Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТМФВ_Круцевич_2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Глава 2. Фізичне виховання дітей дошкільного віку

4. Ігри і вправи для розвитку швидкості доцільно проводити на початку основної частини заняття або на початку прогулянки, коли діти не стомлені попередньою діяль­ністю й у них оптимальний стан центральної нервової системи.

Широке використання різноманітних рухових дій швидкісного характе­ру у ранковій гімнастиці і заняттях фізкультурою, систематичне проведення рухливих ігор та ігрових вправ із елементами змагань створюють оптималь­ні умови для розвитку бистроти рухових реакцій і швидкості пересування у дошкільників усіх вікових груп.

Засоби розвитку спритності. Рівень розвитку спритності дошкільника має пряму залежність від обсягу сформованих умінь і навичок, оскільки збільшення арсеналу різноманітних рухів позитивно відбивається на функ­ціональних можливостях його рухового аналізатора.

Таким чином, чим краща рухова координація дитини, тим скоріше во­на засвоює будь-який рух і тим вищий в неї рівень розвитку спритності.

Завдання розвитку спритності:

                  1. сприяти оволодінню руховими вміннями у різних видах вправ;

                  1. розвивати здатність виконувати вправи у різних умовах (ускладнених або змінюваних).

Розвитку спритності сприяють вправи, виконання яких вимагає чіткої просторової і часової регуляції рухів і м'язових зусиль. До них належать різ­номанітні фізичні вправи: загальнорозвиваючі, основні рухи (стрибки, ме­тання, вправи з рівноваги та ін.), рухливі ігри, вправи спортивного характе­ру (їзда на велосипеді, ходьба на лижах, біг на ковзанах), елементи спортивних ігор для старших дошкільників.

Обираючи засоби, необхідно враховувати певні вимоги і методичні особливості їх використання

                  1. Виконуючи основні добре відомі дітям рухи, можна застосовувати незвичайні ви­хідні положення (біг із положення стоячи на колінах, сидячи; стрибок боком або із по­ложення стоячи спиною до напрямку руху), швидку зміну різних положень (сісти, лягти, підвестися).

                  1. Зміну швидкості або темпу рухів, введення різних ритмічних поєднань, різної по­слідовності елементів.

                  1. Зміну способів виконання вправ (метання зверху, знизу, збоку; стрибки на одній або на обох ногах із поворотом).

                  1. Використання у вправах предметів різної форми, маси, об'єму, фактури; це розви­ває здатність відтворювати параметри рухів (метати м'яч, мішечки з піском, шишки, сніж­ки, картонні диски, качати і кидати звичайний гумовий м'яч та більш важкий набивний).

                  1. Виконання узгоджених дій кількома учасниками (вдвох, тримаючись за руки, сі­дати і підводитись, виконувати повороти, нахили, стрибки утрьох або учотирьох, трима­ючись за один великий обруч або довгу жердину, піднімати її угору, униз, присідати, на­хилятися, класти на підлогу і брати її).

                  1. Більш складне поєднання основних рухів (біг змійкою, оббігаючи кубики, дерева, перестрибуючи на ходу нешироку канавку, торкаючись у стрибку м'яча або гілки; ходь­ба гімнастичною лавкою з пролізанням через обруч або під мотузкою та ін.).

                  1. Ускладнення умов гри, наприклад, у грі "Ловці зі стрічкою" у гравців стрічка двох кольорів і "ловці" висмикують стрічки певного кольору: один — сині, інший — жовті. У грі "У ведмедя у бору" дитина у ролі ведмедя повинна підлізти під дугу, а потім ловити інших гравців.

69

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Обираючи вправи, перевагу слід віддавати цілісним рухам, які мають конкретне рухове завдання. Наприклад, пробігти хвилястою доріжкою до дерева, перестрибнути через канавку, пролізти через обруч. Проте діти більш старшого віку здатні виконувати і досить складні за координацією гімнастичні вправи — точні рухи з м'ячем, скакалкою, обручем, плавні і ритмічні вправи зі стрічкою. Високий ступінь координації вони можуть про­являти й у спортивних вправах — при катанні на велосипеді, бігу на ковза­нах, грі у городки, бадмінтон.

Вправи зі спритності потребують великої чіткості м'язових відчуттів, напруженої уваги. їх правильне виконання швидко викликає стомлення, зниження точності параметрів координації рухів. Тому ці вправи проводять нетривалий час, на початку заняття у вступно-підготовчій або у першій по­ловині основної частини.

Засоби розвитку гнучкості. Морфологічні особливості опорно-рухового апарату дошкільників (висока еластичність зв'язок і м'язів, велика рухли­вість хребта) сприяють підвищенню ефективності вправ для розвитку цієї якості.

У процесі розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку ставиться завдан­ня — покращити рухливість суглобів та еластичність м'язово-зв'язкового апарату дитини для створення необхідних передумов у оволодінні різними руховими діями.

Розвиваючи гнучкість у дітей, слід дотримуватися певних правил, чітко дозувати навантаження і не прагнути до надмірного розтягування м'язів і зв'язок. Рухи на розтягування виконуються з поступовим збільшенням ам­плітуди і не повинні викликати болісних відчуттів.

Методичні особливості використання засобів розвитку гнучкості

                  1. Слід використовувати вправи, котрі виконуються з широкою амплітудою. Най­більший ефект досягається при їх систематичному застосуванні у комплексах ранкової і гігієнічної гімнастики після денного сну, на заняттях фізкультурою. До найбільш раціо­нальних вправ належать пружні (нахили та випрямлення тулуба, напівприсідання та ін.) і махові рухи (верхніми і нижніми кінцівками з різних вихідних положень).

                  1. Окрім загальнорозвиваючих вправ розвитку гнучкості певною мірою сприяють стрибки, метання, лазіння, а також різні танцювальні рухи з музичним супроводом. Ви­конанню вправ для розвитку гнучкості повинні передувати рухи, що сприяють розігріван­ню основних м'язових груп тулуба і кінцівок.

                  1. Необхідно дотримуватися особливої обережності при виконанні вправ, спрямова­них на збільшення рухливості хребта і плечових суглобів. Ці ланки опорно-рухового апа­рату дітей при надмірному навантаженні, пов'язаному з інтенсивними і різкими рухами з максимальною амплітудою у суглобах, можуть бути легко травмовані.

Таким чином, у дошкільному віці вправи на розтягування застосову­ються в основному в активному динамічному режимі. При цьому слід пам'ятати, що розвиток гнучкості не повинен призводити до порушення постави дітей, котре може бути викликане перерозтягуванням зв'язок, не­достатнім розвитком сили окремих м'язових груп (спини, живота, міжре­берних).

70