Глава 4. Основи фізичного виховання школярів із ослабленим здоров'ям

Локальне фізичне навантаження — навантаження на певну м'язову групу.

Як правило, у фізичному вихованні ослаблених дітей використовуєть­ся тренуюче дозування — поступове підвищення від заняття до заняття фі­зичних навантажень таким чином, щоб викликати наприкінці заняття лег­ке стомлення.

Збільшення навантаження здійснюється поперемінно за рахунок обся­гу або інтенсивності. При цьому підвищення загального обсягу навантажен­ня на 20 % за енерговитратами еквівалентне збільшенню його інтенсивнос­ті на 2,5 % (Матвєєв, 1991). Відповідно до принципу диференціально-інтегральних оптимумів обсяг та інтенсивність навантаження необхідно зберігати до тих пір, поки не відбудеться стабілізація ЧСС на рівні заплано­ваних енергетичних зон. Потім збільшується інтенсивність, і потрібний пев­ний час для пристосування організму до нових умов рухової діяльності.

Залежно від загального стану організму навантаження з помірною фі­зіологічною реакцією повинні тривати від 15—20 хв до 30—40 хв.

З покращанням функціонального стану змінюються реакції організму. Функціональні спроможності організму, досягнувши певного рівня, пере­стають удосконалюватися. Для того щоб фізична вправа викликала і в по­дальшому помірну фізіологічну реакцію, необхідно поступово збільшувати фізичне навантаження.

Для школярів, віднесених до групи А*, фізичні навантаження поступо­во збільшуються як за інтенсивністю, так і за обсягом відповідно до адап­таційних спроможностей організму.

Для дітей групи А руховий режим у діапазоні ЧСС 120—130 уд-хв^-1 за­стосовується протягом 1,0—1,5 міс з поступовим доведенням навантажень до ЧСС 140—150 удхв^-1 в основній частині заняття. Добрий оздоровчий трену­вальний ефект для серцево-судинної і дихальної систем в умовах аеробного енергозабезпечення справляють навантаження при ЧСС 130—150удхв"¹. Ді­апазон ЧСС понад 150 удхв^-1 є оздоровчо-тренувальним для цієї групи шко­лярів, оскільки для них характерною є гіпоксія та слабке пристосування до м'язової роботи. Інтенсивність навантажень при ЧСС у діапазоні 150— 170 удхв^-1 — перехідний рубіж від аеробного до анаеробного енергозабезпе­чення — використовується тільки у вигляді короткочасних вправ.

Для дітей групи Б** спеціальних медичних груп протягом усіх оздоров­чо-тренувальних занять рекомендується діапазон ЧСС 120—130удхв^-1. У цих умовах життєво необхідні навички і вміння формують без поставлених до ослабленого організму неадекватних вимог.

На перших 15—20 заняттях не можна допускати прояву ознак стомлен­ня (підвищеного потовиділення, зміни кольору шкірного покриву). За пер­шими ознаками стомлення навантаження припиняють, переводячи дітей на

* Група А — діти, які мають відхилення у стані здоров'я зворотного характеру.

** Група Б - діти з органічними незворотними змінами в органах і системах (ура­ження серцево-судинної, сечовидільної систем, печінки, високий ступінь порушен­ня зору).

131

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

ходьбу. Є грубою помилкою, коли за перших проявів стомленості або через побоювання перевантаження педагог одразу садить учнів, намагаючись за­безпечити їм пасивний відпочинок. У подібній ситуації краще запропонува­ти їм виконати інші, полегшені фізичні вправи.

Критерієм правильності дозування навантаження в заняттях є характер зміни ЧСС за один урок або за серію уроків. Після заняття ЧСС повинна відновитися до вихідного рівня протягом 15—20 хв.

Ефективність занять залежить також від урахування вимог особистої та громадської гігієни. Одна з умов ефективності занять оздоровчо-тренуваль­ної спрямованості — використання системи домашніх завдань.

Лікарсько-педагогічний контроль. Лікарсько-педагогічне спостереження на уроках СМГ повинне проводитися 2 рази на місяць. Під час занять фік­сується структура уроку, дотримування вступної, основної і заключної час­тин уроку, регулювання фізичного навантаження, ступінь використання ди­хальних і коригуючих вправ.

Ступінь стомлення учнів визначають за суб'єктивними висловлюваннями, візуаль­ним спостереженням (збліднення або надмірне почервоніння шкіри, підвищене по­товиділення, порушення точності рухів та ін.), а також за даними частоти і ха­рактеру пульсу до початку уроку та наприкінці кожної його частини (фізіологічна крива уроку)

Під час занять необхідно стежити за реакцією серцево-судинної систе­ми на фізичне навантаження. Якщо немає індивідуальних медичних вказі­вок з цього приводу, викладач фізичного виховання орієнтується на нор­мальні показники ЧСС для даного віку. У спокої ЧСС у віці 7 років становить 85—90 уд-хв^-1, у 10 років — 80—85, у 12 років — 75—80, у 14— 17 років — 70—80 уд-хв^-1. Максимальне підвищення ЧСС у відповідь на фі­зичне навантаження для здорової дитини не повинно перевищувати показ­ник, який становить 220 — вік (років) (Шиян, Папуша, Приступа, 1996). Відомі рекомендації стосовно дозування фізичного навантаження у СМГ, за якими ЧСС учнів 5—7-х класів повинна відповідати 130—140 уд-хв^-1, учнів старших класів — 140—150 уд-хв^-1. Головний показник адекватності фізич­ного навантаження — відновлення ЧСС, яка характерна в нормі для інди­відуума протягом 3—5 хв після навантаження.

Адекватність регуляторних реакцій серцево-судинної системи може пору­шуватися у підлітковому віці. Можлива поява юнацької гіпертензії або гіпо­тензії. У цьому віці іноді відмічаються порушення периферичного кровообігу (синюшність пальців, мармуровість шкіри). Можуть спостерігатися порушен­ня кровообігу при переході з положення лежачи у положення стоячи та при фізичних навантаженнях. Заняття фізичною культурою, підвищуючи резервні можливості організму, сприяють усуненню цих тимчасових функціональних порушень. У віці 15—17 років підсилюється дихальна аритмія. Високий тонус блукаючих нервів у підлітків може супроводжуватися порідшанням серцевого ритму та уповільненням передсердно-шлуночкового проведення. У підлітків зі зниженим тонусом блукаючих нервів спостерігається тахікардія.

132