Глава 5. Фізичне виховання студентів

праці. Усе це обумовлює соціальний попит на оволодіння особистісною фі­зичною культурою на усіх етапах формування фахівця. Особливе значення має оволодіння фізичною культурою у вищих навчальних закладах, де за­кладаються основи професійної підготовки.

Фізичне виховання — це соціально-педагогічний процес цілеспрямованої система­тичної дії на людину, що здійснюється за допомогою фізичних вправ, природних за­гартовуючих засобів з метою зміцнення здоров'я, розвитку рухових якостей, удо­сконалення морфологічних і функціональних спроможностей, формування і покра­щання основних життєво необхідних рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань, забезпечення готовності людини до активного життя і професійної діяль­ності

Функції фізичної культури найповніше реалізуються через систему фі­зичного виховання.

Це обумовлює введення фізичного виховання до обов'язкових дисцип­лін вищих навчальних закладів, засвоєння яких проводиться за спеціальни­ми програмами у межах суворо організованого навчального процесу і тіль­ки під керівництвом викладачів-професіоналів.

Як навчальна дисципліна фізичне виховання забезпечує реалізацію ме­ти і завдань, передбачених програмою.

У методичному та інформаційному плані фізичне виховання студентів тісно взаємодіє з дисциплінами загальноосвітнього соціально-гуманітарно­го циклу.

Ефективність занять із фізичного виховання у вищому навчальному закла­ді значною мірою залежить від змісту програми, за якою вони здійснюються.

У відповідності з "Державними вимогами до навчальних програм з фі­зичного виховання у системі освіти", вищі навчальні заклади на підставі навчального плану та базової навчальної програми з фізичного виховання розробляють свої робочі навчальні програми з фізичного виховання. Вони конкретизують і доповнюють зміст базової фізкультурної освіти, враховую­чи регіональні, етнографічні, економічні та екологічні особливості, місцеві народні традиції, географічні умови, фізкультурні і спортивні інтереси сту­дентів, специфіку кадрового і матеріально-технічного забезпечення та вимо­ги стандартів вищої освіти відповідно до освітньо-кваліфікаційних характе­ристик профілю підготовки фахівців певного рівня ("молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст", "магістр").

Міністерства, котрі у своєму підпорядкуванні мають вищі навчальні заклади, що готують працівників, професійна діяльність яких здійснюється у спеціальних або екстремальних умовах і вимагає спеціальної фізкультур­ної освіти і фізичної підготовки, розробляють і затверджують навчальні програми з фізичного виховання з урахуванням особливостей таких спеціа­лістів на основі базової програми.

Система вищої освіти, що реалізується в Україні, за своєю структурою найбільш близька до англо-американської вищої школи. Рівні молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста і магістра передбачають навчання на ма-

159

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

сових ступенях вищої освіти, а більш високий рівень відповідає навчанню в аспірантурі. Кваліфікація "бакалавр" передбачає оволодіння професійними навичками самостійної діяльності на базі широкої і систематизованої фун­даментальної підготовки. В обов'язковому мінімумі змісту курсу "Соціаль­но-гуманітарні та економічні дисципліни" на рівні підготовки бакалавра визначено ряд положень. Зокрема, бакалавр повинен розуміти роль фізич­ної культури і здорового способу життя, а також володіти системою прак­тичних умінь і навичок, які забезпечують зміцнення здоров'я, розвиток пси­хофізичних здатностей та якостей.

Наступний, більш високий ступінь професійного навчання — набуття ступеня "магістр" — передбачає поглиблене професійно-теоретичне на­вчання, значною мірою орієнтоване на здібних студентів. У галузі знань з фізичної культури магістр повинен мати глибокі професійні знання з тео­рії, методики і практики оздоровчих систем, професійно-прикладної фі­зичної підготовки.

Подальше підвищення кваліфікації у галузі наукової діяльності в аспі­рантурі здійснюється на основі ступеня "магістр" і передбачає вищий духов­но-творчий рівень осмислення знань, накопичених людством у сфері фізич­ної культури.

Рекомендації Базової навчальної програми з фізичного виховання для вищих навчальних закладів України (незалежно від форми власності) мають законодавчий характер і визначають загальну стратегію формування високої особистої фізичної культури студента. її зміст орієнтує педагогічний процес на усередненого студента і дозволяє диференційовано підходити до вихо­вання кожної конкретної особистості. На усіх чотирьох ступенях вищої ос­віти пріоритетною є концепція здоров'я студентів, "їхньої оптимальної рухо­вої активності. Здоров'я студентів розглядається як абсолютна життєва цінність, основа їх духовної зрілості. Програмою виділяються три основні форми фізкультурної діяльності студентів.

Перша форма, що реалізується на академічних заняттях у навчальний час, передбачає комплексне вирішення трьох груп педагогічних завдань: ос­вітніх, виховних і оздоровчих із переважною освітньою спрямованістю.

Друга форма передбачає активні заняття спортом у позанавчальний час. Максимальний розвиток рухових здатностей, що забезпечують досягнення високих рівнів спортивно-технічної майстерності студентів, є пріоритетним напрямом спільної реалізації виховних і освітніх завдань.

Третя форма — активне дозвілля студентів — передбачає організацію самостійних занять у позанавчальний час (у тому числі й у комерційних оз­доровчих групах із пріоритетною оздоровчою спрямованістю), використан­ня різних форм і засобів фізичної культури.

Потенціал фізичної культури кожного студента, що формується, визна­чається не тільки ступенем розвитку фізичних здатностей, але, головним чином, мірою їх комплексної реалізації у навчальній діяльності у сукупнос­ті з інтелектуальними, моральними, психологічними якостями.

Активні процеси лібералізації і гуманізації вищої освіти дозволяють з урахуванням особливостей матеріальної бази, історично складених тради-

160