Глава 4. Основи фізичного виховання школярів із ослабленим здоров'ям

формі синдрому вегетосудинної дистонії, гіпертензійний синдром або гіпо­тонія.

При цих захворюваннях використовуються спеціально-оздоровчі (ліку­вальні) фізичні вправи. Найбільш ефективними серед них вважаються дина­мічні вправи циклічного характеру, що викликають малу і помірну фізіоло­гічну реакцію. Вправи можуть змінюватися залежно від функціонального стану серцево-судинної системи. При стомленні і виникненні застійних явищ ці вправи можуть використовуватися в цілях розвантаження серцево-судинної системи, оскільки вони задіюють м'язові механізми кровообігу. До таких належать вправи з малою фізіологічною реакцією у положеннях лежа­чи (іноді з трохи піднятими ногами), напівлежачи або сидячи. Використо­вуються вправи, спрямовані на великі м'язові маси; інтенсивні вправи за участю малих м'язових груп (нижніх кінцівок), які розвивають периферич­ний кровообіг і сприяють нормалізації артеріального тиску. При знижено-

ТАБЛИЦЯ 4.3 Методи досягнення розвиваючих ефектів на діяльність серцево-судинної системи (Булич, 1991)

№ з/п

Розвиваючий ефект

Метод досягнення ефекту

Полегшення роботи серця, зниження ЧСС

Полегшення роботи серця за рахунок подовження діасто-лічного періоду і зниження ЧСС

Зниження ступеня приросту ЧСС, економізації роботи серця в умовах виконання фізичних вправ

"Розвантаження" роботи серця за рахунок стимуляції перифе­ричного кровообігу

Полегшення діяльності серця при виконанні наступних навантажень. Прискорене відновлення функціонального стану серця після виконання навантажень

Перехід у горизонтальне положення з положення сидячи і виконання таких вправ, які полегшуються вихідним положенням. Виконання фізичних вправ у воді у горизонтальному положенні (повільне плавання та ін.) із зануренням обличчя у воду

Виконання вправ, які супроводжуються глибоким і рідким (з подовженим видихом) диханням. Повільне плавання брасом із диханням на два цикли

"Розсіювання" навантаження на великі м'язи тулуба і кінцівок, чергування працюючих м'язів. Заміна елементарних рухів поєднаними при збереженні загального фізичного навантаження. Обмеження максимальної амплітуди, виконання фізичних вправ у великих суглобах рук, ніг і тулуба. Плавність, "м'якість" виконання фізичних вправ

Чергування вправ з елементами самомасажу кінці­вок. Періодичний перехід у положення лежачи. Вправи, котрі супроводжуються почерговим підні­манням рук і ніг. Холодові дії помірної інтенсивності

Короткочасне виконання вправ у потягуванні. Короткочасна (15—ЗО с) розминка з наступним відпочинком (40—60 с). Використання фізичних вправ для нестомлених м'язів як активного відпочинку

139

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

му артеріальному тиску доцільні швидкісно-силові вправи з участю малих м'язів і невисокою фізіологічною реакцією. Зниження навантаження на сер­цевий м'яз при переході у положення сидячи і тим більше лежачи до­зволяє зменшити фізичне навантаження безпосередньо на підсилено працю­ючий міокард. Можна полегшити роботу серця, виконуючи вправи у воді.

Фізіологічний механізм полегшення роботи серця полягає у "погашен­ні" реакцій гемодинаміки, котрі розвиваються при задіянні непрацюючих м'язів на фоні стомлення, що викликане роботою інших м'язових груп.

Із метою полегшення роботи "ушкодженого" серця використовуються вправи, що справляють розвиваючий ефект (табл. 4.3).

Особливості методики фізичного виховання при функціональних порушеннях нервової системи

До 7-річного віку, коли більшість дітей іде до школи, відбува­ється морфологічне дозрівання лобного відділу кори великих півкуль, яке забезпечує здатність підкорятися, утримувати програму поведінки, присто­совувати її до імовірних факторів середовища, передбачати результати. У цьому віці нервові процеси характеризуються достатньою силою та врівно­важеністю, усі види внутрішнього гальмування добре виражені. Проте діти ще вагаються у виконанні дрібних і точних рухів, хоча ці здатності надто швидко вдосконалюються. Ще недостатньо розвинені механізми, які ви­значають активну увагу та зосередженість. Швидко розвивається стомлен­ня, котре іноді супроводжується невротичними порушеннями, що можуть бути наслідком надмірного навчального навантаження. Сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів з віком змінюються. У виховній роботі необхідно враховувати типологічні особливості дітей, котрі піддаються ко­рекції. У період з 11—13 років у дівчаток та з 13—15 років у хлопчиків (пер­ша фаза пубертатного періоду) зміни у поведінці визначаються загальним підвищенням збудженості центральної нервової системи і послабленням процесів гальмування. Іноді це призводить до підвищеної роздратованості, швидкого стомлення, розладів сну. В цей період в умовно-рефлекторній діяльності відмічається погіршення диференціювання сигналів, широка ір­радіація збудження. У хлопчиків особливо помічається поява супутніх ("зайвих") рухів рук, ніг, тулуба. Зростають латентні періоди умовно-реф­лекторних реакцій, уповільнюється мовлення, відповіді стають лаконічни­ми і стереотипними, формування нових часових зв'язків на словесні сиг­нали стає на перешкоді. Дівчаткам 11—13 років нерідко властиве зниження розумової працездатності, підвищена емоційність, неадекватні вегетативні реакції. Друга фаза пубертатного періоду (у дівчаток 13—15 років, у хлоп­чиків — 15—17 років) — критична смуга розвитку. Можливі прояви психіч­ної неврівноваженості з різкими переходами від бурхливого захоплення до депресії і, навпаки, різке критичне ставлення до дорослих, уразливість, а у дівчаток — схильність до плаксивості. Часто виникають прояви негативних і афективних станів. Завдання фізичного виховання — розвивати коркове

140