Глава 7

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ

Вікові особливості різних періодів життя дорослої людини

Згідно з віковою класифікацією у дорослих людей виділяють 4 періоди — зрілий, похилий, старший вік і довгожителі. У свою чергу зрі­лий вік поділяється на 2 періоди: перший відмічається у чоловіків у 22— 35 років, у жінок 21—35 років; другий — у чоловіків 36—60 років, у жінок 36—55 років. До похилого віку відносять людей 61—74 років (чоловіки) і 56—74 (жінки); до старшого віку — 75—90-літніх; довгожителів — старше 90 років.

Кожний віковий період характеризується певними змінами в організмі. Першому періоду зрілого віку притаманні найвищі значення фізичної пра­цездатності та підготовленості, оптимальна адаптація до несприятливих факторів зовнішнього середовища, найменші показники захворюваності. Проте, вже починаючи з ЗО років відбувається зниження ряду показників фізичної працездатності. Так, ергометричні і метаболічні показники фізич­ної працездатності у 30—39 років становлять 85—90 %, у 40—49 років — 75— 80 %, у 50-59 років — 65—70 %, у 60—69 років — 55—60 % від рівня 20— 29-літніх.

Максимальний прояв сили (23—25 років у жінок і 26—30 років у чоло­віків), як і перші ознаки її зниження, відмічаються вже у першому періоді зрілого віку, проте її різке падіння зареєстровано після 50 років.

Період максимального прояву витривалості у чоловіків спостерігається у 18—19 років, у жінок — у 14—16 років. До 25—29 років витривалість ста­білізується, після 30 і до 50 років настає її поступове зниження, після 50 ро­ків — різкий спад.

Швидкість знижується в період 22—50 років, спритність, координація рухів погіршуються у 30—50 років, а гнучкість знижується у чоловіків після 20 років, у жінок — після 25 років.

Причини погіршення фізичних спроможностей обумовлені зовнішніми і внутрішніми факторами.

Зниження сили обумовлено зменшенням активної маси, а також вміс­ту води, кальцію і калію у м'язовій тканині, що призводить до втрати елас­тичності м'язів. Погіршення витривалості пов'язане з порушеннями функ-

190

Глава 7. Фізичне виховання дорослого населення

цій кисневотранспортної системи, падіння швидкості — зі зниженням м'язової сили, функції енергозабезпечуючих систем, порушенням коорди­нації у центральній нервовій системі.

Зниження фізичної працездатності пов'язане з:

65535. обмеженням рухової активності, функцій окремих систем організму;

65535. порушенням регуляції функцій серцево-судинної і дихальної систем, обміну ре­човин;

65535. зниженням аеробної і анаеробної продуктивності;

65535. уповільненням відновлювальних процесів;

• порушенням економічності роботи

Координація та спритність знижуються у зв'язку з погіршенням рухли­вості нервових процесів. Погіршення гнучкості пов'язане зі змінами в опорно-руховому апараті, тому результати рухової активності 50-літніх, які довгий час займалися фізичними вправами, майже не відрізняються від ре­зультатів 30-літніх. Помірна фізична активність впливає на процеси старін­ня, уповільнюючи темпи їхнього розвитку на 10—20 років. Як правило, це характерно для осіб із високим рівнем фізичного стану.

Погіршення фізичного стану у віці ЗО—50 років має зворотний функціональний характер. Під дією фізичних вправ можна в повному обсязі відновити фізичну працездатність і підготовленість

Стан органів і систем організму характеризує біологічний вік. Якщо рі­вень фізичного стану високий, біологічний вік на 10—20 років менший пас­портного. І навпаки, в осіб із низьким рівнем фізичного стану біологічний вік значно перевищує паспортний.

Якщо у зрілому віці відбуваються функціональні зворотні зміни показ­ників фізичної працездатності та підготовленості, то у похилому віці зни­ження функціональних і фізичних спроможностей пов'язане з органічними незворотними змінами в організмі. Ці порушення виникають у нервовій, ен­докринній, серцево-судинній, дихальній системах, опорно-руховому апараті.

Характеристика вікових змін у похилому віці. У похилому віці спостері­гаються значні зміни у функціонуванні нервової системи: порушується ба­ланс процесів гальмування і збудження, а також їхня інтенсивність, що ви­ражається в ускладненні утворення нових рухових навичок, погіршення точності рухів.

У серцево-судинній системі відмічається послаблення скорочувальної функції міокарда, зниження еластичності кровоносних судин, погіршується постачання кров'ю серця та інших органів, з'являються ознаки вікової гі­пертензії.

У системі дихання відбувається погіршення еластичності легеневої тка­нини, послаблення дихальних м'язів, обмеження рухливості грудної клітки, зменшення легеневої вентиляції.

191

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

В опорно-руховому апараті зміни стосуються м'язів і зв'язок, які втра­чають свою еластичність. Під час неправильного застосування вправ можуть відбуватися розриви м'язових волокон і зв'язок. З'являється атрофія м'язів, вони стають в'ялими, зменшуються в об'ємі. У суглобовому апараті відміча­ються значні порушення — звужуються суглобові порожнини, розростають­ся утворення по краях епіфізів кісток, руйнується кісткова тканина. Кістки кінцівок стають неміцними, крихкими, з'являються деформації хребта і кін­цівок.

У процесі старіння змінюється обмін речовин, стаючи менш інтенсив­ним у зв'язку з уповільненням окиснювальних процесів. Слабшають секре­торна і рухова функції кишечнику, порушується травлення. Знижується опірність організму, погіршується адаптація до навантажень, збільшуються періоди впрацьовування і відновлення.

Усе це призводить до зниження працездатності, фізичної підготовле­ності (зменшуються бистрота, точність і амплітуда рухів, порушується коор­динація), а також рівня фізичного стану.

Якщо у віці 20—29 років 20,9 % людей мають високий рівень фізично­го стану, то у 30—39 років — 20,8 %, у 40—49 років — 10,8 %, а у 50—59 ро­ків — тільки 2,3 % (Пирогова, Іващенко, 1986).

Установлено взаємозв'язок між захворюваністю і рівнем фізичного ста­ну: в осіб із низьким рівнем фізичного стану відмічається широкий спектр захворювань, у осіб із високим рівнем фізичного стану захворювання прак­тично відсутні. Сьогодні серед дорослого населення найбільш розповсюдже­ні хвороби серцево-судинної, дихальної, нервової систем, опорно-рухового апарату і шлунково-кишкового тракту.

Фактори, що впливають

на здоров'я дорослих людей

Вивчення факторів, які впливають на здоров'я людини, показує, що 50 % становлять фактори, що характеризують спосіб життя людини, 20 % — генетичні, 20 % — спадковість і тільки 10 % залежить від стану охорони здоров'я. Отже спосіб життя посідає провідне місце в детермінації здоров'я і, змінюючи спосіб життя, людина сама може впливати на своє здоров'я.

До факторів, що впливають на спосіб життя,	належать:
• рухова активність;
• наявність або відсутність шкідливих звичок	(паління, вживання або невживання
алкоголю, наркотиків та ін.);
• характер харчування (переїдання, недоїдання,	нормальне і якісне	харчування та ін.);
• загартовування (повітрям, водою);
• режим роботи та відпочинку;
• гігієна;
• стрес;
• зовнішнє середовище;
• хобі (захоплення музикою, малюванням, спортом та ін.);
• громадська робота

192