодший шкільний вік сенситивний до навчальної діяльності. Підви­щенню сприйнятливості сприяють авторитет учителя, віра у правдивість усього, чому навчають, старанність.

Середній шкільний вік (молодші підлітки) сенситивний до позанав-чальних справ, які доступні дітям і в яких вони можуть проявити себе та

76