Глава 2. Фізичне виховання дітей дошкільного віку

Зміст виховної роботи з дітьми сьомого року життя обумовлений зав­даннями підготовки до школи.

Зміст фізкультурно-оздоровчих занять. Під час проведення організованих фізкультурно-оздоровчих занять як урочного так і позаурочного типу реко­мендується додержуватися певної структури, котра передбачає виділення вступно-підготовчої, основної і заключної частин із відповідним вирішен­ням у них оздоровчих, виховних і освітніх завдань. Тривалість занять 25— 35 хв, періодичність — 2—4 рази на тиждень.

Для визначення правильності побудови занять і розподілу фізичного навантаження проводиться вимірювання ЧСС до початку заняття, напри­кінці кожної його частини та у відновлювальному періоді.

При правильно побудованому занятті пульс прискорюється під час вступно-підготовчої частини на 10—15 %, основної частини після вико­нання основних видів рухів — на 40—50 %, рухливої гри — на 60—70 % (значною мірою за рахунок емоцій). У заключній частині пульс знижу­ється.

При виконанні основних рухів вирішуються завдання не тільки нав­чального, але й розвиваючого характеру.

Під час систематичних занять фізичними вправами за відповідною ме­тодикою, правильним дозуванням фізичних навантажень відбувається більш інтенсивний розвиток рухових якостей і підвищення рівня фізичної підго­товленості.

Кожне заняття незалежно від віку дитини можна проводити за наступною схемою:

1. Ходьба з різними завданнями (зі зміною темпу, з імітацією дітьми поведінки тва­рин і птахів), біг у середньому темпі (під час проведення занять на свіжому по­вітрі). Виконання загальнорозвиваючих вправ.

1. Виконання основних рухів (двох-трьох); бажано, щоб вони відрізнялися за своєю дією на організм дитини, розвивали різні м'язові групи. Наприклад, недоцільно ви­конувати стрибок у глибину, а потім стрибок у довжину з місця. Раціонально по­єднувати вправи у стрибках з рівновагою, лазіння із метанням та ін.

1. Рухлива гра, в якій закріплюються та вдосконалюються раніше вивчені з діть­ми основні рухи.

Закінчується заняття бігом у повільному темпі (якщо проводилися ігри середньої інтенсивності), ходьбою з уповільненням темпу у межах ЗО—50 с і виконанням ди­хальних вправ на розслаблення — підняти повільно руки через сторони вгору та опустити вниз (6—8 разів)

Бистрота рухів, спритність, гнучкість, сила, витривалість мають велике значення для зміцнення здоров'я, фізичного вдосконалення дітей, оволо­діння широким колом рухів. Рухові якості відіграють вирішальну роль в іграх та різноманітній діяльності дітей за умов середовища, що змінюються, сприяють прояву активності, самостійності. Розвиток уміння діяти еко­номно, проявляючи необхідний у конкретних умовах рівень швидкості, спритності, сили, витривалості, підвищує фізичну працездатність, адапта­ційні можливості дітей.

67

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Розвиток рухових якостей у дошкільника відбувається під впливом двох факторів: вікових змін організму (морфологічна і функціональна перебудова) і режимів рухової активності, до яких належить увесь комплекс організованих форм фізичного вихо­вання і його самостійна рухова діяльність.

Засоби розвитку рухових якостей, методи їх виконання і дозування фізичного на­вантаження повинні відповідати віковим особливостям дітей

Засоби розвитку бистроти рухів. Для дітей характерне прагнення до бистрих рухів, що пов'язане з особливостями їхнього організму, зокрема нервової системи (підвищена чуттєвість, швидка зміна процесів збудження і гальмування). Спостереження за дітьми, які граються, показують, що во­ни часто й охоче виконують швидкі рухи. Малюки наздоганяють метелика, голуба, що злетів, м'яч або обруч, який котиться, бігають з машинами, вер­тушками. Більш старші діти змагаються один із одним у швидкості пробі-гання майданчиком, грають у гру "дожени", бадмінтон тощо. При цьому дитина багаторазово повторює рух, який сподобався, використовує його у різних ситуаціях, намагаючись виконати швидше, чергуючи з моментами відпочинку (дожене м'яч і зупиниться). Природне прагнення дітей до не­тривалих швидкісних рухів слід підтримувати і пропонувати їм різні вправи з прояву бистроти, цікаві ігрові завдання та ігри. В іграх, які захоплюють ді­тей, вони частіше досягають більш високих швидкостей, ніж просто вико­нуючи завдання швидко пробігти дистанцію. Ігри дають можливість виявити швидкісні здатності дітей.

Відповідно до особливостей прояву бистроти у дошкільників виділяють два основних завдання:

65535. розвивати здатність швидко реагувати на сигнал (швидкий початок руху);

65535. сприяти підтриманню високого темпу (частота) рухів.

Засоби розвитку бистроти — біг із максимальною швидкістю, рухливі ігри, різні вправи у розмахуванні, ударах, киданні та штовханні легких пред­метів, у поворотах, які виконуються з максимальною частотою.

Методичні особливості засобів, які використовуються, і дозування навантаження при розвитку бистроти

1. Рух повинен бути у загальних рисах засвоєний дитиною у повільному темпі (ма­люк, який невпевнено ловить м'яч, не зможе швидко його спіймати та одразу перекину­ти назад).

1. Тривалість вправи на швидкість має бути невеликою, щоб до кінця її виконання швидкість не знижувалася і не було стомлення. Довжина дистанції для бігу у швидкому темпі повинна бути у межах: для дітей 3 років — 15 м; 4 років — 20 м; 5 років — 25 м; 6 років — 30 м; 7 років — 35—40 м. Кількість повторень стрибків 10—12 разів, тривалість без­перервного інтенсивного бігу в іграх дітей 2—3 років — 10—15 с, 4—5 років — 20—25 с, 6— 7 років — до 30—35 с. Окрім того, потрібно робити інтервали відпочинку (у межах 1,5—2 хв).

1. Вправи для розвитку швидкості не повинні носити одноманітного характеру. Пов­торювати їх треба в різних умовах, із різною інтенсивністю, ускладнюючи або, навпаки, знижуючи вимоги, полегшуючи завдання, щоб не відбувалася стабілізація швидкості і не виникав "швидкісний бар'єр", який у подальшому важко подолати.

68