Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТМФВ_Круцевич_2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Глава 8. Адаптивне фізичне виховання

                  1. його частотні характеристики в русі повинні бути такими, щоб розпо­діл ударних хвиль у тілі людини зменшував травмування суглобів і внутріш­ніх органів;

                  1. пружність протеза повинна забезпечувати умови резонансної взаємо­дії людини й опори.

При ампутації нижньої кінцівки порушення постави діагностують за відхиленням положення центру ваги тіла від нейтрального, розташованого на рівні сегмента 82. Через цю точку умовно проводять три взаємно пер­пендикулярні площини: горизонтальну, що розділяє тіло на верхню і ниж­ню половини, вертикальну, що розділяє тіло на симетричні праву і ліву по­ловини, і фронтальну, що розділяє тіло на передню і задню половини.

[Засоби АФВ: вестибулярне тренування; дихальні вправи; вправи на роз­слаблення (за методом Ловицької); на відновлення симетрії плечового поя­са, таза і тонусу м'язів спини; для глибоких і поверхневих м'язів спини; си­лові; на збільшення амплітуди рухів; на диференціацію м'язових зусиль, які вдосконалюють здатність диференціювати простір; гідроаеробіка; ігри; еста­фети; вправи для профілактики плоскостопості,^

Задоволення і користь приносять бадмінтон, баскетбол (на візках), во­лейбол (сидячи), легка і важка атлетика, плавання, теніс, футбол, танці, шашки, шахи. Перевага повинна надаватися циклічним вправам аеробного характеру, виконання котрих сприяє нормалізації процесів обміну й підви­щенню загальної витривалості. Плавання — ефективний засіб загартовуван­ня, підвищення функціональних спроможностей серцево-судинної і дихаль­ної систем, розвантаження хребта і суглобів. Під час регулярних занять плаванням оптимізується автоматична регуляція серцевого ритму, нормалі­зується порушена під час ампутації взаємодія симпатичної і парасимпатич­ної вегетативних систем, периферичний кровообіг, артеріальний тиск, біо­електрична активність м'язів і ферментативна активність крові, що в цілому підвищує адаптаційні здатності організму. Заняття у воді покращують тро­фіку і тургор шкіри, нормалізують її гідрофільність, зменшують пітливість, сприяють росту сили і нормалізації тонусу м'язів, підвищують споживання кисню тканинами.!

Адаптивне фізичне виховання при ураженнях спинного мозку

Обсяг рухових можливостей при ураженнях спинного мозку залежить від рівня ураження.

При ураженні хребта на рівні СІ — СІУ шийних хребців відмічається спастичний параліч усіх чотирьох кінцівок, втрата усіх видів чутливості з відповідного рівня донизу, розлад сечовипускання за центральним типом.

Ураження на рівні С7 — ДІ хребців характеризується тим, що збереже­на іннервація м'язів шиї, плечового пояса і рук, за виключенням довгих зги­начів і дрібних м'язів руки, котрі іннервовані частково. Відмічається пору­шення дихальної функції через парез частини дихальної мускулатури, спастичний параліч нижніх кінцівок, розлади сечовипускання та дефекації.

295

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Людина може пересуватися і перевертатися в ліжку в усі боки, а при добро­му тренуванні переходити з ліжка на візок. Веде головним чином сидячий спосіб життя. Може самостійно управляти візком у межах невеликого прос­тору. Потребує допомоги у побутовій діяльності, такій, як туалет, одягання та ін. Проблематичною є діяльність, яка вимагає тонкої моторики рук.

При ураженні на рівні Д2 хребців відмічається повний обсяг рухів у ру­ках, спастична параплегія нижніх кінцівок, розлад сечовипускання і дефе­кації, втрата усіх видів чутливості в нижніх відділах, рівновага в сидячому положенні недостатньо стійка. Людина потребує допомоги при переміщенні з візка до автомобіля.

При ураженні на рівні хребця Д7 має місце спастична параплегія нижніх "кінцівок, розлад сечовипускання і дефекації. Обсяг рухів у руках відповідає обсягу рухів здорової людини. Може самостійно здійснювати усі види побу­тової діяльності і навіть ходити без сторонньої допомоги. Головний спосіб пересування — візок. Не може самостійно підніматися сходами.

При ураженні спинного мозку на рівні поперекового потовщення, відповід­ного ЬІ — 511 хребцям, має місце периферичний параліч нижніх кінцівок з порушенням чутливості, розлад сечовипускання і дефекації. Збережено ін­нервацію м'язів верхніх кінцівок, грудної клітки і живота. Людина самостій­на в усіх видах побутової діяльності та при пересуванні на візку, ходить на милицях, може ходити без сторонньої допомоги. Ускладненим залишається вставання із сидячого положення і піднімання сходами. Може виконувати будь-яку роботу, що не пов'язана з тривалим перебуванням стоячи на но­гах. Для відпочинку потребує візок.

Ушкодження Сопш теа'иеагіз (5ІІІ — 5У хребці) характеризується відсут­ністю паралічів. Відсутня чутливість в ділянці промежини. Відмічається роз­лад сечовипускання периферичного типу.

Ураження спинного мозку супроводжується відсутністю усіх видів чут­ливості у нижніх відділах, порушеннями крово- і лімфообігу, функцій ди­хальної, травної, видільної систем і статевої сфери. Значно патологічно впливають примусове положення тіла і гіподинамія. Процеси, що розвива­ються при цьому, погіршують практично усі функціональні спроможності організму: уповільнюють швидкість реакції на зовнішні подразники; знижу­ють рівень функції аналізу і синтезу центральної нервової системи; погір­шують координацію рухових дій. Одним із тяжких ускладнень спинної трав­ми є трофічні виразки, пролежні, котрі стають хронічним джерелом інфікування організму і частою причиною ускладнень з боку системи сечо­випускання.

До загальних завдань АФВ даної нозології належать:

                  1. виховання свідомого ставлення до реальності і своїх спроможностей, сил, розвиток вольових якостей і прагнення до самореалізації, формування навичок із подолання фізичних і психічних навантажень, формування стійкої мотивації до здорового способу життя і занять фізичною культурою;

                  1. відновлення функції хребта та спинного мозку;

                  1. нормалізація основних нервових процесів та нейрогуморальної регу­ляції;

296