42. Козацько-кримський союзний договір 1624 р. І участь українського козацтва у тридцятилітній війні 1618-1648 рр.

ЗАПОРОЗЬКО-КРИМСЬКИЙ ДОГОВІР 1624 — перший з відомих договорів про взаємний ненапад і військово-оборонний союз міжВійськом Запорозьким і Кримським ханством, укладений у формі зобов’язальних листів 24 грудня 1624 під час перебування на Запорожжі калги-султана Шагін-Гірея, який з військом ішов походом на Білгородську орду. текст договору, польською мовою в присяжному листі, від імені калги-султана Шагін-Гірея гетьманові М.Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запорозькому. Козаки подали аналогічного листа Шагін-Гірею. сторони зобов’язувалися не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод»і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру —своїх людей. в разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу. Підписав договір не хан (Мухаммед-Гірей III), а калга-султан, тому він не був обов’язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шагін-Гірея. Неефективність договору виявилася восени 1625, коли під час повстання козаків під проводом М. Жмайла запорожці не отримали допомоги від татар у боротьбі з поляками .Але факт укладення договору означав визнання ВЗ суб’єктом міждержавних відносин. Цей договір засвідчив спробу запорожців вибороти політичну автономію від Речі Посполитої. Договір започаткував практику союзних відносин з Кримським ханством, яка з часом була поглиблена Б. Хмельницьким.

30Р. ВІЙНА. А запрошення австрійського імператора Фердинанда II на Закарпаття ЗО жовтня 1619 р. прибуло майже 10 тис. українських добровольців на чолі з полковниками Кличковським і Русановським. Вони мали діяти проти семигородського господаря і трансильванського князя, що виступили проти австрійських Габсбургів. 22 листопада 1619 р. козаки розбили під с. Стрипкою військо противників австрійського імператора, основні сили яких у цей час підходили до столиці Австрії Відня. Окремі козацькі підрозділи діяли на території Південної Австрії в 1620— 1622 роках.

Після вступу Франції у війну з Іспанією у 1635 р. австрійський імператор знову запросив на допомогу українських козаків. Запорожці сприяли успіхові союзницьких військ, внаслідок чого французька армія була змушена залишити Бельгію. В 1636 р. загальна чисельність українських легіонерів зросла до 6 тис. чол. їх очолював Павло Носковський. На початку року вони змусили французькі підрозділи залишити частину Люксембургу. українські козаки спільно з хорватами робили регулярні рейди у французьку провінцію Шампань, громили ворожі загони і брали військову здобич.

українські найманці з хорватами вдало прикривали відступ австрійських військ під Ландау. 2 тис козаків і надалі залишалась у складі австрійської армії. А вояки Носковського захотіли повернутися додому. Зупинившись в Саксонії, вони зажадали від імператора обіцяного жалування. Не дочекавшись його, почали реквізувати в населення фураж і харчі. У відповідь на це австрійське військо розгромило козацький загін, а його залишки вигнало за межі імперії.

Граф де-Брежі(француз) у 1644 р. писав кардиналу Мазаріні, що вони(козаки) "дуже відважні вояки, непогані вершники, досконала піхота,особливо вони здатні до захисту фортець". Тому у війні з Іспанією французький уряд у 1645 р. запросив на службу до 2,5 тис. запорожців. Одні стверджують, що командирами були Хмельницький, Сірко і Солтенко, інші з ними не погоджуються. українські козаки брали участь в облозі та взятті фортеці Дюнкерк. Однак французький уряд не виплатив їм належної платні і частина з них повернулась в Україну, інша перейшла на бік Іспанії і воювала проти Франції.

В окремі роки кількість укр. залучених у 30РВІЙНУ доходила до 50 тис. чоловік